Як не допустити смерті сімейних стосунків

Збереження сімейного миру

Одне тільки можу сказати: сварки корисні рівно до тієї хвилини, з якї після з’ясування стосунків перестає бути мир та спокій у сім’ї. Ось це, як на мене, якраз і є симптом хвороби. Якщо ви висловили свої претензії, а чоловік образився та не бажає з вами розмовляти тиждень (або ще гірше – місяць), або він вибачається, а ви не хочете прощати – ось це і є хворобою.

Будь-яка сварка хороша тільки в рамках відомого прислів’я: «Милі лаються – тільки тішаться». Якщо люди стають не милими один одному, віддаляються та перестають розуміти взаємні претензії, ось це і здається мені початком кінця.

І тут починає йти мова про розлучення – це і є справжня смерть сім’ї. У моєму оточенні величезна кількість шлюбів – і молодих, і старих, і “других”, і “третіх”, і щасливих, і не дуже. І кожна сім’я рано чи пізно проходила через це випробування (а хтось – і не один раз). Так, навіть у «правильній» сім’ї настає часом момент, коли здається, що більше терпіти неможливо. Єдине, що може врятувати в такій страшній хворобі, – це взаємне (обов’язково – взаємне!) бажання зберегти кохання і, якщо треба, навіть виростити його по-новому з маленького відростка, з ледь живого корінця.

Буває, обидва прагнуть зберегти, якщо не кохання, то сім’ю. І ось тут лежить той самий підводний камінь, який ми не бачимо, але він заважає плисти «сімейному човну»: зберегти сім’ю, не зберігши кохання, практично не можливо. Рано чи пізно шлюб без кохання зазнає катастрофи. Або це буде вже не шлюб, а одна видимість добрих стосунків, коли двоє живуть в одній квартирі, як у гуртожитку – без взаємних претензій та образ один до одного, але й без взаємного інтересу: їдять у різних місцях, їздять у відпустку окремо, мають кожен своїх друзів. Це зручно, ніхто сперечається, але навіщо називати це сім’єю?

Втримати кохання будь-яким способом

Виходить, що, всіма правдами й неправдами, нам потрібно втримати любов, побачити її в повсякденних речах, можливо, навіть навмисно обманюючись із цього приводу. За ідеєю, обман – це погано, це суперечить християнському погляду на світ, і не всі засоби хороші. Але всі батюшки, як один, кажуть у таких випадках: «Зберігай шлюб!»

І ось не бачу я іншого виходу з цієї ситуації, як тільки змусити себе повірити в те, що кохання живе. Спочатку саме змусити, буквально силоміць шукати позитивне там, де його не так багато, намагатися бачити все через збільшувальне скло кохання.

До речі, дуже корисно спробувати воскресити перші дні та місяці після знайомства, найпершу зустріч – зародження кохання. Мені особисто дуже допоміг у такий період спогад про наші перші почуття, які я чесно і старанно записала (і регулярно перечитую у важкі хвилини).

Звичка та повсякденність стирають гостроту відчуттів і яскравість фарб: всі дивовижні риси, які в чоловікові мені здаються звичайними, колись вразили своєю новизною та унікальністю.

Те, що зараз я називаю байдужістю, тоді звалося умиротворенням. Лінь? Тоді це здавалося ширянням у вищих сферах. Неохайність? Та ні, просто зневага до побуту. Егоїзм? Що ви! Відчуженість! Давайте просто назвемо все іншими – гарними – іменами!