День пам’яті мучениці Голіндухи

12/25 липня Православна Церква вшановує пам’ять святої мучениці Голіндухи.

Коли Перською землею правив Хозрой І Старший (531 – 579 рр.), у Персії проживала молода та гарна жінка Голіндуха, дружина начальника волхвів. Вона була розумною і бачила неправдивість язичницького вчення та шукала істинну віру. Свята чула про чистоту християнства й розмірковувала, чи ця віра – істинна, чи є якась інша.

Одного разу уві сні Голіндуха мала видіння. Їй явився Ангел Господній, який показав їй муки грішників у пеклі та блаженство праведних у Царстві Небесному. Коли ж мучениця хотіла у видінні ввійти до Раю Божого, Ангел сказав, що вона не може ввійти сюди не будучи християнкою і що сюди не входять ті, хто не прийняв Святого Хрещення.

Після такого видіння Голіндуха захотіла прийняти Святе Хрещення і ревно молилася Богу. Тоді Ангел Господній привів її до християнського священника, який переховувався у таємному місці. Священник хрестив її з іменем Марія.

Свята повернулася додому та почала відмовлятися від плотських стосунків зі своїм чоловіком, із яким прожила 3 роки. Він не зміг схилити Голіндуху до співжиття ні ласками, ні погрозами та пожалівся на неї царю Хозрою.

Цар послав до святої відомих мужів та жінок, але ніхто не міг повернути її до нечестя. Тоді Хозрой через посланців пообіцяв Голіндусі, що зробить її перською царицею, якщо вона відмовився від християнської віри.

На це мучениця відповіла, що послухається царя, якщо він буде безсмертним. Посланці ж сказали святій, що людина не може бути безсмертною і що цар безсумнівно помре. У відповідь Голіндуха відмовилася поєднатися зі смертним царем, оскільки поєднана з Царем Безсмертним, Христом Богом, за якого готова страждати й померти.

Коли Хозрой почув відповідь мучениці, то розсердився і наказав кинути її в залізних кайданах у темницю та забути про неї. Так угодниця Божа пробула в темниці 18 років.

Тим часом цар Хозрой помер і воцарився його син Ормісдас. Під час його царювання в Персію прибув грецький посол Арістовул – доброчесний та боголюбний. Він випросив у Ормісдаса дозвіл безперешкодно приходити в темницю і почав відвідувати святу Голіндуху. Благочестивий муж навчив її Псалмів Давида і взяв собі як благословення частинку її кайданів.

Коли Арістовул покинув Перську землю, Ормісдас віддав мученицю волхвам на катування. Останні щодня виводили угодницю Божу з темниці та наносили їй численні рани, однак щоранку знаходили її здоровою та неушкодженою. Через це багато персів славили силу Христову та наверталися до Істинного Бога. Волхви ж винаходили все нові й нові катування.

Голіндусі обпалили голову вогнем, після чого у зав’язаному мішку її кинули в глибокій рів. Там вона багато днів перебувала без їжі та пиття, укріплена благодаттю Божою. Потім святу хотіли віддати на наругу скверним людям. Проте Господь зробив Голіндуху невидимою, і розпусники не змогли побачити її в приміщенні, де вона знаходилася. Коли ж безсоромники пішли геть, мучениця стала видимою для слуг мучителя, і вони знову почали катування.

Угодницю Божу кинули в прірву на поживу величезному змію. Однак той не зачепив її, і вона перебувала в прірві неушкодженою чотири місяці. Голіндуха не мала ні їжі, ні пиття. Їй явився Ангел Господній, який доторкнувся до її уст і сказав, що тепер вона не буде відчувати ні голоду, ні спраги, а якщо захоче щось з’їсти, то це буде в її волі.

Після цього Ангел вивів мученицю з печери, і всі дуже дивувалися, що вона залишилася живою. Нечестиві люди приписували чудо чаклунству.

Коли цар довідався, що Голіндуха вціліла, то наказав обезголовити її. Проте Господь забрав її з рук воїнів і зберіг від смерті. Угодниця Божа жила серед християн, а мучителі не знали, де вона знаходиться. Як сказав Ангел, свята не відчувала ні голоду, ні спраги, і лише іноді заради оточуючих з’їдала невеликий шматок хліба, змочений у воді.

Тим часом Ормісдаса вбили його прибічники, і на царський престол зійшов його син Хозрой ІІ (590 – 628 рр.). Але вельможі повстали проти нового царя, й він утік у Грецьку землю. Імператор Маврикій із честю прийняв Хозроя, дав йому військо, і той зміг перемогти ворогів.

Хозрой ставився до Маврикія, як до батька, і до його кончини не гнобив християн. Разом із ним прибув у Персію Мелітійський єпископ Дометіан. Він мав нагоду спілкуватися зі святою Голіндухою та після свого повернення на батьківщину сповістив про неї співвітчизникам.

Голіндуха проповідувала Слово Боже та багатьох людей привела до Істинного Бога. Вона звершувала чудеса і мала дар прозорливості.

Угодниця Божа вирушила в паломницьку подорож у Єрусалим, де поклонилася Гробу Господньому та Животворящому Древу Чесного Хреста. Якось вона прийшла в один монастир, де проповідували єресь Севіра. Свята засумнівалася, чи можна приймати причастя севіріан. Вона почала молитися Богу. Тоді їй явився Ангел Господній, що тримав у руках два потири, один із яких був сповнений темряви, а другий – світла. Ангел пояснив мучениці, що потир із темрявою – це причастя єретиків, а зі світлом – Святої Соборної Кафолічної Церкви. Після такого видіння Голіндуха не захотіла спілкуватися з єретиками та залишила їхній монастир.

Під керівництвом Ангела Божого мучениця відвідувала різні міста та країни. Вона побувала в Ієраполі Сирському та спілкувалася з єпископом Стефаном. Згодом єпископ Стефан написав її житіє.

У 591 році настала кончина святої. Вона відійшла до Господа під час подорожі, в храмі мученика Сергія, у Нізібії.
Слава Богу вовіки. Амінь.