Не бійся, будь ласка, Я з тобою

Радій, Та, що обіцяла зберігати та спасати всіх, хто прикликає Тебе в піднебесній… (Акафіст Успінню Богородиці)
Не бійся, будь ласка, Я з тобою…

Старший сержант Василіки Плексида, яка залишилася живою після аварії вертольота в Сарандапоро 19 квітня 2017 року, під час якого загинули четверо інших офіцерів, розповіла про подробиці дива, що сталося з нею.

______________________________________________________________________

«Гвинтокрил вилетів із Літохоро й після невеликої зупинки в аеропорту м. Лариси полетів далі.

У якийсь момент, коли ми пролітали ущелину, нас накрив густий туман. Ми врізалися в пагорб. Я пам’ятаю удар та страшну тряску. Я машинально перехрестилася і крикнула: «Пресвята Богородиця, спаси мене!».

Відразу після цього я побачила Богородицю, Вона стояла прямо переді мною наяву! Вона була в червоному плащі зі золотим гаптуванням, а на голові у Неї був золотий вінець. Вона була дивовижна! Обличчя Її сяяло, і мені запам’яталося, що шкіра у неї була біла. Літак наповнився пахощами.

Вона нахилилася й обійняла мене, і я відчула, що Вона мене піднімає разом із кріслом. Вона з дивовижною та незвичайною легкістю вирвала сидіння разом із підлогою, до якої воно було прикріплене, й витягла мене з вертольота разом із ним.

Як це було, я пам’ятаю невиразно. Вона поставила сидіння за розбитим гелікоптером, ліворуч, розгорнувши мене спиною до місця аварії, щоб уберегти мене від того жахливого видовища.

Аварія сталася о 07:50, а знайшли мене о 10:30. Увесь цей час Богородиця була зі мною. Я не відчувала, як минув цей час.

Коли я заплакала, бо була в шоці, Вона обійняла мене і сказала: «Не плач, доню, та не бійся. Незабаром Я пришлю сюди людину й тебе знайдуть».

Моя душа наповнилася умиротворенням і спокоєм, ніби я опинилася в іншому світі. Вона говорила зі мною тихо та ніжно, заспокоювала й підбадьорювала мене: «Не бійся, будь ласка, Я з тобою».

Коли мене знайшли, то на іншому військовому гелікоптері одразу відправили до Салонік у військовий шпиталь. Ударів і переломів було дуже багато, але всі не тяжкі. Я не відчувала болю та не приймала знеболюючих ліків.

Чоловік приніс мені в реанімацію освячену олію. Треба сказати, що у всі польоти я завжди брала з собою образ Матері Божої, шанований у нас, ікону «Акротиріані».

На другий день Вона прийшла до мене в реанімацію й сказала, що моє я скоро одужаю. Богородиця мене попросила:

«Я хочу, щоб ти всім розповіла про диво, яке сталося з тобою, щоб зміцнювати віру людей перед майбутніми «останніми» подіями».

Я пообіцяла Їй, що не приховуватиму це диво. Одужала я дуже швидко. Якщо спочатку лікарі припускали, що мені доведеться пролежати в лікарні чотири місяці, то врешті-решт мене виписали через два з половиною тижні».

Після чудового порятунку Василіки один із її лікарів зазначив, що, коли її привезли до відділення, від неї пахло святим миром!

На фото: старший сержант Василіки Плексида тримає в руках свою порвану форму, яка була надіта на ній під час аварії вертольота. На задньому плані — ікона Божої Матері, перед якою висить лампада у формі вертольота: її принесла своїй Спасительці в подарунок Василіки.

Джерело

(Ще більше статей – на російськомовній частині сайту N.E.W.O.D.)