День пам’яті преподобного Амона
4/17 жовтня Православна Церква вшановує пам’ять преподобного Амона.
Святий Амон народився в Єгипті. Ще малолітнім він залишився без батьків, і його взяв на виховання дядько.
Отрока виховували в благочесті й з юності він полюбив читати божественні книги.
Коли племінник став дорослим, дядько захотів одружити його. Проте Амон прагнув жити непорочно та зберігати цноту, однак не бажав перечити волі дядька й одружився.
Коли молоде подружжя в день шлюбу залишилося на самоті, Амон попросив свою дружину вислухати його. Він сказав їй, що краще та добре було б їм зберігати цноту.
Потім Амон почав читати дівчині Святе Письмо та повчати її. Вона ж зі зворушенням сказала, що бажає жити в цноті й погоджується робити все, що скаже їй Амон.
Тоді Святий висловив бажання жити окремо. Однак дівчина не погодилася та захотіла жити з ним в одному домі, але відпочивати поодинці.
Так Амон почав жити зі своєю дружиною, як брат із сестрою. Вони проводили час в пості, неспанні, молитвах і тілесних трудах. Дружина господарювала в домі, а Амон працював у саду.
Пройшло вісімнадцять років, і духовна сестра Амона захотіла жити окремо. Святий зрадів цьому й пішов на Нітрійську гору.
Та гора розташовувалася в Нижньому Єгипті за 70 верст від Александрії. Там він прийняв чернецтво.
Його дружина залишилася в їхньому домі. Вона зібрала багато дівиць, влаштувала монастир і стала в ньому ігуменею.
На Нітрійській Горі святий Амон жив самітником. Там у великих трудах і подвигах він прожив двадцять два роки. Бог наділив його даром зцілювати недуги.
Якось після укусу скаженої собаки один отрок почав біснуватися й кусати своє тіло. Батьки привели сина до Преподобного й просили вилікувати його.
Тоді святий викрив їх у тому, що вони вкрали вола у вдови та з’їли його. Він сказав, що отрок отримає зцілення після повернення вдові живого вола. Коли люди розкаялися та пообіцяли віддати вкрадене, Амон зцілив отрока.
Одного разу до Святого, щоб отримати благословення, прийшли два чоловіки. У одного з них був верблюд, а в другого — віслюк. Преподобний попросив їх привезти води. Вони погодилися, взяли велику посудину та спустилися з гори.
Однак, коли потрібно було підніматися з водою назад на гору, власник верблюда відмовився це робити. Він сказав, що не хоче вбити верблюда таким тягарем, і пішов геть.
Інший же чоловік із великими зусиллями привіз до Преподобного воду на своєму віслюку. Тоді Амон благословив його й сказав, що його товариш втратив свого верблюда.
Невдовзі той чоловік наздогнав товариша й дізнався, що його верблюда з’їли вовки.
Якось Амон ішов до святого Антонія Великого з його учнем Феодором. На їхньому шляху протікала велика річка, через яку було важко переправитися. Коли вони підійшли до неї, Амон попросив Феодора трохи відійти. Він не хотів, щоб вони бачили наготу один одного.
Коли Феодор відійшов, Амон почав думати про те, як переправитися так, щоб не знімати одяг. Святий був настільки цнотливим, що навіть себе соромився бачити оголеним.
Коли він про це думав, з’явився Ангел і переніс його на інший бік річки. Феодор же ледве дістався до іншого берега та побачив, що одяг Амона сухий. Він дуже здивувався й почава наполегливо просити Святого розповісти, як він переправився через річку.
Тоді Амон розповів, що його переніс Ангел, і заборонив Феодору говорити будь-кому про це до його кончини.
Під час зустрічі Преподобний Антоній сказав Амону, що знає день його смерті. Він розповів Святому, що Бог відкрив йому цей день і що він хотів насолодитися розмовою з ним, допоки той ще живий.
Антоній довго розмовляв з Амоном, а потім благословив його. Після того Амон повернувся на місце своїх подвигів і невдовзі дійсно помер.
У той час Антоній сидів на пагорбі й бачив, як Ангели несуть на Небо святу душу Амона. Він розповів про це своїм учням, і вони запам’ятали цей день.
Незабаром прийшли монахи з Нітрійської пустелі й повідомили про кончину Амона. Тоді учні Антонія переконалися в істинності слів свого вчителя та прославили Бога.
Преподобний Амон відійшов до Господа близько 350 року.
Слава Богу вовіки. Амінь.
