Сімейна жертовність
Подружжю нині бракує жертовності.
Що таке жертва? Я для себе вивів дивовижну формулу жертви для нашого немічного сучасника. Ось для мене, наприклад, дуже немічної сучасної людини, коли ми говоримо «жертва», то уявляємо, що це якась кара: людину мало не розпинають, катують – нічого подібного.
Для сьогоднішньої людини жертва – я хочу, щоб це запам’яталося як формула – це добровільне позбавлення себе будь-якого комфорту.
Наведу класичний приклад: молода людина їде у громадському транспорті, входить старенька бабуся. Відома ситуація – звичайно, треба поступитися місцем. Але якщо людина молода, це не означає, що вона не втомилася. А якщо він їде після нічної зміни? У тому-то жертва і полягає, що треба, як барон Мюнхгаузен, взяти себе за волосся й підняти зі свого місця, щоб поступитися бабусі … Це така маленька «жертвочка». Згадаймо, які жертви приносили святі заради Христа…
На жаль, тільки з роками приходить розуміння: кохати – це насамперед берегти того, кого любиш. Народжується в сім’ї дитина, діти часто не сплять уночі, хворіють, кричать. Жінка вночі доглядає дитину, адже вранці їй треба йти на роботу. Дуже часто вважається, що якщо дитина плаче, то саме її обов’язки – заспокоювати та доглядати її. А чому чоловік не може виявити мужність і сказати: «Мила, ти дві ночі не спала. Давай, сьогодні я з ним посиджу”. Хіба від цього чоловіка вбуде – одну ніч всього недоспав…
Велике в малому: тут поступився, там за кимось помив посуд, тут без слів просто виніс сміття. Такі крихітні жертви комусь можуть здатися смішними, але треба себе до цього привчити. Важливо виробити звичку жертвувати.
Без болю не буває кохання. Найчастіше у нашому розумінні біль – це коли тебе вдарили чи, наприклад, порізав руку. Ні…. Біль тут – та сама жертва, тобто принесення себе потроху в жертву. І коли жертвуєш ти, то треба бути дуже жорстокою людиною тому, хто поруч, щоб у відповідь не виявляти до тебе такі ж почуття. Яким тоді гарним і благодатним стає наше життя.
Зрозуміло, роблячи ці жертви, ніколи не треба замислюватися, щоб у відповідь щось отримати… Все треба робити безкорисливо, заради Христа!
Мені подобається давньоіндійська притча про те, як слон цілий день перетягував колоди і надвечір так стомився, що, здавалося, ось-ось впаде. Але підійшла слониха і дуже ніжно хоботом здула з нього тріску. Слон одразу підбадьорився і був готовий знову тягати важкі колоди… Ось чого ми чекаємо в сім’ї: співучасті, підтримки, ласки, турботи.
Ми буваємо щедрі на компліменти, на добрі слова всім, кому завгодно: від вахтерки до начальника, але нам завжди катастрофічно не вистачає якихось проявів ніжності по відношенню до близьких людей. Треба просто підійти, погладити, поцілувати і сказати тепле слово, підбадьорити. Чомусь цього нам не вистачає, а це так потрібно у сімейному житті.
Ще одна причина розлучень, звичайно, нерозуміння того, на чому має будуватися міцна родина… Дуже погано, що коли людей готують до шлюбу, про це їм не розповідають. Ніхто не говорить молодій людині чи дівчині, до чого їм треба готуватися. До жертви! Сім’я – це щоденна, щохвилинна жертва один одному.
Письменник Василь Ірзабеков
