Пам’ять рівноапостольних Климента Охридського, Наума, Сави, Горазда, Ангеляра
27 липня/9 серпня Православна Церква вшановує пам’ять святого великомученика Пантелеймона, а також рівноапостольних Климента Охридського, архієпископа, Наума, Сави, Горазда, Ангеляра.
Святі рівноапостольні Климент, Наум, Сава, Горазд і Ангеляр, слов’яни за походженням, були учнями святих Кирила та Мефодія.
Спочатку вони просвітлювали Христовою вірою народ у Моравії, де Горазд, який прекрасно володів слов’янською, грецькою та латиною, займав святительський престол після святого Мефодія. Климент, Наум, Ангеляр та Сава мали пресвітерський сан.
Противниками просвітителів-слов’ян були латино-германські місіонери, що користувалися підтримкою папи та покровительством моравського князя Святополка.
Суперечки точилися щодо питань про необхідність звершення Богослужінь слов’янською мовою, філіокве та суботній піст.
Папа Стефан VI заборонив звершувати Богослужіння слов’янською мовою.
За допомоги княжої влади супротивники угодників Божих піддали їх суду. Святих жорстоко катували: тягли нагими по терню, довго тримали в темниці, як колись їхнього наставника Мефодія.
Згодом (у 886 році) молодих в’язнів продали євреям-работоргівцям, і вони потрапили на венеціанський ринок.
Посол візантійського імператора у Венеції Василій Македонянин викупив слов’янських просвітителів і привіз до Константинополя. Слов’янські сповідники похилого віку зазнали вигнання. Климент, Наум та Ангеляр вирушили до Болгарії. Куди попрямували Горазд та Сава – не відомо.
У 907 році Велика Моравія пала під натиском мадяр, і моравські біженці вирушили до Болгарії тим самим шляхом, яким раніше йшли вигнані ними просвітителі.
У Болгарії слов’ян-сповідників зустріли з честю та попросили звершувати Богослужіння слов’янською мовою.
Болгарський князь Борис прагнув просвітити свій народ і ревно шукав таких просвітителів, як учні святого Мефодія. Угодники Божі одразу почали вивчати слов’янські книги, які зібрала болгарська знать.
Ангеляр швидко помер, а святого Климента призначили вчителювати в Кутмічівіце – області на південному заході Македонії. У ті часи в Східній Церкві міг бути обраний учителем лише гідний, відомий своїм благочестям та наділений даром слова чоловік.
Климент був відомим учителем ще в Моравії. У Болгарії він організував школу при княжому дворі, що досягла високого рівня за царювання Симеона. У південно-західній Македонії Святий заснував школи окремо для дорослих та дітей. Його учнями була величезна кількість людей, і лише тих, які належали до кліру, відомо 3500 чоловік.
У 893 році святий Климент удостоївся святительського сану й став єпископом Дремвіци або Веліци, а його місце зайняв Наум. Климент став першим болгарським ієрархом, що почав служити, проповідувати та писати слов’янською мовою. Разом із тим він готував кліриків із слов’ян.
До глибокої старості Святитель ревно трудився на ниві Христовій і, коли зовсім знесилився, попросив у царя Симеона звільнення.
Проте цар переконав його залишитися на кафедрі. Тоді Климент вирішив продовжувати святительське служіння та вирушив на відпочинок в Охрид, у заснований ним монастир. Там він займався перекладацькою діяльністю та переклав значну частину Цвітної Тріоді.
Невдовзі Климент тяжко захворів і в 916 році віддав душу Господу. Тіло Святого поклали в зроблений ним власноруч гріб і поховали в Охридському Пантелеймонівському монастирі.
Святого Климента вважають першим слов’янським письменником, оскільки він не лише продовжував розпочату Кирилом та Мефодієм перекладацьку справу, але й залишив і свої письменницькі праці – перші зразки слов’янської духовної літератури.
Багато слів та повчань рівноапостольного Климента потрапили на Русь, де їх із любов’ю читали та переписували благочестиві християни.
Мощі святих Горазда та Ангеляра покояться поблизу Берата в Албанії, а святого Наума – в монастирі його імені біля Охридського озера.
Слава Богу вовіки. Амінь.
(Ще публікації – в російськомовній частині сайту N.E.W.O.D.)
