Для чого насправді Господь дав Заповіді людям?
Часто маловоцерковлені люди вважають, що Господь дав Заповіді людям для обмеження, що не дає людині повноцінно насолоджуватися життям. Чи це дійсно так?
Порушення першої заповіді Творця
Чи потрібно Богу, Який створив нас вільними, обмежувати нас у чомусь? Для чого ж насправді Господь дав Заповіді людині?
Якщо повернутися назад, до того часу, коли Господь створив людину, то з Книги Буття ми дізнаємося, що Він дав їй все для повноцінного життя на землі.
Він поселив перших людей у Едемському саду й дав їм таку владу, якою не володіє ніхто з живих істот на Землі. Він заклав у душі людей внутрішній закон – совість. І це одна з головних особливостей людини, яка відрізняє її від тваринного світу.
Совість призначена допомагати людині розрізняти добро та зло.
Однак Господь разом зі всіма благами дає людині Заповідь: не вкушати з дерева пізнання добра та зла. Чи відрізнялось це дерево від інших дерев у Раю?
Як ми читаємо у Святому Писанні, зовнішньо воно було таким самим як інші дерева в Райському саду. Однак Адам і Єва, спокусившись словами змія, скоштували плід із нього і тим самим переступили заповідь Творця.
Порушення першими людьми заповіді Божої внесло розбрад не тільки в спілкування з Богом, але й між собою. Адам замість того, щоб покаятися перед Господом, почав звинувачувати Його та свою жінку в скоєному гріху. Єва – змія…
Перший гріх безповоротно пошкодив людську природу. Людина, внаслідок гріха, перестала чітко чути голос своєї совісті, а тому частково втратила здатність розрізняти добро та зло.
Господь як люблячий Отець, щоб зберегти людину від змертвіння душі, дає їй заповіді.
Що таке заповіді?
Заповіді Божі – це зовнішній закон, даний Богом в доповнення внутрішньому орієнтиру людині – совісті. Вони служать вказівниками на шляху до спасіння.
Перші з них – Десять Заповідей (Декалог) – Бог дав єврейському народу через пророка Мойсея на горі Синай, коли він повертався з Єгипту в землю Ханаанську. Особливий авторитет Декалогу в біблійному оповіданні підкреслюється тим, що вони записані Самим Богом на двох «скрижалях кам’яних». Ці заповіді детально описані в книгах Старого Заповіту: Вихід1(20: 2-17) і Второзаконня 2(5: 6-21).
Синайські Заповіді (Декалог)
Господь на горі Синай дав єврейському народу через пророка Мойсея наступні заповіді:
1. Я Господь, Бог твій; нехай не буде в тебе інших богів, крім Мене.
Ця заповідь велить любити Бога понад усе і, крім Нього, не віддавати нікому Божої шани.
2. Не сотвори собі ідола та ніякого зображення того, що на небі вгорі й що на землі долу, і що у воді нижче землі; не поклоняйся їм і не служи їм.
Оскільки все у світі сотворено Богом, то Йому одному слід вклонятися та Його одного слід шанувати як Божество. Робити ідолів і кланятися їм ніяк не можна.
3. Не вимовляй ім`я Господа Бога Твого марно.
Не можна святе та величне ім`я Боже вимовляти даремно, в марних розмовах, а тому божитися та клястися безпідставно ця заповідь забороняє.
4. Пам`ятай день суботній, щоб святити його! Шість днів працюй і роби всю працю свою, а день сьомий – субота (свято) Господу Богу Твоєму.
Шість буденних днів тижня людина повинна працювати й взагалі турбуватися про все, що потрібно для її земного життя. А сьомий день потрібно присвятити Богу, тобто виділити його для Господа та особливих добрих справ.
5. Шануй батька твого й матір твою, щоб тобі було добре та щоб продовжувалися дні твої на землі.
Потрібно любити й шанувати батьків, слухатися їхніх добрих настанов і порад, піклуватися про них, якщо вони недужі, бути опорою для них у старості, також слід шанувати інших родичів, старших, добродійників, учителів, духовних отців і начальників. Це єдина заповідь, за яку Бог обіцяє винагороду вже на землі – продовження життя.
6. Не вбивай.
Під убивством мається на увазі не тільки позбавлення життя себе чи когось іншого, але якщо і допускаємо інших до вбивства своїм наказом, порадою, допомогою, згодою. Цією заповіддю забороняється також нестриманість у гніві й образа ближнього усяким лайливим словом. Ця заповідь наказує жити з усіма в мирі і злагоді, а також лагідно поводитися з тваринами.
Цією заповіддю Господь забороняє чоловікові та дружині порушувати подружню вірність і любов. Неодруженим Бог велить дотримуватися чистих думок і бажань.
8. Не кради.
Нічого чужого не бери, не спитавши, ні явно, ні таємно; не обманюй продаючи; у будь-якій справі розраховуйся чесно; не ховай знайдене; усяку роботу закінчуй в обіцяний термін і виконуй її сумлінно.
9. Не свідчи неправдиво на ближнього свого.
Ця заповідь забороняє говорити неправду, брехати, зводити наклеп, обмовляти людей, осуджувати їх, а також вірити наклепникам. Ця заповідь наказує завжди дотримуватися свого слова.
10. Не бажай дому ближнього твого, не жадай дружини ближнього твого, ні поля його, ні раба його, ні рабині його, ні вола його, ні осла його, нічого, що у ближнього твого.
Ця заповідь забороняє заздрити й зазіхати на чуже добро, наказує задовольнятися тим, що маєш. Від заздрощів породжуються погані бажання, а від недобрих бажань – і всі недобрі злі вчинки. Якщо замислитися над змістом цих заповідей, то усвідомимо, що перші чотири заповіді містять в собі обов’язки любові до Бога, останні шість – обов’язки любові до ближнього, тобто до всіх людей.
Пройшли тисячі років і люди не ставали кращими, хоч багато із них виконували старозавітні Заповіді, що дав Господь Мойсею на горі Синай.
Для того, щоб спасти людство від гріха та смерті, Небесний Отець посилає на землю Свого Сина Єдинородного – Господа нашого Іісуса Христа. Як доповнення до 10-ти старозавітних заповідей Христос у Нагірній проповіді дає 9 заповідей блаженств3(Мф 5: 2-12).
У цих 9 заповідях Господь окреслює зразок життя, властивий Його послідовникам – християнам. Не мавши того, що пропонувалося Старим Заповітом, Спаситель розширив та підніс сенс стародавніх заповідей, спонукавши людей до прагнення досконалості та показавши шлях до цієї досконалості.
Господні заповіді Нагірної проповіді
Заповіді, які Христос дав своїм учням в Нагірній проповіді, а через них і нам, називаються Заповідями Блаженств. У них окреслені ті якості, набуваючи яких, людина стає причетною до вічного блаженного життя. Що ж це за заповіді?
- Блаженні убогі духом, бо їхнє є Царство Небесне.
- Блаженні ті, що плачуть, бо вони втішаться.
- Блаженні лагідні, бо вони успадкують землю.
- Блаженні голодні і спраглі правди, бо вони наситяться.
- Блаженні милостиві, бо вони помилувані будуть.
- Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать.
- Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться.
- Блаженні гнані за правду, бо їхнє є Царство Небесне.
- Блаженні ви, коли ганьбитимуть вас і гнатимуть, і зводитимуть на вас усяке лихослів’я та наклепи – Мене ради. Радуйтесь і веселіться, бо велика нагорода ваша на небесах4 5(Мф. 5:3-12)..
Із Заповідей Блаженств, слідує, що людина повинна очиститися від пристрастей, очистити своє серце від всіх злих помислів, що живуть у ній, стяжати смиренний дух, щоб стати гідною споглядати Бога.
Святі отці про Заповіді Блаженств
Митрополит Ієрофей (Влахос), розмірковувавши про заповіді, які Господь сказав учням в Нагірній проповіді, роз’яснював: «Заповіді Блаженства показують духовну стежку людині, шлях обоження, шлях, який веде до зцілення.
Свідомість своєї духовної убогості, тобто усвідомлення пристрастей, що вселилися в серце, приводить людину до покаяння та блаженної скорботи. У міру глибини цієї скорботи в її душу приходить Божественна втіха. Саме на цьому шляху людина знаходить смирення та внутрішній спокій.
Живучи в духовному смиренні, вона ще сильніше прагне Божого виправдання й прагне до дотримання заповідей Божих у своєму повсякденному житті.
Коли вона зберігає заповіді Божі, то сподобляється пізнання милості Божої та ще більше очищає своє серце. Коли душа очищається від пристрастей, людина досягає споглядання Бога».
В очищенні душі й полягає призначення заповідей.
«Часто кажуть: для того, щоб бути християнином, треба виконувати заповіді Христові. Звичайно. Проте заповіді Христові – не накази, які Він нам дає: мовляв, треба прожити так і так, а якщо не проживеш таким чином, то будеш за це покараний…
Ні, заповіді Христові – це Його спроба нам образно показати, якими ми могли б бути, якщо б захотіли бути справжньою, гідною людиною. Тому заповідь Христова – це не наказ, а одкровення перед нашими очима про те, якими ми покликані бути, можемо бути та повинні бути» – пише Сурозький проповідник митрополит Антоній.
Старозавітні та новозавітні заповіді взаємно доповнюють одині одних
Старозавітний Закон є закон суворої правди, а новозавітний – є закон Божественної любові та благодаті. Вони не суперечать, але взаємно доповнюють одні одних.
Десять заповідей дані були старозавітним племенам, щоб диких і грубих людей утримувати від зла. Заповіді блаженства дані християнам, щоб показати, які душевні якості вони повинні мати, щоб досягнути святості.
Святість народжується близькістю до Бога.
Зміст всіх заповідей як Старого, так і Нового Заповіту можна викласти в двох заповідях любові, даних Христом: «Люби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею своєю, і всім розумом своїм. А друга подібна їй – полюби ближнього свого, як самого себе. Іншої, більшої цих, заповіді немає»6(Мф.22: 37-40, Мк.12: 29-31).
І ще нам Господь дав чітке керівництво, як правильно поводитися у своєму житті: «Як хочете, щоб з вами чинили люди, так і ви чиніть з ними, бо в цьому Закон і Пророки»7(Мф.7: 12). Насправді дотримуватися всіх заповідей Божих не так вже й важко, але й не легко – потрібно просто любити. Христос сказав: «…хто любить Мене, той слово Моє берегтиме, і Отець Мій полюбить його, і Ми прийдемо до нього, і оселю створимо в ньому. Хто не любить Мене не виконує слів Моїх»8(Інн. 14: 23-24).
Чи справді Заповіді Божі – це обмеження?
Бог кличе нас виконувати заповіді не тому, що Йому «просто так хочеться». Господь таким чином оберігає нас від того, що може зашкодити нашій душі та бажає, щоб усі ми були щасливими тут, на землі, й в майбутньому віці – Царстві Небесному.
Заповіді Божі – це умови нормального, повноцінного, здорового й щасливого життя для кожної людини. І якщо людина ці заповіді порушує, то вона шкодить, насамперед, собі, калічить власне життя і життя своїх близьких.
Господь, побажавши захистити нас, дав нам дороговкази на шляху до спасіння – Свої заповіді. Саме вони допомагають нам розрізняти, що є добро, а що зло.
І ми, як вільні особистості, маємо право самі обирати яким шляхом йти. Однак Господь у Своїх заповідях попереджає, що шлях гріха неминуче приведе до смерті.
Отже, дорогі брати та сестри, пам’ятаймо, що заповіді Божі це не обмеження, а благодатна огорожа від гріха.
(Російськомовна частина сайту N.E.W.O.D.)
