Воскресіння Господа Іісуса Христа
Зазвичай римляни кидали тіла розіпнутих до загальної ями – або гірше за те, залишали на Хресті, поки тіла не розкльовували птахи і не розтаскували тварини. Але один з членів юдейської верховної ради – синедріону, Йосиф з Аримафеї, людина багата і учень Іісуса, прийшов до римського намісника – Понтія Пилата, і попросив у нього дозволу забрати Іісусове тіло.
Вчинок Йосифа – прояв великої вірності – виражати зацікавленість у страченому за звинуваченням у заколоті Проповіднику означало ставити себе самого під удар. Крім того, благочестиві юдеї уникали входити до будинку язичників-римлян. Йосиф, проте, пішов на усе, щоб забезпечити Господу Іісусу гідне поховання.
На той час людей ховали у висічених у скелі гробницях. У власності Йосифа була гробниця, в якій ще ніхто не був покладений. Він вирішив пожертвувати її Іісусу Христу – і поклав там Його тіло, закривши вхід у гробницю, як це зазвичай робилося, величезним каменем. На другий день зібралися первосвященники та фарисеї і попросили Пилата виставити охорону до гробниці, щоб учні не викрали тіло та не оголосили Іісуса Христа воскреслим.
Як свідчить Євангеліє,
“після ж суботнього вечора, на світанку першого дня після суботи, прийшли Марія Магдалина та інша Марія подивитися на гріб. І ось стався великий землетрус, бо ангел Господній, який зійшов з неба, приступивши, відвалив камінь від дверей гробу і сів на ньому. Вигляд його був як блискавка, і одежа його біла, як сніг. Зі страху перед ним ті, що стерегли, затремтіли і стали як мертві; Ангел же, звернувшись до жінок, сказав: не бійтеся, бо знаю, що ви шукаєте Ісуса розіп’ятого. Його нема тут – Він воскрес, як сказав. Підійдіть, погляньте на місце, де лежав Господь. І підіть швидше, скажіть ученикам Його, що Він воскрес з мертвих і попередить вас у Галилеї; там Його побачите. Ось я сказав вам” (Мф 28:1-7).
Місце, де був похований – і воскрес – Господь із самого початку в християнській Церкві було предметом шанування. Після того, як християнство стало державною релігією, Гроб Господній відвідала благочестива цариця Олена, мати імператора Костянтина. Вона повеліла спорудити на цьому місці храм на честь Воскресіння Христового. Храм урочисто освятили у присутності імператора Костянтина 13 вересня 335 року.
Відтоді минули віки; влада в Єрусалимі змінювалася, храм зазнавав руйнувань і відбудовувався, але потік паломників зі всього світу тих, хто прагнув ушанувати місце Воскресіння Христового, не вичерпувався ні на день.
Про це ще за століття до народження Христа пророкував Ісая:
“І підуть багато народів і скажуть: прийдіть, і зійдемо на гору Господню, у дім Бога Якова, і навчить Він нас Своїх шляхів і будемо ходити стежками Його; бо від Сиону вийде закон, і слово Господнє – з Єрусалима” (Іс. 2:3).
