Зняття другої печатки: «І коли він зняв другий друк, я чув другу тварину, яка каже: йди й дивися. І вийшов другий кінь, рудий; і тому, хто сидить на ньому, дано взяти мир із землі, і щоб убивали один одного; і дано йому великий меч» (Одкров. 6, 3-4).

«Одкровення»

Дорогі мої, ми зараз читаємо книгу «Одкровення» в тому місці, де відбувається зняття другої печатки.

При відкритті другої печатки, — каже нам євангеліст Іоанн, — виходить інший кінь, вогненно-рудий, і друга тварина, тілець, каже вершникові цього коня: «Прийди!». Вогненно-рудий або, за іншими перекладами, полум’яно-червоний колір другого коня та великий меч, даний його вершнику, символізують вогонь і кров, внутрішню та зовнішню війну.

Коли ми читаємо в тексті Святого Письма: «Щоб убивали одне одного», у нас по спині пробігають мурашки.

«σφάξουσιν»

У грецькому тексті тут стоїть дієслово «σφάξουσιν» (від σφάττω — умертвляти, заколювати, розтерзати, зарізати). Це сильніше дієслово, ніж просто «вбивати» (грец. φονεύω), оскільки воно означає витончене вбивство. Його використання показує, що це не та війна, у якій для перемоги необхідно холоднокровно вбивати супротивника і, у свою чергу, нести від нього втрати. Слово σφάξουσιν має на увазі надзвичайну кровожерливість і порочність війни. Така кривава, заклята ворожнеча характерна громадянським війнам і війнам між сусідніми народами.

У цьому контексті фраза «щоб убивали (розривали, умертвляли) один одного» вказує на близькість між людьми і швидше стосується жорстоких громадянських війн, де пристрасті розгоряються дуже сильно й глибоко. Правду кажучи, якщо я чогось і боявся у своєму житті, то це, мабуть, громадянської війни. Немає нічого страшнішого.

Улюблені, чи можете ви уявити, що це означає?

У цьому залі зібралося кілька сотень слухачів. Ми добре ставимося один до одного, поводимося дружелюбно, ми поділяємо схожі погляди. Я сиджу тут на стільці й почуваюся поруч із вами спокійно та впевнено. Я викладаю вам слово Боже, а ви слухаєте його.

Якщо припустити, що знову вибухне громадянська війна, подібна до тієї, що була лише кілька десятиліть тому, як ми дивитимемося один на одного? Ті, хто пережив жах громадянської війни, знають усю складність цих змішаних почуттів. Вони, безперечно, розуміють, що громадянська війна набагато гірша, ніж звичайна війна між далекими народами…

А найгірше те, що ці війни, зовнішні чи внутрішні, відбуватимуться по всій землі, і особливо серед християнських народів. У чому причина цих війн? Вона відома. Євангеліє сьогодні проповідується всюди, воно переведено на безліч різних мов та діалектів. Здавалося б, ми повинні бути вільними від воєн… І все ж, незважаючи на те, що Біблію переклали, Євангеліє Христа не прийняте всіма.

Євангеліє Царства

Разом із поширенням Євангелія після П’ятидесятниці відразу ж почалися хвилі гонінь, як природні внаслідок того, що світ загалом противиться євангельському вченню. Господь сказав: «І буде проповідане це Євангеліє Царства по всьому всесвіту, на свідчення всім народам; і тоді прийде кінець»¹(Мф. 24, 14).

Як ми маємо це розуміти? Євангеліє буде проповідане по всьому світу, всім народам, як свідчення (грец. «εἰς μαρτύριον»). Необхідність в огляді будь-якої звістки приховано говорить нам про те, що не всі в нього вірять.

Господь вказує на те, що однією з ознак наближення кінця історії буде повсюдне й загальне проповідування Євангелія.

І справді, за дві тисячі років Євангеліє проповідане по всьому світу. Дехто може сказати, що цього ще не сталося, тому що не всі люди прийняли християнство: християнами є приблизно одна четверта населення Землі або менше.

На це відповім: оскільки Євангеліє перекладене на тисячу вісімсот мов і діалектів (або близько того), євангельська звістка пролунала всюди. Просто дехто не повірив у неї. Так вийшло, що я маю різні видання Євангелія, випущені Біблійним суспільством. Так ось, я маю зразки приблизно двадцяти різних Євангелій тільки на різних діалектах китайської мови. Проблема китайської мови полягає в тому, що вона має дуже багато діалектів із різними ієрогліфами, які відрізняються один від одного, що робить її однією з найскладніших мов у світі. Тим не менш, Євангеліє перекладене всіма діалектами китайської.

Чому Китай не є християнською країною?

Тепер ви можете поставити запитання, чому Китай не є християнською країною, адже там багаторазово проповідувалося Євангеліє?

Аналогічний питання виникає і щодо Японії. Руські православні місіонери намагалися християнізувати Японію протягом трьох сторіч. У середині минулого сторіччя, нарешті, деякі місіонери досягли успіху й змогли створити православну громаду чисельністю в кілька тисяч людей, але переважна більшість жителів Японії, як і раніше, залишаються ідолопоклонниками.

Євангеліє проповідане, але в нього не повірили, і його прийняли. Це означає саме те, про що сказав Господь: Євангеліє буде проповідане у всіх народах «на свідчення їм».

Кінець історії

Жителі цих народів не зможуть сказати Праведному Судді в день Суду: «Ми ніколи не чули про християнство та Євангелію». Вони чули його та будуть судимі на підставі євангельських заповідей.

А тепер знову повернемося до того, що, згідно з апостолом Павлом, це одна з багатьох ознак, що попереджають нас про кінець часів, про кінець історії.

І таких ознак багато. Сам Господь показав нам як приклад смоковницю. «Від смоковниці візьміть подобу: коли гілки її стають уже м’якими та пускають листя, то знаєте, що близько літо. Так і коли ви побачите те, що збувається, знайте, що близько, при дверях»²(Мк. 13, 28). Це слова самого Господа.

Господь не відкриває нам день і годину. Ми не знаємо точно, коли настане кінець, але Він дав нам чимало знамень Другого Пришестя. Він не тільки дав нам ці знаки, але й викриває нас, якщо ми не намагаємося про них дізнатися.

У Старому Заповіті

У історії є два поняття про «кінець часів». У Старому Заповіті «останніми часами» вважався період перед Різдвом Христовим, а потім, у Новому Заповіті, — час перед Другим Його пришестям.

Так ось, Господь сказав: “Лицеміри! розрізняти обличчя неба ви вмієте, а знамен часу не можете. Увечері ви кажете: буде відро, бо небо червоне; і вранці: сьогодні негода, бо небо багряне»³(Мф. 16, 1-3; Лк. 12, 56)..

Тобто ви вмієте по небу визначати метеорологічні зміни та передбачати погоду; ви кажете: «Завтра буде дощ чи сніг», і це чудово, але чому ж ви не вивчаєте історію? Чому ви не вивчаєте Писання, щоб дізнатися, коли настане кінець?

Прогнози

Господь назвав лицемірами тих, хто не дбає про те, щоб дізнатися про кінець часу. Вони створюють різні припущення та прогнози про майбутнє. Політичні, економічні, біржові, футбольні, погодні, пов’язані з виробництвом. Але залишаються абсолютно байдужими до найголовнішого — прогнозу про закінчення історії…

А ще Спаситель ставив питання, чи знайде Він віру на землі під час Свого Другого Пришестя⁴(див. Лк. 18, 8).. Це дуже сумне питання, яке залишається без відповіді в Святому Письмі.

Однак відповідь на нього очевидна. Питання є риторичним, і воно явно дає нам зрозуміти, що,

.. прийшовши, Христос не знайде віри на землі. Тому Він і порушив цю тему.

Коли Син Людський повернеться, Він не знайде на землі віри, якої навчав. Він знайде лише трохи вірян. Залишок, як каже святий апостол Павло.

Отже, Євангеліє буде проповідане «як свідчення» незалежно від того, приймуть його люди чи ні. Але через це свідчення люди, які відкидають Євангеліє, не матимуть виправдання.

Господь продовжує: «Також почуєте про війни»⁵(Мф. 24, 6; Лк. 21, 9). Докладніше про війни ми говоритимемо у розмові про четверту печатку, тому ми зараз детально розглядатимемо це питання.

Мир…

Оскільки люди відмовляться прийняти Євангеліє миру, природним наслідком цього стане ведення кровопролитних воєн. Навіть християнські країни почнуть воювати між собою.

Візьмемо, наприклад, Болгарію. Це православна країна наш сусід. Однак із незбагненних причин між ними і нами завжди є політична та географічна напруженість. Обидві наші країни православні, однак ми не сходимося у поглядах, тому що не дозволяємо Євангелію преобразити нас.

Господь продовжує далі: «і про військові чутки». Ви бачитимете війни та чутимете про них. Нехай вас це не лякає. Все це неодмінно має статися, але кінець настане не відразу. Ці війни передуватимуть кінцю. «Бо повстане народ на народ, і царство на царство»[/mfn]⁶(Мф. 24, 7; Мк. 13, 8; Лк. 21, 10). Це буде початком важких випробувань, які чекають на нас попереду. «Тоді віддаватимуть  вас на муки та вбиватимуть вас»⁷(Мф. 24, 9). Слово «вас» стосується не лише дванадцяти апостолів, а й усіх християн від історії світу.

Усіх вірних будуть віддавати на страждання та вбивати, і вони будуть ненавидімі всіма народами за віру Христову. У результаті багато хто спокуситься і зрадить віру.

Багато хто з християн підуть на компроміс. Вони залишать справжню віру, бо не зможуть протистояти ненависті супротивників християнства. Вони впадуть і відмовляться від своєї християнської ідентичності, відмовляться від хрещення у Христа та почнуть зраджувати й ненавидіти один одного. Вони будуть віддавати своїх ближніх ворожій владі, і ненавидітимуть тих, хто перебуває у вірі, «за ім’я Моє», — говорить Господь ⁸(Мф. 10, 22).

Зрадить брат брата на смерть…

Однак у деяких місцях Господь говорить ще більш прямо: «Зрадить брат брата на смерть, і батько — сина; і повстануть діти на батьків, і вб’ють їх»⁹(Мф. 10, 21). Брат зрадить брата на смерть. Це не так, як буває між двома духовними братами, де один може послабшати й зрадити іншого. Тут йдеться про братів, які є рідними, народженими від однієї матері та мають спільного батька. Вони зрадять одне одного й віддадуть на розправу.

І батько зрадить зрадить свого сина, а діти повстануть проти своїх батьків. Всі ці події, описані Господом, пов’язані між собою та можуть бути виражені за допомогою простої й наочної картини. Вогненно-рудий кінь, що виходить при відкритті, і його вершник, що тримає великий меч для того, щоб забрати на землі мир і розв’язати криваві війни.

Зараз ми маємо звернути вашу увагу на один момент. Все, про що ми тут говоримо, — це не конкретні події в історії, які ми маємо дослідити, а загальний стан світу.

Стан світу

Не будемо говорити, що це відбувається в наші дні, що це відбувалося під час Другої світової війни, або що це станеться найближчим часом. Ні.  Ці переслідування на християн відбуваються постійно. Не треба дивитися на конкретні події в історії та думати, що це вже було, тому нам більше не треба турбуватися про це.

Білий кінь постійно з’являється, як зрозуміли, під час відкриття першого печатки. Це тлумачать як постійну проповідь Євангелія по всьому світу. Євангеліє постійно проповідується землі. У цьому контексті ми повинні розуміти, що вогненно-рудий кінь також з’являтиметься завжди, і він завжди буде слідувати за білим конем, оскільки гоніння завжди слідують за проповіддю Євангелія.

Куди б не йшло Євангеліє, воно скрізь зустрічає ворожість та гоніння. Коли з’являється білий кінь, рудий кінь відстає лише на кілька кроків.

Як ми вже пояснювали, оскільки люди загалом не приймають і не виконують Євангеліє в повній мірі, мир забирається від землі. Тут застосовується метод тлумачення історії як певних циклів (циклічний метод тлумачення історії).

Ми проповідуємо Євангеліє

Перший кінь виходитиме завжди, і другий кінь виходитиме завжди — не вийшов, а виходитиме, завжди. Євангеліє не обмежується часом апостолів. У цей момент ми проповідуємо Євангеліє та зазнаємо гонінь. Як ми побачимо при вивченні відкриття інших печаток, чорний (вороний) кінь виходитиме завжди. І блідий (жовтий) кінь при відкритті четвертої печатки теж виходитиме завжди, але ми розглянемо потім.

Я продовжу наводити відповідні приклади, щоб ви зрозуміли, що таке циклічний метод тлумачення. Я не хочу, щоб хтось із присутніх тут, коли вивчатиме Святе Письмо, думав: «Ці події вже відбулися й залишилися позаду» або «Ці події відбудуться колись у дуже далекому майбутньому».

Ні, ці події відбуваються безперервно, з однією важливою характерною ознакою: у міру наближення до кінця вони будуть все більш концентрованими і за кількістю, і за якістю, їх ступінь тяжкості зростатиме.

У міру наближення до кінця часів відбуватиметься більше повеней, більше воєн, більше хвороб, масштабніші та приголомшливіші події.

Святий Андрій Кесарійський пише: “При поширенні Євангельської проповіді порушився мир у всьому світі”. Яка суперечність! З поширенням Євангелія зникає мир. Це співзвучно зі словами Христа: «Не світ прийшов Я принести на землю, а меч»¹⁰(див. Мф. 10, 34).

Звичайно, Христос прийшов не для того, щоб принести на землю війну.

Тут, коли відкривається друга печатка і вершнику дається великий меч, цей меч, що символізує війну, знаходиться в руках людей, які виступають проти Христа.

Ті, хто не вірять, використовують меч проти християн, Христа та Його Церкви, але Христос до часу попускає ці події, не перешкоджає їм, оскільки Він не обмежує їх свободу волі. Опис християнського мучеництва у книзі «Одкровення» співзвучний із євангельськими словами про те, що Христос прийшов на землю, щоб принести меч, а не мир. Його пришестя усунуло мир на землі, оскільки люди відмовилися покаятися та побороти свої демонічні пристрасті, що є необхідною умовою встановлення Євангельського миру.

… Але до чого призведе порушення миру, відкидання Євангелія людством? Святий Андрій пояснює й це: «Зброя ця (меч) означає покарання, що має бути посланим на безбожників і грішників, за праведним судом і наказом, що виходить із уст Божих».

Отже, з одного боку, Христос поважає свободу навіть тих, хто виступає проти Нього й ненавидить Його, а з іншого боку, Він допускає ці гоніння для випробування Своїх вірних слуг, щоб їхня душа очистилася як «золото в горнилі»¹¹(Прем. 3, 6).

Хоч як би ми не тлумачили ці слова, тема гонінь переплітається з поширенням Євангелія та прагненням людини до православної духовності. Ви побачите це, тільки-но почавши робити перші кроки у вірі.

Святий апостол Павло говорить, що «всі, хто бажають жити благочестиво во Христі Іісусі, будуть гнані»¹²(2 Тим. 3, 12). Це загальне правило. Всі, хто хоче жити духовним життям, зазнають переслідувань.

Всі, хто хоче жити духовним життям, зазнають переслідувань.

Гоніння і духовність

Якщо ви зустрінете людину, яка здається духовною й при цьому не зазнає гонінь, то вам слід засумніватися в її духовності, якщо тільки вона не живе десь у пустелі або в лісі зовсім одна.

Втім, і там вона зазнаватиме жорстокого переслідування бісів. Напад бісів на подвижників набагато страшніший, ніж напад людей. Ми можемо сховатися від людей, але від демонів ніколи. У яку б глибоку печеру ми не пішли, біси все одно будуть там. Тепер нам стають зрозумілими слова святого апостола Павла про те, що «великими скорботами належить нам увійти в Царство Боже»¹³(Дії 14, 22). Цьому вислову «належить», обов’язкова поява спокус не походить від Бога та не є однією з умов нашого спасіння. Ці спокуси – робота ворогів Євангелія Христа.

У іншому місці Господь каже: «Бо треба прийти до спокусам; але горе тій людині, через яку спокуса приходить»¹⁴(Мф. 18, 7). Якби, як стверджують деякі, спокуси приходили до нас, оскільки цього хоче Бог, ці слова вступили б у жахливе протиріччя з тим, що сказав нам Христос: «Горе людині, яка приносить спокуси». «Треба прийти» означає, що спокуси неодмінно прийдуть через тих, хто не прийняв Євангеліє.

Ті, хто заперечують Євангеліє, були завжди, і їх число зростатиме в міру наближення до кінця, коли Євангеліє відкине більшість людей на землі.

Можливо, ви почнете це відчувати вже за свого земного життя.

Людське життя дуже мале — сорок, п’ятдесят, сімдесят років… Це дуже короткий відрізок у порівнянні з епохою Євангелія.

І все ж той, кому п’ятдесят, шістдесят чи сімдесят років, уже бачив деякі ознаки майбутнього кінця. Ми бачили, яким було мислення людей шістдесят років тому та яке воно зараз, і на підставі цього ми можемо зробити прогноз про погіршення, що чекає на нас завтра.

Якщо підсумовувати сказане про другий печатку, прочитаємо тлумачення митрополита Михайла Акоміната:

«З відкриттям другого печатки, після передачі наступним поколінням апостольського спадкоємства та посилення проповіді мучеників і вчителів Церкви, мир повстав проти них. Повсюдно почалися гоніння та вбивства тих, хто любить Христа, а світ змінився мечем, який Христос прийшов принести на землю».

Таким чином, вогненно-рудий кінь символізує як вогненні спокуси, так і вогненну ревність мучеників-переможців, які проливають свою кров за віру.

Але Господь сказав і щось інше, ви повинні завжди мати це на увазі: «І вороги людині домашні його»¹⁵(Мф. 10, 36), тобто члени його сім’ї, ті, хто живе з ним під одним дахом.

Подібне відбувається дуже часто. Коли хтось із нас хоче жити духовним життям, проти нього озброюються ті, хто живе в його власному домі та не може його зрозуміти. Члени нашої родини дуже швидко стають ворожими до нас. На жаль, це трагічне та страшне явище — повсякденна реальність.

Архімандрит Афанасій (Мітілінеос)

Джерело

(Російськомовна частина сайту N.E.W.O.D., цікаве на “Святые Запада”)