Поради щодо подолання розсіяності в молитві
Молитва — це бесіда розума з Богом. (Прп. Ніл Синайський)
Проте, хто в почутті серця міркує, що він предстоїть Богу, той у молитві буде, як стовп, непорушний і нічим …не буде здоланний. (Прп. Іоанн Лествичник)
Як позбутися розсіяності під час молитви?
“Багато разів раніше й дотепер запитували та запитують мене, як навчитися молитися, як позбутися розсіяності під час молитви.
Кажуть, що під час молитви все відволікає і розсіює розум, навіть промінь світла, що впав на ікону. Кажуть: «Не можемо зосередитися, не можемо молитися як слід». І просять навчити їх.
Чи це просто? О, ні, це зовсім, зовсім не просто. Бо чого просять навчити? Найбільшому, найвеличнішому, найважчому з усіх людських діл. Бо що таке молитва, справжня молитва? Це пряме спілкування людського духу з Богом.
Справжня молитва — це пряме спілкування людського духу з Богом.
Ну ось, якщо так зрозумієте молитву, дам вам основну й найважливішу відповідь на питання, як позбутися неуважності.
Я скажу вам, що якщо молитва є спілкуванням із Богом, то треба бути гідними цього спілкування, треба бути здатними до нього.
А хіба людина, яка завжди перебуває в метушні мирській, рідко-рідко згадує про Бога, людина, яка загрузла в пристрастях, хтивостях і гріхах, — хіба може така людина легко й просто вступити в спілкування з Богом?
Спілкування з Богом вимагає вельми великого подвигу, вимагає, щоб усі ваші помисли, усі думки й ваші прагнення були зосереджені на вищому, на святому, були звернені до Бога.
Спілкування з Богом вимагає вельми великого подвигу, вимагає, щоб усі ваші помисли, усі думки й ваші прагнення були зосереджені на вищому, на святому, були звернені до Бога.
Тільки ті навчаються молитві, хто намагається всіма силами позбутися суєти мирської, клопоту повсякденного. Той, хто багато часу приділяє читанню Святого Письма, читанню творінь Святих отців, хто часто й старанно молиться, а головне, хто старанно виконує заповіді Христові, бо тільки той, хто творить Його заповіді, стає близьким до Христа, такого Господь називає другом Своїм. Це і є головна відповідь: треба прагнути святості, треба прагнути звертати всі наші думки, наскільки це в силах наших, звертати дух наш до Бога.
Треба прагнути святості, треба прагнути звертати всі наші думки, наскільки це в силах наших, звертати дух наш до Бога.
А люди, які в постійній метушні мирські живуть, скаржаться: «Як не намагаюся, не виходить молитва, як не намагаюся, а постійно розсіююся».
Замислившись, приходять до висновку, що нічого не виходить, отже, не варто й старатися, отже, така моя натура, що не можу бути вільним від розсіяності, від блукання помислів.
Багато хто посилається на недосконалість нашої природи. Це все одно, якби людина, яка не вміє плавати, кинулась у воду і, не зумівши втриматися на воді, сказала б собі: «Моє тіло важче за воду, не можу триматися. Що робити, така природа мого тіла, що плавати мені неможливо, тому нема чого й намагатися».
Хіба немає безлічі людей, які вміють добре плавати й триматися на воді? Справа в тому, що не хочуть вчитися плавати.
Нема чого тому звинувачувати природу, коли розсіюються на молитві. Не природа винна, а небажання зосередити дух на молитві.
Розсіяність у молитві є результатом того, що серце не підноситься завжди, від ранку до вечора, до Бога, що люди не поклали на меті життя свого сходження до Бога та не помічають того, що не сходять до Бога, а сходять все нижче і нижче. Ось тому й немає молитви.
Розсіяність у молитві є результатом того, що серце не підноситься завжди, від ранку до вечора, до Бога, що люди не поклали на меті життя свого сходження до Бога та не помічають того, що не сходять до Бога, а сходять все нижче і нижче.
Є велика молитва, яка вважається найважливішою й основною молитвою для ченців, яку вони творять з поклонами земними або із поясними: «Господи, Іісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене грішного».
Ця молитва має величезну силу, і хто звикає до неї, хто її постійно повторює, незмінно отримує благодать від Бога та навчається молитися.
Але коли я раджу почати з цієї молитви, люди пробують, а потім швидко кидають і кажуть: «Ми механічно твердимо молитву, а користі від неї не бачимо».
Хочуть одразу, хочуть швидко отримати користь, не розуміють, що отримати велику здатність молитися можна лише довгою духовною та фізичною працею, а одразу це нікому не дається.
Отримати велику здатність молитися можна лише довгою духовною та фізичною працею, а одразу це нікому не дається.
Заважає вам постійне блукання думок, адже ви перебуваєте в постійній метушні мирській, рідко й мало зосереджуєте ваш дух на найважливішому, найбільшому та найсвятішому.
Ось і зрозумійте, як важко навчитися молитися; зрозумійте, що молитви, вільної від розсіяння, вільної від блукання помислів, досягають тільки святі. Перейміться ж смиренною свідомістю того, що ваша молитва слабка тому, що далекі ви від святості.
…молитви, вільної від розсіяння, вільної від блукання помислів, досягають тільки святі. Перейміться ж смиренною свідомістю того, що ваша молитва слабка тому, що далекі ви від святості.
Щиро, як малі діти, моліться, як умієте. Христос чує вашу молитву, бо як вона не слабка, вона підноситься високо-високо до Бога, й усі молитви приймає Господь.
Не сумуйте, не складайте рук своїх, не чекайте, щоб молитва швидко та легко звільнилася від усілякого розсіювання”. Свт. Лука (Войно-Ясенецький)
Розсіяність походить від несмирення
Розсіяність у молитві – це, звичайно, прояв нашої немочі. Це наслідок гріха. Наш розум став нестійкий, думки скачуть і змінюють одна одну, в них повний хаос, і молитва стає тісним шляхом і вузькою брамою, через яку нашому розуму з його метушнею з боку в бік важко пройти.
Що ж робити?
Щоб розумом не ширяти, його слід укладати в слова молитви. Це дуже простий, але вірний принцип, викладений Святими отцями: скільки б розум під час молитви не ухилявся убік, щоразу повертай його назад. Хоч би яка приходила блискуча та розумна думка, під час молитовного правила все слід відкидати, бо це відволікає від найголовнішого – спілкування з Господом.
Святі отці: “Скільки б розум під час молитви не ухилявся убік, щоразу повертай його назад”. Хоч би яка приходила блискуча та розумна думка, під час молитовного правила все слід відкидати, бо це відволікає від найголовнішого – спілкування з Господом.
Ще помічено, що розсіяність походить від несмирення. Це було відкрито преподобному Силуану Афонському, який запитав Бога про причини розкрадання молитви помислами.
“Горді завжди так страждають від бісів”, – сказано було йому.
Розсіяність походить від несмирення. “Горді завжди так страждають від бісів”.
Горда душа неспокійна, її накривають бурхливі хвилі емоцій та почуттів, молитва такої душі неуважна. Коли ж людина починає упокорюватися, їй все легше й легше молитися, бо з мирної душі молитва йде сама собою.
Розсіяність здатна приходити в наші дні та від надто яскравих вражень, отриманих від перегляду фільмів чи занурення в інтернет. У душі сидять образи побаченого, вони так просто не покинуть розум і заважатимуть уважній молитві.
І якщо ти сам заповнив свій внутрішній світ незрозуміло якими картинками, то чому дивуєшся, що вони проявляють себе під час молитви?
Це означає, що треба наперед навчитися помічати, що сприяє, а що перешкоджає уважній молитві.
Розсіяність буває від різних причин. Іноді ти просто втомився, перевтомився і радий молитися з повною увагою, а голова відключається.
У такому разі бажано заздалегідь розраховувати свій час, щодня виділяти на молитву певні години чи хвилини, і до цього часу треба прийти хоча б із якимось залишком сил.
Як би там не було, не варто сумувати. Помисли, що приходять під час молитви, подібні до бур’янів на городі: їх виполюєш, а вони знову з’являються. Але якщо їх не виполювати, вони неймовірно розростуться та викоренити їх буде важче. А після виполювання бур’яни втрачають колишню силу. І згодом молитва стає уважнішою. (Свящ. Валерій Духанін)
Важливість Іісусової молитви
Іісусова молитва, збирає розум, допомагає зосередитися на найпростіших словах
– перемогти розсіяність на молитві майже неможливо. Це такий бісівський напад.
Рідко, хто з людей можуть молитися без розсіяності. Боротьба з неуважністю неминуча та постійна. Один із засобів допомоги у цій боротьбі – невтомне (я маю на увазі не постійне, а невтомне) творіння Іісусової молитви.
Боротьба з неуважністю неминуча та постійна.
За словами отця Іоанна (Крестьянкіна): “Сто молитов на день – більше не треба. Але ці сто молитов зазвичай тривають майже годину, та й не завжди вдається ці сто молитов прочитати”.
Отець Іоанн (Крестьянкін) не вимагав у жодному разі швидкого та автоматичного руху молитви, ні! Він говорив: “Треба вимовляти повільно – «Господи Іісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене грішного», – накласти при цьому на себе хресне знамення. Потім зробити паузу, вклонитися, зробити паузу, випростатися й потім читати наступну молитву.
Що дає Іісусова молитва? Вона, збираючи розум, допомагає зосередитися на найпростіших словах, які ти знаєш так, що можеш згадати їх і вдень, і вночі. Це таке «тренування».
І щоденний досвід творення молитви Іісусової допомагає перемагати неуважність у молитві та літургійній – церковній – і домашній: вечірній чи ранішній. А без творіння Іісусової молитви майже неможливо не підпасти розсіяності думок.
…без творіння Іісусової молитви майже неможливо не підпасти розсіяності думок.
Якби ми могли молитися без розсіяності, світ був би зовсім інший.
Багатьом ченцям на Афоні вдається це, і в наших православних монастирях теж вдається. І дай Бог усім, хто хоче молитися, не розсіюватися під час будь-якої молитви, коли читаєте будь-яке правило.
Коли мене запитують, чому 40 разів читають молитву «Господи, помилуй, Господи, помилуй, Господи, помилуй…», я відповідаю так: «Ви, що, думаєте, якщо я тричі прочитаю, я не відволікуся? Відволікуся! Та з цих 40 разів хоча б десять молитв від щирого серця та не розсіяно вимовити». Ось це і є спосіб напружити свої думки та не відключатися, не відхилятися! Це дуже важливо й чудово, що це вживається в православному богослужінні. І треба не лякатися цього, а, навпаки, дякувати Богові, що є люди, які так влаштували – 40 разів вимовляти «Господи, помилуй». (Протоієр. Сергій Правдолюбов).
(12 марта – день памяти мученика Максимилиана Тебесского. Еще больше – в разделе “Западные святые”)
