День пам’яті священномученика Аполінарія
23 липня/5 серпня Православна Церква вшановує пам’ять священномученика Аполінарія.
Святий Аполлінарій був учнем Апостола Петра. Він прибув разом із учителем у Рим із Антиохії.
Згодом Апостол Петро посвятив Аполінарія в єпископа і послав у італійське місто Равенну. Поблизу того міста Святий увійшов у дім воїна Ірінея, щоб відпочити. У Іринея був сліпий син, і Святий зцілив його молитвою до Бога. Зцілений та його близькі навернулися до істинної віри та прийняли Святе Хрещення.
Дружина трибуна на ім’я Фекла багато років лежала на одрі хвороби. Іриней бачив, як тужить трибун, і розповів йому про Аполінарія.
Воєначальник попросив потай привести Святого до свого дому та радо прийняв його. Угодник Божий зцілив хвору на очах її чоловіка та підлеглих йому воїнів, і кількість віруючих в Істинного Бога зросла.
З того часу Аполінарій 12 років жив у будинку трибуна, проповідував Господа нашого Іісуса Христа й звершував Богослужіння в церкві, влаштованій у одній із кімнат.
Коли про Аполінарія стало відомо правителю міста Сатурніну, він наказав привести Святого до себе й у присутності жерців почав допитувати його.
Угодник Божий безбоязно назвав себе християнином і викрив ідольське нечестя. Тоді Святителя нещадно побили, витягли за ноги з міста й кинули на березі моря.
Учні Аполінарія забрали його, сховали в домі однієї вдови та піклувалися про нього.
Через півроку онімів шанований чоловік на ім’я Воніфатій, і лікарі не могли допомогти йому. Дружина Воніфатія впросила Святого прийти та зцілити її чоловіка.
Аполінарій Іменем Христа повернув німому здатність говорити та вигнав нечистого духа з біснуватої рабині. Воніфатій прославив Істинного Бога, і того дня увірувало в Христа понад 500 мужів.
Розлючені язичники побили Святого й поставили босими ногами на розжарене вугілля. Після катувань вони за ноги витягли його за місто.
Аполінарій, не дивлячись на тяжкі муки, продовжував проповідувати Христа. Християни приходили до нього та прислуговували йому.
Згодом на морському березі спорудили невелику церкву, де Святитель Божий звершував Богослужіння. Новонавернених він хрестив у морі.
Минуло декілька років, і нечестиві вигнали Святого з тієї місцевості. Він вирушив у італійський край Емілію, де продовжував свої проповідницькі труди.
Коли Святитель повернувся до пастви, в Равенні був інший правитель на ім’я Руфін. Його дочка тяжко хворіла та наближалася до смерті. Тому правитель наказав привести єпископа до себе, аби той зцілив хвору.
Коли Святий входив у дім Руфіна, дівиця померла. Аполінарій воскресив покійницю силою Христа, і вона встала та прославила Бога. Дівиця з матір’ю та домашніми прийняла Святе Хрещення та до кінця життя зберігала цноту. Руфін, хоч і увірував у Христа, але зі страху перед імператором Хрещення не прийняв.
Через деякий час язичники донесли на Аполінарія та Руфіна цезарю. Той позбавив Руфіна влади, а Аполінарія наказав примусити вклонятися богам, а у противному разі прогнати.
З цією метою в Равенну прибув намісник цезаря Мессалін. Він не зміг відвернути Аполінарія від істинної віри та наказав нещадно бити його палками й поливати рани окропом. Потім за наказом мучителя почали каменем бити уста Святого.
Християни з народу не стерпіли цього, вчинили бунт і вбили декількох нечестивих. Мессалін втік із місця події та сховався, а єпископа ув’язнили в темниці, де утримували без їжі та пиття.
Господь не покинув Свого угодника й послав Ангела наситити Святого. Ангельський прихід також бачила варта.
Через чотири дні Мессалін дізнався, що Аполінарій ще живий, і наказав закувати його в кайдани та відвезти на кораблі в заслання. До Святого приєдналися троє кліриків.
Минуло кілька днів плавання, й корабель розбився під час бурі. Врятувалися лише єпископ із кліриками та двоє воїнів, які й увірували в Істинного Бога.
Мандрівники прийшли в Мізію, де Аполінарій зцілив від прокази одного знатного чоловіка та зупинився в його домі. Пізніше Святий прийшов у Фракію та оселився біля язичницького храму бога Серапіда, в ідолі якого перебував біс, що розмовляв із відвідувачами.
З часу поселення Святителя нечистий дух замовк, і язичники по-всякому намагалися умилостивити його жертвами. Зрештою, біс промовив, що не може відповідати, допоки не буде вигнаний учень Апостола Петра, що прийшов із Риму.
Тоді язичники знайшли Святого, нещадно побили його та посадили на корабель, який плив у Італію. Так єпископ повернувся до пастви, однак нечестиві не дали йому спокою. Вони схопили його та привели до жерців храму Зевса.
Ті ж сказали, що Аполінарій негідний повстати перед Зевсом і послали його в храм Аполлона. Там Святий помолився Господу, а ідол впав та розбився. Після цього зруйнувався й сам храм.
Християни прославили Бога, а язичники повели єпископа до князя Тавруса. Таврус сказав, що увірує в Іісуса Христа, якщо Аполінарій зцілить його сліпого сина.
Святий зцілив хворого силою Христа, чим привів багатьох невірних до істинної віри. Князь же поселив його в своєму маєтку, куди до Святителя приходили люди.
Язичники донесли на Аполінарія імператору Веспасіану, і той послав у Равенну патриція Демосфена. Демосфен схопив престарілого й виснаженого муками Святого та тимчасово доручив його одному сотнику.
Сотник, який був таємним християнином, порадив Святителю потай уночі піти в поселення, де живуть хворі. Аполінарій вчинив за порадою сотника, однак язичники довідалися про те, наздогнали його на шляху, побили та посікли мечами.
Християни знайшли Святого та віднесли його в згадане поселення. Там він прожив ще сім днів і відійшов до Бога. Кончина Святителя настала близько 75 року.
Слава Богу вовіки. Амінь.
(Ще публікації – в російськомовній частині сайту N.E.W.O.D.)
