День пам’яті мучеників Іліодора, Давсана, Маріава, Авдієса та ін. 270-ти

9/22 квітня Православна Церква вшановує пам’ять мучеників Іліодора, єпископа, Давсана (Дісана) і Маріава, пресвітерів, Авдієса (Абдішо), диякона та інших 270.

У 362 році шахиншах Шапур ІІ (Сапор) захопив фортецю Бет-Забде, що розташовувалася на правому березі ріки Тигр. Так для персів був відкритий шлях на Месопотамію і Вірменію.

Багато воїнів, що захищали фортецю, зазнали страти, близько 9 тис. місцевих жителів потрапили в полон. Серед полонених були єпископ Іліодор і престарілі пресвітери Давсан та Маріав. Дорогою Іліодор помер. Перед смертю він благословив Давсана замінити його.

У полоні християни продовжували співати Псалми та звершувати Богослужіння. Перські жерці не потерпіли цього та донесли на Давсана Шапуру.

Під загрозою страти шахиншах почав змушувати тих, хто сповідував Істинного Бога поклонитися сонцю та місяцю. Покірним він пообіцяв вільний вибір місця проживання в перських поселеннях.

Так за наказом Шапура двоє вельмож зібрали всіх полонених християн на вершині гори, сповістили їм волю шахиншаха та вказали на квітучі поселення біля підніжжя.

Святий Давсан відповів на те, що перси купаються в крові власних дітей і заплямовані кров’ю сповідників Сходу та Заходу. Також він сказав, що вони ж, християни, не мають іншого Бога, крім Бога всіх людей, і не втратять своєї батьківщини, що на Небесах.  Давсан виголосив, що християни помруть за свої гріхи, але залишаться твердими у вірі.

Тоді язичники розпочали страту християн і вбивали їх групами по 50 осіб. 25 полонених злякалися смерті, вклонилися сонцю, і перси їх звільнили. Решта мужньо прийняла мученицьку кончину.

Пораненому диякону Абдішо вдалося вижити. Він знайшов притулок у сусідньому селі. Наступного дня з допомогою людей, які прихистили його, розшукав на місці страти тіла Давсана, Маріава та інших священників. З великим благоговінням він поховав їх у печері.

Неподалік пасли овець язичники. Вони побачили Ангелів, які опускалися та піднімалися на Небо та славословили Бога. Вражені чудом, пастухи розповіли про побачене іншим людям, і всі навернулися до християнської віри.

Диякон Абдішо поселився в тому краї, щоб не залишати мощей мучеників, і ревно проповідував серед язичників істинну віру.

Розлючений наверненням до Христа своїх одноплемінників, староста села замислив вбити проповідника, для чого підкупив одного пастуха.

Пастух убив Абдішо на місці страти святих.

Господь покарав вбивцю та його сім’ю, а в селі, де вони жили, сталася сильна посуха, й мешканці залишили його. 20 років та місцевість пустувала.

Після того син одного чоловіка, який брав участь у похованні чесних мощей, поселився біля печери і почав віддавати шану святині.

Згодом там почали звершуватися чудеса, і був збудований храм. У тому храмі поклали мощі страждальців Христових.

Слава Богу вовіки. Амінь.