День пам’яті святої великомучениці Марини
17/30 липня Православна Церква вшановує пам’ять святої великомучениці Марини.
Великомучениця Марина була родом із Антиохії Пісидійської, що у Малій Азії. Вона народилася в сім’ї язичницького жерця й у ранньому дитинстві втратила матір. Дівчинка виховувалася годувальницею, що проживала за п’ятнадцять верст від Антиохії.
У 12-річному віці Марина почула проповідь про Господа нашого Іісуса Христа й усім своїм серцем увірувала в Нього. Вона хотіла прийняти Святе Хрещення, однак не мала такої можливості, тому що через гоніння на християн священники переховувалися.
Коли батько дізнався, що Марина навернулася до християнської віри, то відрікся від неї та зненавидів її. Сама ж діва прагнула постраждати за Христа та сподобитися мученицького вінця.
Якось приблизно у 15-річному віці дівиця пішла в поле подивитися на овець свого батька. В цей час її побачив єпарх східних країн Олімврій, що направлявся у Антиохію. Він звабився красою юної діви та захотів взяти її собі за дружину, через що розпочав з нею розмову. На запитання єпарха про ім’я та походження Марина смиренно відповіла, причому не приховала й того, що вона християнка. Тоді Олімврій, який мав владу катувати християн, наказав воїнам із повагою вести дівицю за собою. Протягом всього шляху Марина молилася Богу.
В Антиохії Пісидійській єпарх перш за все звершив мерзенні жертвоприношення, прославив царів і накахав ув’язнити схоплених ним християн. Святу ж діву доручив деяким шанованим жінкам.
Наступного дня Олімврій наказав привести Марину до себе на суд і облесливими словами почав схиляти її до ідолопоклонства. Дівиця ж сказала, що вірує в Єдиного Бога – Отця і Сина, і Святого Духа – та не принесе жертви бездушним богам.
Єпарх і далі намагався звабити Марину та обіцяв зробити її своєю дружиною. Вона ж відповіла, що не покине Безсмертного Небесного Жениха заради шлюбу зі смердячим псом, мертвим душею.
Ці слова дуже розлютили Олімврія, і він наказав оголити діву та нещадно бити її прутами. Від цього тіло мучениці розривалося, а земля обагрялася кров’ю. Вона ж, зміцнена благодаттю Божою, не відчувала болю.
Потім Марину прибили цвяхами до дошки й почали залізними тризубцями дерти її тіло. Від такого катування шматки плоті падали на землю й оголювалися кістки святої.
Після цього єпарх наказав кинути мученицю в глибоку темницю, де утримувалися засуджені до страти.
В темниці Марина просила у Господа зцілення свого тіла та допомоги у боротьбі проти ворога.
У цей час Господь попустив дияволу явитися перед мученицею у вигляді страховища. Раптом темниця затрусилася, з’явилося похмуре світло й з`явився величезний смердючий змій, тіло якого підперізували менші змії.
Він обійшов мученицю та схопив пащею її голову. Але Марина з непохитною вірою в Бога осінила себе хресним знаменням.
Від цього утроба змія розпалася, а земля розкололася й поглинула в пекло змія та інших гадів.
Потім відкрилася покрівля темниці й на святу діву зійшло невимовне світло. Вона побачила вгорі великий сяючий хрест, а над ним сніжно-білу голубку. Голубка сказала мучениці радіти, бо нині вона увійде разом із мудрими дівами в палац Небесного Царя.
У цей час Марина відчула, що зцілюється від ран, і невдовзі повністю одужала, а тіло її стало прекрасним.
Коли наступного дня мучениця предстала перед єпархом, то він надзвичайно здивувався й сказав, що її зцілили боги, яким вона має служити все своє життя. Марина ж відповіла, що її зцілив Господь – Всемогутній Лікар душ і тілес.
Тоді душевно сліпий єпарх наказав обпалювати свічками груди та боки святої, і дівицю так сильно обпалили, що ледве живою зняли з дерева. Вона ж почала просити Бога омити її водою Святого Хрещення.
Коли мучитель почув, що Марина згадала про воду, то наказав втопити її у великій діжці. Коли слуги почали виконувати наказ єпарха, раптом затрусилася земля і мотузки, якими була зв’язана свята, розв’язалися. Над головою Марини засяяли промені світла і літала з золотим вінцем в устах та ж сама біла голубка.
Серед народу, що спостерігав за катуванням святої було багато християн, які сподобилися бачити це видіння. А мучениця стояла у воді та прославляла Пресвяту Трійцю.
Потім з’явився вогненний стовп, що сягав неба, а на стовпі – сяючий Хрест. Коли голубка сіла на хрест, пролунав Голос із Небес, який сказав мучениці, що вона нині прийме нев’янучий вінець та спочине у Царстві Небесному.
Цей голос чуло багато невірних, які увірували в Христа і почали славити Бога. Розлючений цим єпарх, послав воїнів умертвити всіх новонавернених християн, і близько 15 тисяч сподобилися мученицької кончини. Після цього єпарх наказав обезголовити й Марину.
Коли свята молилася перед своєю стратою, земля затрусилася, й кат разом із багатьма іншими людьми впав від страху на землю. Це явився Господь разом із Ангелами, щоб прийняти душу великомучениці.
Марина зраділа і сказала кату, щоб він негайно виконав наказ єпарха, після чого схилила під меч свою голову. Кончина святої настала наприкінці ІІІ або на початку IV ст.
Слава Богу вовіки. Амінь.
