Неділя про розслабленого. Вдячне серце – передумова нашого духовного зростання

Несподіваний помічник

Коли Спаситель світу звершував Свій хресний шлях, сили залишили Його. Він впав, і тяжкий хрест наказали нести якомусь Симонові з лівійського міста Кирени. Так наш Визволитель отримав несподіваного помічника для Свого подвига.

Адже Симон був звичайною людиною: батько двох синів – Руфа й Олександра, – не місцевий, і він просто йшов зі свого поля і, швидше за все, абсолютно випадково потрапив на страту. Але з тих самих євангельських часів образ Симона Киринеянина став символом несподіваного помічника, який підтримує нас у скрутну хвилину та допомагає нести хрест нашого життя.

“Людини не маю!”

У Єрусалимі, біля купальні Вифезда, що в перекладі означає “Дім милосердя”, жив чоловік, що 38 років хворів на якусь невиліковну недугу. Євангеліст каже, що він лежав вже довгий час¹(Інн. 5:6).

Тридцять вісім років хвороби – це дуже довго, це нескінченно довго. Для багатьох, особливо в давнину, це було ціле життя. І цей нещасний жив біля купальні серед таких самих хворих, «що чекали руху води, бо ангел Господній щороку сходив у купальню і збурював воду; і хто перший входив після збурення води, той одужував, хоч би яку недугу мав»²Ін 5:3-4.

І от Господь знаходить його і запитує: “Чи хочеш бути здоровим?” Хворий, який не знає, Хто перед ним, починає скаржитися: “Так, Господи! Але людини не маю, щоб, коли збуриться вода, опустила мене в купальню“.

Яка зворушлива фраза! Який знайомий для нас цей стан залишеності, самотності, нерозуміння! Людини не маю! Колись у давнину один із філософів ходив Афінами із засвіченим ліхтарем серед біла дня та кричав: “Шукаю людину!”, а тут: “Людини не маю!”

Навіть Христу – Боголюдині – знадобився помічник, бо важко, нестерпно важко нести свій хрест. Ми падаємо, ми скаржимося: “Людини не маю!” Де ж він – мій Симон Киринеянин, який допоможе донести хреста?

Господь Сам став для розслабленого Симоном із Кирени. Він просто, так просто, як може тільки Бог, сказав: “Встань, візьми постіль твою і ходи“, – і хворий негайно видужав. І залишилася б ця історія одним із незліченних свідчень про чудеса Божі на землі, коли б не людське, занадто людське продовження.

Христос зцілив розслабленого в суботу. А євреї шанували Закон, і навіть Богові не могли дозволити його порушити. Вони почали шукати Того, Хто посмів зцілити в суботу, адже зцілений не запам’ятав свого Лікаря. Проте Господь Сам підійшов до нього в храмі й сказав: “Ось ти одужав; не гріши більше, щоб з тобою не сталося чого гіршого”³Ін. 5:14.

Багато століть до цього, коли не було ні купальні, ні Єрусалиму, й нікому було шанувати суботу, вже звучали схожі слова: «Якщо ти робиш добре, то чому не піднімаєш обличчя? А якщо не робиш доброго, то біля дверей гріх лежить; він тягне тебе до себе, але ти пануй над ним»⁴Бут. 4:7. Так Господь перестерігав Каїна, але Каїн залишився глухий, і земля знову була проклята за те, «що розкрила вуста свої прийняти кров брата» ⁵Бут. 4:11.

Невдячність як хвороба душі

Євангеліє від Іоанна наводить безліч свідчень особистого і дуже делікатного звернення Христа до співрозмовників. Він каже Нафанаїлу щось таємниче, що розуміє лише сам апостол: «Перше ніж покликав тебе Филип, Я бачив тебе під смоковницею» ⁶Ін 1:48, і ми ніколи не дізнаємося, що ж Спаситель мав на увазі.

Надзвичайно глибокі та якісь по-особливому дбайливі бесіди Христа з Никодимом і самарянкою. І тут ми бачимо, що Господь дуже обережно вмовляє розслабленого не грішити. І що ж зробив цей чоловік? Тут же доніс на Христа юдеям. Зрадив свого Благодійника. Церковна історія повідомляє, що цей самий зцілений пізніше був у числі тих, хто катував Христа перед Розп’яттям.

«Не гріши більше, щоб з тобою не сталося чого гіршого» ⁷Інн. 5:14. А що може бути гіршим, ніж пролежати в хворобі ціле життя – 38 років? Він страждав майже чотири десятиріччя, але вже більше двох тисячоліть згадується його невдячність.

Невдячність як хвороба душі гірша за всяку тілесну хворобу, бо той, хто страждає тілом все ж залишається людиною, а в кого немає серця людського – вдячного серця, – чи може той залишатися людиною?

Невдячність як хвороба душі гірша за всяку тілесну хворобу

“Людини не маю!” – скаржився розслаблений. “Людини не маємо!” – часто волаємо і ми. Немає рядом Симона Киринеянина, який допоміг би нести мого хреста! І як, скажіть, після всього цього любити людей? Адже поруч – нікого! Шукаю людину, а її немає. Не бачу нікого. А якщо нікого не бачу, кого любити? Де ж мій ближній? Хто мій ближній?

Згадаємо, що Спаситель вже відповідав на це питання. Наш Бог-людинолюб, Який бачить людей і любить їх, дуже обережно показав тим, хто запитував, що помилка в самому питанні – не “хто мій ближній?”, а “кому я ближній?”

Це означає, не “де мій Симон Киринеянин?”, а “кому я – Симон Киринеянин?”

Невдячність – це хвороба очей, недуга зору. Як буває соромно, коли раптом по милості Божій ця сліпота невдячності проходить, і бачиш те, чого раніше зовсім не помічав. Бачиш скільки люди працювали заради мене, як багато зробили мені добра, як багато людей, які мене люблять. Чому ж я залишаюся сліпим до їхньої любові? А тому що маю хворе серце, що не здатне дякувати.

Ми багато і часто говоримо про боротьбу з пристрастями, про вправи в молитві та вивченні Святого Письма. Як же інакше – без духовного життя немає і християнина. Але вся наша духовність може рости та розвиватися тільки у вдячному серці, і якщо немає його – даремні й навіть небезпечні всі наші аскетичні вправи та богословські знання.

…вся наша духовність може рости та розвиватися тільки у вдячному серці, а якщо його немає – даремні й навіть небезпечні всі наші аскетичні вправи та богословські знання.

Виховати своє серце у вдячності людям і Богові – от наша головна праця, наша основна духовна вправа. І поряд із нами – Господь, не побачений нами, наші незримі ближні та надія одного разу побачити їх справжню красу очима, зціленими вдячністю.

“Улюблені! Ми тепер діти Божі, але ще не відкрилося, що будемо. Знаємо тільки, що‚ коли відкриється, будемо подібні до Нього, тому що побачимо Його, як Він є”⁸1Ін. 3:2.

Архімандрит Сава (Мажуко)

(Ми поза політикою! Запрошуємо відвідати наші англомовну і російськомовну частини сайту N.E.W.O.D. Можливо, ви знайдете там багато цікавого)