Через 30 днів після смерті святий Хрисогон з’явився Зоїлу і передрік близьку смерть трьох юних християнок († 304; пам’ять 16 квітня). Він повелів послати до них святу Анастасію. Таке видіння було і святій Анастасії. Вона пішла до пресвітера, помолилася біля мощей святого Хрисогона, потім духовними бесідами зміцнила мужність трьох дів перед майбутніми тортурами. Після смерті мучениць вона сама поховала їхні тіла.
Після цього Анастасія почала переходити з міста в місто, де відвідувала ув’язнених християн та доглядала їх. Також вона купувала в’язням звільнення від кайданів.
Коли Анастасія прийшла в Македонію, то познайомилася з благочестивою вдовою Феодотією, яка мала трьох малолітніх синів. Згодом Феодотію схопили та привели до царя.
Тоді один язичник Левкадій, зваблений красою Феодотії, випросив у царя дозвіл взяти її собі за дружину. Однак Феодотія, яку разом із дітьми Левкадій забрав до себе в дім, відмовилася від одруження з ним. Якось Левкадій у справах покинув місто, а Феодотія разом із Анастасією продовжували допомагати ув’язненим за Христа.
Згодом за наказом Діоклетіана вбили всіх ув’язнених християн. Коли Анастасія після цього прийшла в темницю і не побачила там в’язнів, то почала голосно кричати й ридати. Її схопили та відправили до царя.
Жадібний Діоклетіан запитав в неї про її багатство. Свята ж повідомила, що все віддала Христу. Після цього Анастасію передали начальнику області, а потім Капітолійському жерцю Ульпіану. Він розклав перед Святою з одного боку предмети розкоші, а з другого – знаряддя катувань і сказав їй зробити свій вибір.
Свята діва обрала знаряддя тортур. Після цього лукавий жрець приставив до Анастасії жінок, які протягом трьох днів говорили їй облесливі слова та схиляли до ідолопоклонства, однак нічого не досягнули.
Потім Ульпіан засудив Святу до катування, але спочатку хотів обезчестити її. Однак він не зміг навіть доторкнутися до неї, бо раптом осліп, а через кілька днів і помер. Так Свята знову стала вільною.
Невдовзі повернувся Левкадій і знову віддав Феодотію на муки. Разом із дітьми мученицю кинули в розжарену піч, де вони і віддали свої душі в руки Божі.
Свята Анастасія потрапила до іллірійського ігемона, який протягом тридцяти днів морив її голодом у в’язниці. Там Святій щоночі являлася Феодотія, яка втішала, підбадьорювала і зміцнювала в терпінні перед мученицьким подвигом.
Коли Анастасія знову предстала перед ігемоном, то він здивувався, що вона анітрохи не змарніла від голоду. Тоді він ув’язнив її на тридцять днів в іншій темниці, й запечатав вхід своїм перснем.
Однак Свята знову не померла голодною смертю. Після цього ігемон наказав втопити Анастасію в морі разом засудженими до страти в’язнями. Серед них був християнин Євтихіан († бл. 304; пам’ять 22 грудня).
Воїни посадили в’язнів на корабель і вийшли у відкрите море. Далеко від берега вони пересіли в човен, а в кораблі зробили кілька пробоїн, щоб він затонув. Судно почало занурюватися у воду, але в’язні побачили мученицю Феодотію, яка керувала вітрилами і направляла корабель до берега.
120 осіб, вражені дивом, увірували в Христа – святі Анастасія та Євтихіан хрестили їх.
Дізнавшись про те, що трапилося, ігемон наказав стратити всіх новохрещених. Святу Анастасію розтягнули над багаттям між чотирма стовпами.
Під час виконання цієї кари Великомучениця відійшла до Господа, при цьому її тіло анітрохи не постраждало. Тіло Святої поховала в своєму винограднику благочестива жінка Аполлінарія, яка пізніше спорудила над ним церкву. Згодом мощі Анастасії прославилися чудесами і були перенесені в Константинополь.
Зараз чесна глава та стопа святої Анастасії зберігаються в монастирі її імені, розташованому в північній частині Греції, недалеко від міста Салонік.
Слава Богу вовіки. Амінь.
