Не замінюйте живого Бога забобонами!
Кому молитися: Богу чи святим? Часто в нестведжених поняттями Православної віри головах і прагненні швидкого отримання бажаного у вирян виникає небезпека язичницького підходу.
________________________________________________________________________
Мене часто запитують:
— Батюшко, а кому молитись, якщо болить зуб? А якщо я втратив річ? А якщо хочу помолитися за воїнів?
І щоразу я відчуваю біль у душі. Як же це? Чому люди шукають допомоги в усіх, окрім Самого Бога? Чому замість живої віри ми все більше поринаємо в забобони?
Так, Церква навчає, що святі чують наші молитви та можуть клопотатися за нас перед Господом. Але хто навіяв нам, що вони є виконавцями вузькоспеціалізованих прохань?
Один за очі відповідає, інший – за торгівлю, третій – за погоду. Хіба це Христова віра? Ні! Це збочення християнського розуміння молитви, підміна живого спілкування з Богом на щось механічне, схоже на язичницькі культи. Святі – не боги, а наші старші брати.
Святі – не боги, а наші старші брати.
Православ’я вчить, що молитва – це насамперед звернення до Бога. «Поклич Мене в день скорботи; Я врятую тебе, і ти прославиш Мене» 1(Пс. 49:15).
Молитва – це насамперед звернення до Бога.
Апостол Павло ніде не каже: «Моліться святому Петру, якщо вам потрібне вирішення суперечок» або «Святому Луці, якщо захворіли».
Він каже: «У будь-якій справі молитвою та проханням із подякою відкривайте свої бажання перед Богом» 2(Флп. 4:6).
Коли ми молимося святим, ми не повинні звертатися до них як до «небесних чиновників», які відповідають за конкретні сфери життя.
Ми звертаємося до них як до живих членів Христової Церкви, які вже досягли Царства Небесного та можуть молитися за нас.
Святитель Іоанн Златоуст говорив: «Кого б ти не закликав, поклич передусім Бога».
У давнину християни молилися Христу, просили заступництва в Богородиці та святих, але завжди розуміли: спасіння – тільки від Бога.
У давнину християни молилися Христу, просили заступництва в Богородиці та святих, але завжди розуміли: спасіння – тільки від Бога.
У римських катакомбах знаходять написи: «Петро та Павло, моліть Бога за нас». Але ніде немає: «Петро, допоможи знайти вівцю» або «Павле, врятуй мене від хвороби».
Коли ж з’явилася ідея, що святий це «небесний покровитель» певної сфери життя? У середньовічній Європі, коли народна свідомість увібрала язичницькі вірування. Так з’явилися покровителі ковалів, землеробів, рибалок, тварин. Поступово це мислення проникло й в православне середовище.
Але Православна віра вчить не цьому. Святі не духи-охоронці професій та ситуацій. Вони наші друзі, наші заступники перед Богом, а головне приклади того, як жити у Христі.
Святі не духи-охоронці професій та ситуацій. Вони наші друзі, наші заступники перед Богом, а головне приклади того, як жити у Христі.
Не перетворюйте віру на язичництво!
Коли людина замість молитви Богові йде шукати «потрібного» святого, вона вже не християнин, а язичник, який хоче домовитись зі «своїм» духом.
Але християнство – це не пошук прихильності в небесних «функціонерів». Це жива віра.
Коли вам важко, моліться Богові.
Коли вам страшно, моліться Богові.
Коли вам потрібна допомога, моліться Богові.
А святі нехай стануть для вас не «чарівниками», а друзями та прикладом.
«Шукайте перш за все Царства Божого та правди Його, і це все додасться вам»3(Мф. 6:33) .
Не замінюйте живого Бога забобонами! Будьте християнами.
Свящ. N.
