Вузьколобі фанатики, або один Бог у всіх релігіях?

«Ну, чому ви такі вузьколобі фанатики? Чому стверджуєте, що поза Православною Церквою немає порятунку? Адже в одного Бога вірять усі – мусульмани й християни, юдеї та буддисти, а різниця тільки в обрядах. То навіщо ж наполягати на своїй винятковості? Невже ви думаєте, що Всевишній не прийме мусульман до Себе? Адже йому все одно у що хто вірить. Головне, щоб людина була хороша!» – Такі слова чув кожен християнин, мабуть, не одну сотню разів. А часто доводиться чути це нечестя з вуст тих, яких неуважні священники чомусь пропускають до святої Чаші.

І справді, хіба можна відкидати, що Бог є Єдиним? Адже ще апостол Павло сказав: «Немає Бога, крім Єдиного» ¹. Господь – єдиний Правитель світів, Він – Бог і юдеїв, і язичників ².

Звичайний здоровий глузд показує, що не можуть бути два Всюдисущі – Їм просто не знайшлося б місця, і Вони обмежували б один одного.

Але якщо очевидним є факт Єдності Божественної Сутності, то з цього не випливає, що всі знають про Бога, а тим більше знають Бога та вірно шанують Його.

Фраза «всі в одного Бога вірять» невірна хоча б тому, що у світі багато атеїстів – і комуністів, і буддистів, і шаманістів. Вони зовсім у жодного Бога не вірять.

Якщо ж говорити про інших, то з факту існування Бога Творця зовсім не випливає, що люди шанують Його.

Можна навести такий приклад. Багато хто знає президента [якоїсь великої країни], але хіба з цього випливає, що всі до нього лояльно ставляться, а тим більше розуміють його дії?

Також багато мільярдів людей знають про існування Бога. Але переважна більшість сприймає Його як далеку та незрозумілу Силу. Наприклад, в ісламі не прийнято говорити, що Аллах – Особа. Він скоріше Щось, що дає Закон, що карає та нагороджує своєю волею. Так само і в кабалі Ейн-Соф непізнаваємий і той, хто не пізнає нічого. Це радше Феміда римлян, ніж Бог, який відкрив Себе в Біблії. Це світло далекого багаття, яке не може зігріти нічию душу.

І це уявлення насправді загальнолюдське. Невипадково «символ віри» пересічної людини звучить:

– Ну, так Щось є. Але що не знаю.

При цьому із цим «Щось» зазвичай пов’язують поняття справедливості. Не випадково при будь-якій образі кажуть:

– Якби Бог був, хіба Він припустив би таке?

Але хіба таке знання можна назвати нормальним?

Уявіть собі, що вас запрошують одружитися з нареченою, про яку ви нічого не знаєте. І коли ви питаєте «хто вона така?», вам відповідають: «вона справедлива та нікому невідома». Хіба можна вважати цю відповідь задовільною?

Адже більшість людей знають про Бога значно менше, ніж роботодавець, який приймає до себе нового працівника. Але при цьому чомусь вважається, що цього неуцтва, що погано приховується, достатньо, щоб спастися. Причому невігластво це пов’язане зовсім не з тим, що люди не мають можливості дізнатися про Бога, а з тим, що просто немає бажання.

Виходить як в Євангелії – замість того, щоб йти на Божий бенкет, люди воліють копатися на городах і займатися сімейними та національними “разборками”. Особливо ж наполегливих, тих, які запрошують, вони вважають за краще в гіршому випадку вбити, а в кращому виставити ідіотами.

І невже вони наївно думають, що Бог затягне арканом до Себе тих, хто Його не любив і ні в що ставив? «Незнання Отця всього – такий самий злочин, як і боротьба проти Нього» – говорив Мінуцій Фелікс.

Лише у православному християнстві людина настільки сильно залучається до Божественного життя, що споглядає таємниче полум’я Триєдиної любові.

Але часто кажуть:

– Адже є ж щирі люди в інших релігіях? Невже вони загинуть?

…невірне знання про Бога ще страшніше, ніж невігластво.

Адже невіглас може усвідомити свій недолік і бути посвяченим у Божу таємницю, а той, хто вірить у брехню – не схильний до пошуку. Він вважає, що в нього вже все є.

Навіть у звичайному житті та людина, яка не має мапи, має більше надії дістатися до мети, ніж та, у кого мапа фальшива.

Краще легковажний лікар, який просто не лікує, ніж впевнений шарлатан. В останньому випадку хворий просто не має шансів. Так і в справі богопізнання…

…переконаний іновірець не здатний без прямого Божого втручання побачити світло.

Так говорить Бог: “Знаю діла твої; ти не холодний, ні гарячий: о якби ти був холодний чи гарячий! Але, як ти теплий, а не гарячий, і не холодний, то викину тебе з Моїх уст. Бо ти кажеш: «я багатий, розбагатів і ні в чому не потребую»; а не знаєш, що ти нещасний, і жалюгідний, і сліпий, і голий. Раджу тобі купити в Мене золото, вогнем очищене, щоб збагатитися тобі, і білу одежу, щоб одягнутися і щоб не видно було сорому наготи твоєї; і помазай очною маззю очі твої, щоб бачити” ³.

Так само і з хибними релігіями.

Чим більше людина вкорінена у свою хибну традицію, тим складніше їй із неї вийти.

Практика місіонерства показує, що до Бога звертаються частіше ті, хто з одного боку не втратив почуття Істини, а з іншого – відійшов від хибної віри. І Євангеліє прийняв.

Ієрей Данило Сисоєв

(Ще більше статей – на російськомовній частині сайту N.E.W.O.D.)