День пам’яті мученика Гавриїла Білостоцького, Слуцького
20 квітня/3 травня Православна Церква вшановує память немовляти мученика Гавриїла Білостоцького, Слуцького.
Святий Гавриїл жив і постраждав на території сучасної Польщі. Він народився в Речі Посполитій у 1684 році в селі Звірки Заблудовської парафії Білостоцького повіту Гродненської губернії.
Батьки мученика, Петро і Анастасія, були благочестивими селянами та терпіли утиски з боку уніатів. Разом зі своїм лагідним і незлобливим сином вони приходили на Богослужіння у Свято-Успенський Заблудовську обитель. Той монастир один із небагатьох зберіг вірність Православ’ю.
Гавриїл виявляв схильність до молитви й усамітнення.
Коли 11 квітня 1690 року матір хлопчика понесла обід чоловіку в поле, орендар села Шутко увійшов в їхню оселю, забрав Гавриїла і потай відвіз його в Білосток.
Спочатку Мученику, якого розташували в підвалі, проштрикнули бік для випускання крові. Потім дитя розіп’яли на хресті, встановленому в кориті, і скололи гострими знаряддями, щоб випустити з нього решту крові.
Гавриїл помер на 9-й день. Його тіло кинули біля лісу в полі, неподалік від села Звірки. Наближалося свято Світлого Воскресіння Христового.
До святого тіла прибігали собаки, які захищали їх від хижих птахів, що кружляли над ними.
Понівечене тіло хлопчика знайшли селяни, які прийшли на гавкіт собак. Убивць розшукали та покарали.
На погребіння Мученика зібралося багато народу. Чесне тіло поховали поблизу кладовищенської церкви в селі.
На початку XVIII сторіччя в Білостоцькому повіті розпочався сильний мор. Люди відчували благодать місця поховання Гавриїла та прагнули хоронити своїх дітей якомога ближче до його могили.
У 1720 році ненавмисно зачепили гроб Святого та відкрили його нетлінні мощі. Згідно з переданням, у той час біля могили хлопчика звершилося багато зцілень, а епідемія припинилася. З благоговінням мощі Мученика поклали в крипті під храмом у Звірках.
У 1746 році храм у селі згорів. Останки Гавриїла вогонь майже не пошкодив. Обгоріла лише рука хлопчика. Коли мощі перенесли в Заблудовську обитель, пошкоджена рука відновилася та вкрилася шкірою.
У 1755 році через напружені обставини мощі Святого були перенесені в Слуцьку Свято-Троїцьку обитель Мінської губернії.
Раку з відкритими мощами урочисто несли на руках понад 300 верст.
У 1897 році мощі Гавриїла поклали в нову срібну раку.
У 1908 році частину мощей Святого й стару раку перенесли в Білосток, де вони зберігалися у Свято-Миколаївському кафедральному соборі. Звідти в 1912 році святиню перенесли в Благовіщенську обитель в Супраслі.
У Слуцьку записували чудеса, які відбувалися біля чесних мощей Мученика. У день його пам’яті тисячі паломників збиралися в монастир для поклоніння.
У 1915 році дерев’яну раку з часточкою мощей Святого привіз в Москву єпископ Білостоцький Володимир і залишив у соборі на честь Покрову Божої Матері, що на Червоній площі.
У 1920 році безбожна влада прийняла рішення про планову та послідовну ліквідацію мощей на території СРСР.
У 30-х роках Троїцьку Слуцьку обитель закрили, а мощі мученика Гавриїла помістили в музеї атеїзму в Мінську.
У 1942 році в ході війни репресії послабшали, і чесні мощі вдалося забрати в кафедральний Преображенський собор Мінська. Там вони почивали в дерев’яній раці.
Влітку 1944 року святиню перенесли в Покровський храм міста Гродно. Там мощі перебували до 1992 року. Декілька десятків років святиня лежала в підземеллях храму, щоб безбожники не могли їх осквернити.
У вересні 1992 року мощі мученика Гавриїла перенесли хресним ходом у Білостоцький Свято-Миколаївський собор.
Декілька тисяч православних зустріли святиню на білорусько-польському кордоні. Покладені в дубову раку, мощі везли на автомобілі. Віряни обсипали їх квітами. У кожному поселенні, де був храм, звершувалися перед мощами молебні й акафісти. Вулицями Білостока мощі несли хресним ходом, в якому взяло участь близько 60 тис. осіб.
Щороку святиню на початку травня переносять у Заблудов, де звершується цілонічне Богослужіння.
У Польщі мученика Гавриїла шанують як покровителя дітей і молоді.
Слава Богу вовіки. Амінь.
