Негативний вплив сучасних ЗМІ на розвиток дітей
Негативний вплив сучасних ЗМІ на розвиток дітей очевидний для фахівців, оскільки:
1. Сучасне мистецтво змінює та деформує психіку дитини, впливаючи на уяву, даючи нові установки та моделі поведінки. З віртуального світу в дитячу свідомість вриваються помилкові та небезпечні цінності: культ сили, агресії, грубої та вульгарної поведінки, що призводить до гіперзбудливості дітей.
2. У західних мультфільмах відбувається фіксація на агресії. Багаторазове повторення сцен садизму, коли герой мультфільму завдає комусь болю, викликає у дітей фіксацію на агресії та сприяє виробленню відповідних моделей поведінки.
3. Діти повторюють те, що бачать на екранах, це є наслідком ідентифікації. Ідентифікуючи себе з істотою, поведінка, якої відхиляється, і що ніяк на екрані не карається і навіть не ганьбиться, діти їй наслідують і засвоюють її агресивну модель поведінки. Альберт Бандура ще в 1970 році говорив про те, що одна телевізійна модель може стати предметом наслідування мільйонів.
4. Вбиваючи, у комп’ютерних іграх, діти відчувають задоволення, подумки переступаючи моральні норми. У віртуальній реальності відсутній масштаб людських почуттів: вбиваючи і пригнічуючи дитина не переживає звичайні людські емоції: біль, співчуття, співпереживання. Навпаки, звичні почуття тут спотворені, замість них дитина отримує задоволення від удару й образи та власної вседозволеності.
5. Агресія у мультфільмах супроводжується гарними, яскравими картинками. Герої гарно вдягнені, або знаходяться в красивому приміщенні, або просто зображується гарна сцена, що супроводжується вбивством, бійкою та іншими агресивними моделями поведінки. Це робиться для того, щоб мультфільм притягував. У тому разі, якщо на основі наявних уявлень про красу вливати картинки садизму, то цим розмиваються уявлення, що вже склалися. Отже, формується естетичне сприйняття, нова культура людини. І ці мультфільми та фільми дітям уже хочеться дивитися, і вони починають ними сприймаються як норма. Діти до них тягнуться і не розуміють, чому дорослі з традиційними уявленнями про красу, про норму не хочуть їх їм показувати.
6. Часто персонажі західних мультфільмів потворні та зовні огидні. Для чого це потрібно? Справа в тому, що дитина ідентифікує себе не лише з поведінкою персонажа. Механізми імітації у дітей рефлекторні та такі тонкі, що дозволяють вловлювати найменші емоційні зміни, найдрібніші мімічні гримаси. Чудовиська злі, тупі, божевільні. Якщо дитина ідентифікує себе з такими персонажами, то вона співвідносить свої відчуття з виразом їхніх облич. Тому й починають вони вести себе відповідним чином: неможливо перейняти злісну міміку й залишатися в душі добряком, перейняти безглуздий вираз і прагнути «гризти граніт науки», як у передачі «Вулиця Сезам».
7. Атмосфера відеоринку пронизана вбивцями, ґвалтівниками, чаклунами та іншими персонажами, спілкування з якими ніколи не обрали б люди у реальному житті. А діти все це бачать на екранах телевізора. У дітей підсвідомість ще не захищена здоровим глуздом та життєвим досвідом, що дозволяє відмежувати реальне та умовне. У дитини все побачене – реальність, що залишає відбиток на все життя. Екран телевізора з насильством світу дорослих замінив бабусь та мам, читання, залучення до справжньої культури. Звідси зростання кількості емоційних та психічних розладів, депресій, підліткових самогубств, невмотивованої жорстокості у дітей.
8. Головна небезпека телевізора пов’язана з придушенням волі та свідомості, вона аналогічна тій, що досягається наркотиками. Американський психолог А. Морі пише, що тривале споглядання матеріалу, стомлюючи зір, здійснює гіпнотичне заціпеніння, що супроводжується ослабленням волі та уваги. При певній тривалості впливу світлові спалахи, мерехтіння та певний ритм починають взаємодіяти з мозковими альфа-ритмами, від яких залежить здатність концентрації уваги, та дезорганізують мозкову ритміку та розвивається синдром порушення уваги з гіперактивністю.
9. Потік зорової та слухової інформації, що не вимагає зосередженості та розумових зусиль, сприймається пасивно. Це з часом переноситься на реальне життя, й дитина починає її сприймати так само. І вже зосередитися над виконанням завдання, зробити розумове чи вольове зусилля стає їй все важче. Дитина звикає робити лише те, що не вимагає зусилля. Дитина важко включається під час уроків, важко сприймає навчальну інформацію. А без активної розумової діяльності розвиток нервових зв’язків, пам’яті, асоціацій не відбувається.
10. Комп’ютер та телевізор відбирає у дітей їхнє дитинство. Замість активних ігор, переживань справжніх емоцій і почуттів та спілкування з однолітками та батьками, пізнання самого себе через навколишній живий світ, діти годинами, а буває, й днями та ночами просиджують біля телевізора та комп’ютера, позбавляючи себе тієї можливості розвитку, що дається людині лише у дитинстві.
Далі, хочемо вам запропонувати для уваги рекомендації дитячих невропатологів та психологів щодо збереження психосоматичного здоров’я дітей.
• Дітям до трьох років телевізор дивитися не слід. А якщо дитина перенесла перинатальну енцефалопатію, або у неї судоми під час підвищеної температури, або у неї черепно-мозкова травма, менінгіт, якщо у неї підвищена збудливість, поганий сон, рання відмова від денного сну, заїкання, тики, то й до 5-6 років.
• Здорові діти 3-4 років біля телевізора можуть бути 15 хв.; 5-6-річні діти – 30 хв., молодші школярі 1-1,5 години 2-3 рази на тиждень.
• Віртуальні образи притягують і створюють психологічну залежність, насамперед тому, що стимулюють перезбудження нервової системи та дисгармонію мозкових ритмів, що відбувається завдяки швидкості, яскравості, ефекту «миготіння». Тому необхідно спочатку дорослим самим переглянути мультфільми та фільми, які хочуть показати дітям, звертаючи увагу на те, чи не викличуть вони перезбудження нервової системи.
• До 7 років дитяча свідомість не має захисного бар’єру від віртуальної агресії, тільки після 12-ти років діти вчаться розділяти віртуальну та дійсну реальність. Тому не залишайте вашу дитину віч-на-віч з телевізором, комп’ютером. Сама вона захиститися від віртуальної агресії не зможе.
• Враховуйте фактори шкідливого фізіологічного впливу електромагнітного випромінювання при роботі дитини з комп’ютером: підвищена стомлюваність, дратівливість, виснаження нервової системи, розлад сну, порушення пам’яті та уваги, зростання алергічних реакцій організму, зміна в кістково-м’язовій системі, специфічні болі в зап’ясті під час роботі з клавіатурою ,розвиток короткозорості.
На сьогоднішній день, тільки ми з вами, дорогі батьки, можемо захистити наших дітей від того насильства, від тієї деструктивної та хаотичної енергії, яка вривається в наше життя та зберегти наших дітей здоровими з бажанням жити та любити цей світ .
Сподіваюся, моя невелика лепта допоможе вам у цьому.
Дитячий психолог Філіппова Ольга Володимирівна
