Дітям про Літургію

Божественна Літургія – найважливіше Богослужіння Церкви, під час якого звершується головне її Таїнство – преложення хліба та вина в Тіло й Кров Христові, а також Причастя вірних.

Першу Літургію звершив Сам Господь наш Іісус Христос під час останньої Тайної вечері, напередодні Своїх Хресних страждань.

“Літургія” – грецьке слово. У Стародавній Греції деякі спільні роботи, що були непосильними для однієї людини, називалися «літургіями». Перші християни назвали цим словом головну службу Богу.

Божественна літургія – найголовніша церковна служба.

На Літургії згадується земне життя Іісуса Христа від Його народження до вознесіння на Небо, Його вчення та принесені Ним на землю спасительні блага.

Порядок Літургії такий: спочатку готується все необхідне для Таїнства Причастя. Потім віряни готуються до Таїнства; і, нарешті, відбувається саме Таїнство, і віряни причащаються.

Літургія таким чином ділиться на три частини:

Проскомідію;
Літургію оголошених;
Літургію вірних.

Проскомідія

“Проскомідія” – слово грецьке і означає “принесення”. Назва першої частини Літургії пов’язана зі звичаєм древніх християн приносити хліб, вино і все необхідне для звершення Літургії. Тому хліб, що використовується в її дійствах, називається просфорою, що означає «приношення».

Ми не можемо жити без їжі та пиття. Тому наші дари означають, що ми даруємо Богу наше життя.

Під час Проскомідії священник готує наші дари, просфори. Для Проскомідії використовують п’ять службових просфор. Це звершується на згадку про те, як Господь Іісус Христос нагодував п’ятьма хлібами понад п’ять тисяч чоловік. А також використовують просфори, що замовлені парафіянами. Для Причастя використовується одна просфора, Агнець, яка за своєю величиною повинна відповідати числу причасників.

З кожної просфори священник виймає часточку та розташовує їх на дискосі (золотій тарілочці) у визначеному порядку:

•  спочатку в центрі покладається кубічна частина просфори, що називається «Агнцем»;
•  часточку з другої просфори, що називається «Богородичною» (на честь Божої Матері), священник кладе праворуч «Агнця»;
•  часточки з дев’ятичинної просфори (на честь всіх святих) – ліворуч «Агнця» (по три часточки в ряд);
• часточки за живих покладаються нижче «Агнця»;
• часточки за покійних – ще нижче;
• часточки з просфор, що подаються вірянами, розташовуються разом із часточками, що були вийняті з четвертої та п’ятої просфор.

Поєднання на дискосі всіх часточок у такому порядку означає всю Божу Церкву. Очолює Церкву Сам Господь Іісус Христос.

Проскомідія звершується священником напівголосно на Жертвеннику при закритому Вівтарі. У цей час читаються третій і шостий Час за Часословом (богослужбова книга).

Літургія оголошених

Під час Літургії оголошених (оголошені – це тілюди, які готуються до прийняття Святого Хрещення) ми вчимося, як треба жити за Божими Заповідями.

Починається вона Великою ектенією, під час якої священник чи диякон читає короткі молитви за мирні часи, за здоров’я, за нашу країну, за наших близьких, за Церкву, за Предстоятеля Церкви (Патріарха чи Митрополита), за мандрівників, за тих, хто перебуває у в’язницях або потрапив у біду. Після кожного прохання хор співає: «Господи помилуй».

Після Великої ектенії співається Перший антифон, псалом 102, «Благослови, душе моя, Господа…». Після Малої ектенії співається Другий антифон, псалом – 145-й, “Хвали, душе моя, Господа …”.

Ці псалми називаються антифонами – співати їх укладено на двох кліросах поперемінно.

Після закінчення Другого антифону завжди співається «Єдинородний Син…». У цьому піснеспіві викладено православне вчення про Другу іпостась Святої Трійці – Сина Божого Іісуса Христа.

Далі слідує Мала ектенія та спів третього антифону – «Блаженств Євангельських» – правил життя, які нам дав Господь Іісус Христос). Під час співу Третього антифону відкриваються Царські врата.

Наприкінці «Блаженств» священник урочисто виносить через північні ворота з Вівтаря Євангеліє і так само урочисто вносить його у Вівтар через Царські ворота.

Вихід священнослужителя з Євангелієм називається малим входом і нагадує вірянам перший вихід Іісуса Христа на проповідь. Хор співає вхідне: «Прийдіть, поклонимося…».

Після цього співаються тропарі, кондаки та «Трисвяте» – «Святий Боже, Святий Кріпкий, Святий Безсмертний…».

Після закінчення «Трисвятого» на середину храму виходить чтець і читає книгу «Апостол», уривок із послань апостолів до перших християн.

Після читання «Апостола» диякон чи сам священник читає уривок з Євангелія, який читається Церквою цього дня.

Після закінчення читання Євангелія проголошується посилена ектенія за живих, а потім – особлива ектенія за померлих.

Після цього Церква оголошеним пропонує вийти з храму.

Літургія вірних

Третя частина Богослужіння називається Літургією вірних оскільки на ній можуть бути присутні лише вірні, тобто хрещені.

Після запрошення оголошеним вийти з храму співається Херувимська пісня. Цей піснеспів пропонує вірянам залишити всяку думку про житейське та уявити собі, що вони, подібно до Херувімів, знаходяться біля Бога, на Небі, і, ніби разом із ними, співають Йому Трисвяту пісню.

Після виконання слів: «Всяке нині житейське відкладемо піклування…» священник урочисто виносить Святі Дари – хліб та вино – з північних воріт Вівтаря.

Зупинившись у Царських воротах, він молиться за всіх, кого ми особливо згадуємо. Потім повертається через Царські ворота у Вівтар і ставить Чесні Дари на Престол. Перенесення дарів із Жертовника на Престол називається Великим входом і знаменує собою урочистий хід Господа Іісуса Христа на вільні страждання та хресну смерть. Хор продовжує співати «Херувимскую» зі слів: «Як і Царя всіх піднімемо…».

Після «Херувимської» звучить прохальна ектенія та співається одна з головних молитов – «Символ віри», – яку разом із співаками виконують усі парафіяни.

Настає кульмінація Літургії:

Звершується Святе Таїнство Євхаристії – перекладання хліба та вина у справжнє Тіло та справжню Кров Господа нашого Іісуса Христа.

У цей час хор співає «Милість світу».

Потім звучить «Хвалебна пісня Богородиці» та прохальна ектенія.

Найголовнішу – «Молитву Господню» – Отче наш…»  – співають усі віряни. Після «Молитви Господньої» співається запричасний вірш.

Після того, яксвященнослужителі причастилися у вівтарі, відчиняються Царські ворота.

Священник виносить Чашу зі Святими Дарами й каже:

«Зі страхом Божим і вірою приступіть!» Починається Причастя віруючих і хор співає: «Тіло Христове прийміть…». Святе Причастя не є обов’язком, а дарованим від Господа привілеєм християн для наслідування вічного життя. За словами праведного Іоанна Кронштадтського, «Літургія – скарбниця, джерело істинного життя, тому що в ній Сам Господь». 

Прийнявши Святі Тайни, не хрестячись, треба поцілувати край Святої Чаші та відразу підійти до столика з теплою водою, щоб запити і з’їсти часточку просфори.

До закінчення Богослужіння з церкви не виходити, а обов’язково вислухати «Подячні молитви після Святого Причастя».

Після закінчення Причастя хор співає пісню подяки: «Нехай наповняться уста наша…» і псалом 33. Далі священник вимовляє відпуст, тобто слова про завершення Літургії. Звучить «Багатоліття» та парафіяни цілують Хрест.

Звичайно, в ідеалі християнин має бути присутнім на Літургії від початку до її завершення. Але на жаль, в нашому житті часто обставини складаються так, що не завжди з маленькими дітьми виходить робити те, що хотілося б, і навіть те, що необхідно робити.

Проте ми повинні з самого “малечку” привчати дитину до богослужінь, до молитви, до участі в Таїнствах Святої Матері-Церкви та пояснювати їм необхідність цього.

(Ми поза політикою! Запрошуємо відвідати наші англомовну і російськомовну частини сайту N.E.W.O.D. Можливо, ви знайдете для себе корисне і цікаве)