Яким має бути милосердя в сім’ї?

“Блаженні милостиві, бо вони помилувані будуть”¹Мф. 5:7.

Милосердя – прояв любові

Справи милосердя привертають до нас милість Божу. У шлюбі в подружжя милосердя має перебувати невідступно. Воно проявляється в любові, турботі, прощенні, співчутті. Не лише за прекрасні риси любимо ми свою половинку, а по любові прощаємо їй її недоліки, а іноді й провини перед нами.

Любов виявляє себе в співчутті слабкостям іншого, чи то хворобі, чи невмінні щось зробити або навіть гріховній звичці. “Носіть тягарі один одного і так виконаєте закон Христа” ²Гал. 6:2, – вчить апостол Павло.

Усе, що пригнічує дорогу нам людину, всі її тягарі, за законом любові обтяжують також і нас.

Усе, що пригнічує дорогу нам людину, всі її тягарі, за законом любові обтяжують також і нас.

Співчуття спонукає нас допомогти їй. Не засуджувати, не дратуватися, а саме допомогти.

Якщо чоловік стане озвучувати кожну помилку дружини: “знову пригоріло”, “як завжди, забула купити”, “про це тебе просити марно”, то цим він навряд чи допоможе їй впоратися зі своєю безгосподарністю.

Адже не завжди двієчник винен у своїй двійці, а якщо й винен, то не кожен може її виправити. “Навчи, а потім викрий”, – радить досвід. Виправляти двійку з господарювання (чи інший гріх) потрібно так само, як і двійку з фізики – спокійне доброзичливе пояснення, домашнє завдання, перевірка виконання. І, звичайно, молитва. Молитва того, хто любить, допоможе виправити будь-яку “двійку”.

З тим, хто любить, – Бог. Але “якщо ти, людина, не прощаєш будь-кого, хто згрішив проти тебе, то не обтяжуй себе постом і молитвою. Бог не прийме тебе”,- навчає преподобний Єфрем Сирін.

Співчувати, тобто страждати разом, поділяти прикрості, що припадають на долю сім’ї, – подружній обов’язок. Він природно притаманний люблячому подружжю.

Співчувати, тобто страждати разом, поділяти прикрості, що припадають на долю сім’ї, – подружній обов’язок. Він природно притаманний люблячому подружжю.

Тоді як докори в невлаштованості, що не залежить від людини, наприклад, у бідності, а також різноманітні звинувачення – “через тебе”, не назвеш інакше, як зрадою. Навіть, коли з ненавмисної провини або необережності одного з подружжя сім’я потрапляє в невигідне для неї становище, втрачає якийсь привілей або достаток, то другому з подружжя доречніше поспівчувати винуватцеві біди. Він вже покараний спільним збитком, “простити його і втішити, щоб його не поглинула надмірна печаль” ³2Кор. 2:7, – як радить апостол.

Хто робить милість ближньому, той знайде милість у Господа, “бо суд без милості тому, хто не творив милості” ⁴Як. 2:13, – нагадує святитель Іоанн Златоуст.

Милосердя – не лише запорука майбутнього помилування, воно вже тут, на землі є запорукою нашого щастя та душевного спокою. Це дійсно милість Божа.

Милосердя – не лише запорука майбутнього помилування, воно вже тут, на землі є запорукою нашого щастя та душевного спокою. Це дійсно милість Божа.

Необхідність поступливості в сім`ї

Поєднані “однією плоттю” ⁵Бут. 2:24, подружжя все ж має кожен свій характер, свої звички та свої гріхи. Такі іноді зовсім дрібні “різниці” й бувають причиною багатьох непорозумінь і конфліктів.

“Якщо ти – це я, то чому ти не любиш журавлиний кисіль?” Дійсно, чому? Не відразу й не водночас змінюються смаки та вподобання. Але терпіння та взаємна поступливість обов’язково згладять у сім’ї початкові непорозуміння, створять атмосферу вдячності й погасять сварки.

Звичайно, поступливість чоловіка повинна сприйматися дружиною, як вільний прояв любові, яка “не шукає свого” ⁶1 Кор. 13:5, а не як передача їй сімейної ініціативи. Бо “гіркота, сором і велика ганьба, коли дружина переважатиме свого чоловіка” ⁷Сир. 25:24.

Любляче подружжя не буде відстоювати, як останній бастіон, своє право любити блакитні занавіски або живопис Ван Гога. І тому дуже швидко їхні погляди на велику кількість речей стають спільними.

Тут, дивишся, з’являються в них і сімейні страви, і особливий домашній стиль, і схожі смаки. Розбіжності в більш серйозних проблемах вже не набувають форми битв, а стають сімейним обговорюванням, радою. “Як немає нічого вищого за любов, так, навпаки, немає нічого гіршого за лють і гнів. Краще нехтувати корисним і необхідним, щоб уникнути гніву”, – повчає преподобний Іоанн Касіян Римлянин.

У своїй сім’ї чоловік і дружина можуть досягти згоди, домовитися про будь-яку справу.

У своїй сім’ї чоловік і дружина можуть досягти згоди, домовитися про будь-яку справу.

Навіть там, де немає єдності поглядів. Адже самовідданість обов’язково властива любові.

Як принесений від любові дар однаково щасливить і того, хто дарує, і того, хто його отримує, так поступливість – дар своєї згоди з милим –  втішає обох: чоловіка та дружину.

Як принесений від любові дар однаково щасливить і того, хто дарує, і того, хто його отримує, так поступливість – дар своєї згоди з милим –  втішає обох: чоловіка та дружину.

Обережність батьків при втручанні в сім’ю дітей

Нерідко сімейне обговорення привертає увагу когось із рідних і близьких. Найчастіше батьків. Тут мамам і татам треба бути дуже обережними, щоб своїм втручанням не зруйнувати одностайності в молодій сім’ї.

Преподобний Амвросій Оптинський казав: “Розум – добре, два – краще, а три – хоч кинь”.

Преподобний Амвросій Оптинський казав: “Розум – добре, два – краще, а три – хоч кинь”.

І, дійсно, між подружжям згода може бути досягнута з будь-якого питання. Чи шляхом тривалих обговорень, чи вмовлянь, чи просто люб’язною поступкою. Це згода полюбовна, і ніхто не почуває себе стиснутим.

Але через втручання третьої особи згода частенько стає вимушеною. Двоє проти одного. У такому разі для когось із подружжя зневага його думкою може здатися несправедливою. Якщо подібні ситуації “легкого” тиску чийогось батька чи матері будуть частими, то в скривдженої сторони подружжя може розвинутися дріб’язкова впертість, бажання неодмінно наполягти на своєму в будь-якій несуттєвій дрібниці, ніби на противагу іншим недобровільним поступкам. А образа та роздратування, що накопичуються, обов’язково ускладнять стосунки як із батьками, так і між подружжям.

Протоієрей Сергій Ніколаєв