День пам’яті священномученика Олександра Команського

12/25 серпня Православна Церква вшановує пам’ять священномученика Олександра, єпископа Команського.

Святий Олександр жив у місті Комани, що розташовувалося поблизу міста Неокесарії. Олександр був високоосвіченою людиною, але заради Христа зневажив блага цього світу та заробляв на прожиття невеликі кошти працею своїх рук.

Олександр робив вугілля, через що ходив брудним і був об’єктом глузувань. Господь же благоволив прославити смиренного мужа ще за його життя. Святий став архієреєм ось таким чином.

Після смерті Команського архіпастиря місцеві жителі попросили Неокесарійського святителя Григорія Чудотворця поставити їм єпископа. Святий Григорій послухався прохання мешканців Коман і прибув у їхнє місто.

Почали шукати гідного мужа. При цьому серед тих, хто брав участь у соборі, не було згоди. Одні хотіли, щоб єпископ мав благородне походження, другі, щоб був багатим, треті – красномовним, четверті – поважний виглядом і віком.

Святитель Григорій не поспішав і чекав, щоб Господь вказав того, хто гідний зійти на архіпастирський престол. Він нагадав учасникам собору, як Бог обрав Давида на царство, і сказав, що не слід дивитися на зовнішність, а потрібно шукати вготованого Господом.

Не всі змогли сприйняти слова святителя, і декотрі почали говорити, що й Олександр-вугільник може бути обраний єпископом, якщо не зважати на зовнішній вигляд і благородство. При цьому й інші присутні на соборі почали сміятися з Олександра.

Святий Григорій розсудив, що не без дії Промислу Господнього згадується цей муж, він почав розпитувати про нього та захотів його побачити.

Того часу Олександр знаходився біля будівлі, де відбувався собор, і тримав мулів, які належали тим, хто прибув на обрання. Його привели до святителя чорного від вугілля та одягненого в руб’я.

Присутні почали сміятися. Святий же не звертав уваги на їхній сміх і стояв із повагою перед єпископом, заглиблений у себе.

Святитель Григорій був прозорливим і прозрів благодать Божу, що перебуває в Олександрі. Він усамітнився з ним і почав заклинати іменем Господнім розказати правду про себе.

Благочестивий муж не міг збрехати та побоявся клятви, тому й розповів, як смирив себе для Бога й жив у добровільних злиднях.

Під час розмови з Олександром єпископ Григорій переконався в його обізнаності з науками та Святим Письмом. Він наказав відмити та пристойно одягнути Святого та привести на собор.

Коли Олександр представ перед членами собору омитий у світлому вбранні, всі здивувалися його благоліпному вигляду. Після того він розважливо й мудро відповів на запитання зі Святого Письма.

Присутні визнали його людиною вченою та розумною. Вони докоряли собі, що насміхалися з угодника Божого та вважали його безумним.

Обраний на святительський престол Олександр пройшов всі ступені посвячення та зрештою його хіротонісали в єпископський сан.

Святий добре пас словесне стадо Христове та повчав вірян не лише словом, але й власним життям.

Одного разу в Комани прибув із Аттіки молодий філософ і почав насміхатися над простотою мови єпископа, що була позбавлена ораторських зворотів. Святий же Олександр говорив просто, щоб його спасенні слова були доступними для народу.

Але одного разу згаданий філософ побачив у видінні зграю білих сяючих голубів. Їхні крила були вокриті сріблом, а пір’я – золотом. У той самий час він почув Голос, який сказав, що ці птахи – це слова святителя Олександра, над якими він насміхається.

Після такого видіння філософу стало соромно, і він прийшов до Єпископа та попросив прощення.

Коли за царювання Діоклетіана почалося гоніння на християн, язичники схопили угодника Божого та почали змушувати до ідолопоклонства. Святий Олександр не зрікся Істинного Бога, й після катувань його кинули в вогонь, де він і віддав душу Господу.
Слава Богу вовіки. Амінь.

(Ще більше статей – на російськомовній частині сайту N.E.W.O.D.)