“Вдалося” чи “не вдалося” християнство?

Християнство «вдалося» чи «не вдалося»?

Християнство не вдалося

Християнство не вдалося … Воно не охопило весь світ – це означає, що воно безплідне. Воно не позбавило людство його страждань, хоча близько двох тисяч років проповідує про любов – значить, воно марне.

Це два важкі звинувачення. Обидва вони можуть виходити тільки від тих, хто абсолютно не знає сутності християнського вчення або ж навмисне прагне ввести тих, хто не знає, в оману.

Ті, хто звинувачують, мабуть уявляють християнство як спробу заснувати якусь всесвітню церковну імперію, в якій всі зобов’язані сповідувати те, чого навчає Церква.

Ті, хто звинувачують, мабуть уявляють християнство як спробу заснувати якусь всесвітню церковну імперію, в якій всі зобов’язані сповідувати те, чого навчає Церква.

Поняття «Церква» в цьому випадку ототожнюється з поняттям всесвітньої держави.

Трохи історії

Всесвітні імперії, які ми знаємо, не вдалися. Всі вони, створюючись, незабаром розпадалися, бо ґрунтувалися на насильстві. У Середні віки Римські папи також ставили собі за мету силоміць створити всесвітню Церкву на кшталт всесвітньої Римської монархії, і немає нічого дивного, що їхні спроби зазнали краху. Не тільки тому, що силоміць заснувати Церкву взагалі неможливо, але й тому, що Церква не є державою та її природа зовсім інша.

Євангельська проповідь є лише закликом, але ні в якому разі не насильством. Це заклик, який передбачає лише вільну згоду.

…силоміць заснувати Церкву взагалі неможливо, але й тому, що Церква не є державою та її природа зовсім інша. Євангельська проповідь є лише закликом, але ні в якому разі не насильством. Це заклик, який передбачає лише вільну згоду.

Якщо хтось хоче піти за Мною, – говорить Христос. Так, тільки якщо хтось хоче. А якщо хтось захоче прийняти Його вчення – тоді що? Тоді зречися, візьми свій хрест, і йди за Мною ¹.

Поміркуйте самі: чи можна на такій основі побудувати щось примусове, загальнообов’язкове? Далеко не кожному захочеться, несучи свій хрест, йти за Христом на Голгофу.

Християнство – проповідь любові

Засновник християнської релігії добре знав, що далеко не всі підуть за Ним. Але знав також, що багато хто, вірніше кращий, піде. Це Він добре знав. І ось Він дав заповідь Своїм учням обійти з проповіддю Євангелія весь світ і скрізь проповідувати одне: якщо хтось хоче йти за Христом, зречися себе, візьми хрест свій і йди за Ним.

Іди і проповідуй Його вчення. А воно полягає у переосмисленні всього життя, у проповіді любові, всесвітнього людського братства. Воно полягає у визнанні абсолютної гідності людської особистості, у визнанні, що тільки Вічне життя дає сенс нашому короткочасному життю, що лише у знаходженні загального космічного сенсу всього та у долученні до нього полягає сенс кожного окремого людського життя.

Його вчення полягає у переосмисленні всього життя, у проповіді любові, всесвітнього людського братства. Воно полягає у визнанні абсолютної гідності людської особистості, у визнанні, що тільки Вічне життя дає сенс нашому короткочасному життю, що лише у знаходженні загального космічного сенсу всього та у долученні до нього полягає сенс кожного окремого людського життя.

Все йде від Бога як від загального Батька, і все до Нього повертається. Всі люди повинні стати братами, а для того, щоб знищити зло, – дружніми зусиллями вийти на боротьбу з ним, і в цій боротьбі зі злом є особистий хрест кожного християнина.

Тепер судіть самі: чи можна силою нав’язати всім без винятку людям таке вчення? Чи можна оформити армію борців за євангельську свободу до якогось примусового батальйону, куди тебе зараховують, хочеш ти того чи не хочеш?

Християнство вдалося

Євангельський заклик пролунав на весь світ. Отож, мета, яку поставив Основоположник християнства, досягнута. На нього відгукнулися всі, хто мовою Євангелія називаються людьми доброї волі. Значить, і ця мета вдалася.

Що практично вдалося зробити на землі людям доброї волі, які є християнською Церквою?

Про це можна говорити багато. Упродовж усієї історії християнство мало безліч ворогів, які прагнули зруйнувати ту справу, яку насаджував Христос через Своїх учнів. Вся історія людства з часів Христа є, по суті, боротьба між добром і злом.

Порівняння моралі стародавнього та нового світу

Чого досяг Христос у цій боротьбі?

Достатньо порівняти мораль стародавнього та нового світу. Достатньо порівняти поняття про людську гідність до проповіді Євангелія і після неї. Звичайно, можна запитати: чи завжди ті, хто називав себе християнами, насправді несли свій хрест, звершували на землі євангельське вчення? Звичайно, ні! Хтось із них, називав себе Христовими учнями, але насправді служив Його ворогам.

І тут годі дивуватися, оскільки це звичайна історія. Серед сповідників кожного вчення знаходяться люди, які брешуть, прикриваються добрими словами, дотримуються лише своїх особистих інтересів. Але ж не такі люди створюють історію.

І якщо подивитися, що створило християнське вчення за дві тисячі років, то безперечно: все найкраще, що є у людства, створене саме завдяки йому. Найвища і найгуманістичніша мораль – це мораль християнська.

Ніхто ще не дав чогось більш піднесеного, що могло б замінити заповідь Христа про любов між людьми, про людську гідність, про те, що кожна людина є меншим братом Христовим і все, що ти зробив братові доброго чи поганого – все одно, ніби ти зробив це самому Христу. Слова Христа про те, що немає нічого більшого за ту любов, ніж хтось душу свою віддасть за друзів своїх, залишилися назавжди і для всіх людей ідеалом вищого героїзму.

Ніхто ще не дав чогось більш піднесеного, що могло б замінити заповідь Христа про любов між людьми, про людську гідність, про те, що кожна людина є меншим братом Христовим і все, що ти зробив братові доброго чи поганого – все одно, ніби ти зробив це самому Христу. Слова Христа про те, що немає нічого більшого за ту любов, ніж хтось душу свою віддасть за друзів своїх, залишилися назавжди і для всіх людей ідеалом вищого героїзму.

Християнство міцно вкорінилося у всіх передових країнах. Воно, саме воно дало прогресивну ідеологію, яка, у свою чергу, послужила основою для створення загальнолюдської культури. Достатньо порівняти культуру християнських і нехристиянських народів, щоб вирішити питання, що дало християнство. Тим самим християнство вдалося не тільки у своєму прямому розумінні, тобто в галузі суто релігійній, але й вдалося в частині створення великих загальнолюдських цінностей.

Християнство не вдалося? Ні! Християнство вдалося!

Християнство – не імперська організація

Христос ніколи не ставив собі за мету створення будь-якої організації з суто імперською метою примусити до покори весь світ. Він створив Своє Царство, яке називається Царством Божим, але воно, як Він Сам сказав, не має зовнішніх кордонів, бо знаходиться всередині людського серця.

Христос створив Своє Царство, яке називається Царством Божим, але воно, як Він Сам сказав, не має зовнішніх кордонів, бо знаходиться всередині людського серця.

Царство Моє не від світу цього, – заявив Він на суді представнику земного царства Понтію Пілату ². Те царство, від імені якого Пилат виніс Христові смертний вирок, незабаром розпалося, а незриме Царство Христове одухотворило життя людства на всі наступні віки. Воно й досі існує.

Якщо хтось хоче піти за Мною…

Ті, хто йдуть за Христом, ті й становлять Його Царство, що називається Церквою, незалежно від того, скільки з офіційних членів Церкви мають у своїй душі це Царство.

Євангельська розповідь починається з образного порівняння, яке доступне для всіх людей, – з образу Людини, яка має у своїй руці лопату, якою віють хліб. Пшениця залишається, полова відлітає.

Історична місія християнства – відвіяти зерно від полови, зібрати зерно Своє в житницю Свою, а полову спалити вогнем невгасимим, – йдеться в Євангелії ³.

Історична місія християнства – відвіяти зерно від полови, зібрати зерно Своє в житницю Свою.

Скільки за дві тисячі років зібрано Христом зерна й скільки відвіяно полови – відомо тільки Йому одному. Ми віримо у людство, віримо, що зерна зібрано багато. А якщо так – значить, Христос досяг Своєї мети. Християнство вдалося!

Протоієрей Ніколай Іванов