Києво-Печерський образ Богородиці “Успіння”

15/28 серпня в День свята Успіння Божої Матері Православна Церква вшановує Києво-Печерський образ Богородиці “Успіння”. 

Києво-Печерський образ Успіння Божої Матері – один із найдревніших образів Русі. Святиня чудесним чином була вручена Самою Богородицею 4-м зодчим у Візантії.

Історія образу “Успіння”

Історія образу “Успіння” тісно пов’язана з історією будівництва Києво-Печерської Великої Успенської церкви.

Згідно з «Повістю минулих літ» закладення першого кам’яного храму Успіння Пресвятої Богородиці в Печерському монастирі було звершено в 1073 р. та супроводжувалося незвичайними чудесами.

Чотири дуже багатих чоловіка зодчих із Константинополя, як оповідає «Слово про створення церкви Печерської», коли прийшли до блаженних Антонія та Феодосія розповіли, як і для чого вони прийшли на Русь, до Києва.

Одного разу на світанку, коли зодчі відпочивали у своїх оселях, до них прийшли світлосяйні юнаки й сповістили, що Цариця кличе їх у Влахерну.

Мужі зустрілися у Влахерні та з’ясували, що до них приходили одні й ті ж юнаки. Потім перед ними з’явилася Цариця з великим воїнством. Вона повідомила, що хоче спорудити собі храм на Русі в Києві.

Вона повеліла зодчим взятися за цю справу, при цьому сказала їм взяти золота на 3 роки. Коли ж зодчі запитали, до кого вони там прийдуть, Цариця вказала на Антонія та Феодосія Печерських і додала, що Антоній благословить і відійде у вічний покій, а Феодосій спочине після нього через два роки.

Вона передала зодчим мощі мучеників Артемія, Полієвкта, Леонтія, Акакія, Арефи, Іакова та Феодора і повеліла покласти їх у основу храму.

Потім зодчі вийшли на двір і побачили у повітрі церкву, яка була показана їм, щоб вони знали її величину.

На запитання мужів, яке ім’я церкви, Цариця відповіла, що хоче назвати її Своїм іменем, і сказала, що церква буде в ім’я Богородиці. Після цього Богоматір вручила зодчим для храму ікону Успіння.

Історія будівництва Успенського храму

У 1073 році з дарами Богоматері зодчі прибули на Русь і з’явилися до Антонія та Феодосія Печерських.

Вони запитали в преподобних, де ті хочуть розпочати будівництво церкви, а коли дізналися, що місце для неї ще не обране, то здивувалися. Вони розповіли про те, що з ними сталося у Візантії. Майстри стверджували, що отримали золото з рук Антонія та Феодосія, після чого посадили преподобних на корабель, а через місяць і самі вирушили слідом за ними.

Преподобні та братія вислухали зодчих, а святий Антоній сказав про себе та Феодосія, що вони ніколи не залишали місця своїх подвигів. Зодчим же з’явилася Сама Богородиця, а посланцями, які їх кликали у Влахерну, були Ангели Божі.

Коли сповнені страху майстри знову запитали, де місце для будівництва храму, преподобний Антоній сказав, що Господь покаже його, і заповів три дні молитися.

Тим часом по благодаті в обитель зібрався народ. Одні пропонували зводити храм у одному місці, другі – в іншому.

Поблизу обителі знаходилося поле князя. Тією місцевістю тоді проїжджав князь Святослав Ярославич. Він поцікавився причиною народного зібрання і, наче керований Богом, вказав місце для будівництва на своєму полі.

По молитві святого Антонія Бог вказав чудом міце для церкви. Після першої ночі молитви повсюди була роса, а місце, яке Господь благоволив освятити, залишилося сухим.

Наступного ранку навпаки – повсюди було сухо, а обране місце було вкрите росою.

Третього дня Преподобний благословив місце будівництва та виміряв його. Після того по молитві Преподобного зійшов із неба вогонь, який спалив хмиз та терня, висушив росу й утворив на виміреному місці улоговину. Так було вказане людям Боже благовоління на зведення храму.

Історія деяких чудес, що пов’язані з Успенською іконою 

Розміщена в Успенському храмі дивовижна ікона, яку дала Богородиця зодчим, прославилася чудесами.

Одного разу перед чудотворним образом побраталися двоє друзів Іоанн та Сергій. Через багато років наблизилася кончина Іоанна, і він частину свого майна пожертвував у Печерську обитель, а частину передав Сергію на зберігання для свого сина Захарії, якого йому доручив.

Коли юнак подорослішав, то захотів забрати залишений батьком спадок. Сергій же стверджував, що Іоанн все роздав бідним. Навіть в Успенському храмі перед чудотворним образом Богоматері він не побоявся поклястися в цьому.

Проте гріх Сергія був одразу відкритий. Він не зміг наблизитися до святині, щоб поцілувати її, а коли хотів вийти з храму, то став раптом кричати, аби Антоній та Феодосій не веліли його вбивати й молилися Богородиці, щоб Вона відігнала від нього безліч бісів. При цьому неправедний чоловік розповів, де заховані золото та срібло.

Захарія взяв батьківський спадок і пожертвував у Києво-Печерський монастир, де й прийняв чернечий постриг.

Неодноразово чудотворний образ Богоматері захищав народ від ворожої навали. Коли в 1677 році турки взяли в облогу Чигирин, а Київ знаходився в небезпеці, святиню майже весь день обносили довкола міста.  Також біля ікони молилися всі оборонці Києву від ХІ сторіччя. Під час нашестя наполеонівських військ в 1812 році ікону Богородиці знову обносили навколо Києва.

Вигляд давньої Успенської ікони

Якою ж була та давня ікона? Вона була написана прадавнім грецьким письмом на кипарисовій дошці шириною 40 см і висотою 29 см. Богоматір зображена почиваючою на одрі, перед яким стоїть Євангеліє.

Євангеліє покривало отвір усередині дошки, де знаходилися частки мощей семи святих мучеників. Ікона була вставлена у велике позолочене срібне коло, яке щодня після завершення Утрені та Літургії опускалося на шовкових шнурах для вшанування ікони прочанами.

Протягом багатьох століть із неї робили списки (копії). На замовлення й кошти благодійників ікону прикрашали золотими та срібними шатами з коштовним камінням, що виділяло цей образ з ряду інших зображень та підкреслювало її особливість.

Києво-Печерська ікона Успіння Богородиці знаходилася в Успенському соборі Києво-Печерської Лаври. За час перебування в Лаврі вона пережила кілька пожеж і катастроф, проте щоразу залишалася неушкодженою.

За одними відомостями у Другу світову війну під час окупації Києва святиню передали в Одеський музей, а пізніше її вивезли в Східну Пруссію, а там ікону знищили в 1945 році. За іншими джерелами при відступі радянських військ із Києва 16-17 вересня 1941 року Успенський собор підірвали, й потім відомості про ікону щезають.

Проте в наш час у підвісному кіоті над Царськими вратами Хрестовоздвиженського храму, що біля Ближніх печер, знаходиться пізніший список цієї ікони. Він датований першою половиною ХІХ сторіччя. Подібно до первісного чудотворного образу, вона теж вставлена в позолочений круглий кіот і, як раніше, після літургії опускається для поклоніння вірянам. Цей образ також шанується вірянами як чудодійний.

Святкування Києво-Печерській іконі Богоматері «Успіння» звершується двічі на рік: 3 травня та 15 серпня за старим стилем.
Слава Богу вовіки. Амінь.

(Ще більше статей – на російськомовній частині сайту N.E.W.O.D.)