Поради священника батькам

Потрібно виховувати дитину на гарній музиці, на гарній літературі, на гарних добрих фільмах. А всі ці низькосортні книги про «православних їжаків» — це псевдоправославне те, що виросло зі схеми. І якщо дітям перед сном не читати хорошу літературу, підмінювати казки житіями святих, то вони й до житій будуть ставитись, як до казок.
Батьки повинні пам’ятати, що духовне життя – це не склепіння жорстких і непорушних правил, які діти повинні беззаперечно виконувати, і не комплекс аскетичних вправ, що накачують «духовні м’язи». Доки батьки самі по-справжньому не відчують насолоду життя духовного, вони прагнутимуть передати дітям лише уявлення про її обгортку.
Мені здається, найважливіше – вкласти в дитину знання, що піст – це рух, це шлях до Христа. Через це розуміння життя дитини може бути більш осмисленим. І тоді інші елементи посту: їжа, стояння на молитвах, сповідь, причастя – сприйматимуться нею як власний шлях несення хреста. Якщо піст проживати таким чином, то радість, яка відкриється дитині на Великдень, відобразиться в її душі, й знання про Воскресіння Христове стане її особистим досвідом віри.
Як би багато ми не вкладали в наших дітей, як би не виховували їх, у тому числі у вірі, у їхньому житті все одно настане період, коли вони повинні будуть цю віру наново знайти.
Свобода дається як дар любові. Ми не можемо забезпечити оранжерейні умови для особистості ні в сім’ї, ні в церковному приході, але нам цілком під силу закласти в юні душі найважливіші, основоположні смисли.
По-справжньому важливими є не квадратні метри, а стан дитини, стан матері, стан батька, їхня активна включеність у загальносімейне життя. Якщо цього немає, не буде і нормальних дітей в багатодітній сім’ї, ні в сім’ї з єдиним малюком.
На мій погляд, нехай краще Причастя відбуватиметься рідше, але потрібно, щоб участь у таїнстві була осмисленою та благоговійною.
Церква має насамперед стати для дітей місцем набуття радості, а не майданчиком для реалізації батьківського честолюбства.

Коли ви у храмі вимушено відволікаєтесь від служби і займаєтеся своїми дітьми, не бійтеся: Господь вас бачить, Він знає, чим ви зараз зайняті. А зайняті ви дуже важливою справою – ви дбаєте про те, щоб ваші діти стояли перед Богом.

Ми вважаємо надзвичайно важливим, щоб діти разом із батьками взяли участь у Літургії без біганини та нервування, щоб вони побачили красу іконопису, вслухалися у проникливі православні піснеспіви, щоб це, нехай і недовгий час, проведений ними у стінах храму, став для всієї сім’ї часом благоговійного молитовного стану.

Протоієрей Олексій Умінський