Мишачий рай – експеримент “Всесвіт 25”

Вчений-етолог Джон Келхун у 1968 році поставив експеримент. Не хвилюйтесь, не на людях, на мишах. У лабораторії для тварин було створено “рай”. Не небесний, земний, тому він мав межі – квадратний загін 2х2 м та висотою – 1,5 м.

Для мишок там було все, що потрібно для щасливого існування: приємна температура, удосталь кормів і води, потрібний матеріал для будівництва гнізд. За здоров’ям гризунів стежили ветеринари, про їхню безпеку дбали лаборанти, загін чистили молодші співробітники (чим не ангели-охоронці?). Ідеальні умови.
Чим не рай земний?

 Але Джон Келхун не зневажав Бога, він скромно   назвав свій експеримент «Всесвіт-25». Потім   дізнаєтесь, чому 25. У загоні комфортно могло   жити 3840 мишей.

 Як ви вважаєте, чим усе це закінчилося? Не   уявляєте? 

 У мишачий рай поселили 4 пари гризунів.   Ошаленівши від щастя, вони швидко освоїлися та через 55 днів почали давати потомство.

Кожні наступні 55 днів чисельність гризунів подвоювалася. Ура! Але чомусь уже через 315 днів швидкість розмноження зменшилася у три (!!!) рази. І… ви не повірите, що рівні, щасливі, демократичні миші без якогось зовнішнього тиску створили ієрархічне суспільство.

У самому низу – “пригноблені”, молоді миші, їх загнали в найгірше, на мишачий погляд, місце – в центр загону. Ситі, здорові миші не бажали ставати дідками, вони не хотіли звільняти місце в соціальній ніші для молодих особин.

Молодих вони постійно принижували та ламали “психічно”. Загнана молодь дійшла до того, що не хотіла захищати своїх вагітних самок.

Покинуті напризволяще долі самки стали дуже агресивними. А що їм залишалося робити? Вони кидалися на всіх, навіть на своїх дитинчат. Зовсім маленькі мишенята рятували свої життя, вони забивалися у верхні гнізда, де мимоволі ставали “самітниками” та відмовлялися від розмноження.

Народжуваність падала, смертність зростала, проте “райські” умови залишалися. Пекло звірята влаштували собі самі.

У вас жодних асоціацій немає? Ні?

Ну, тоді продовжимо. Тільки ви сядьте, подальше розгортання подій вас шокує.

З’явилися нові мишки – “красені”. Точніше мишки-нарциси, їм було не цікаво боротися за самку, захищати, чи тим більше, відвойовувати територію. Вони насолоджувалися життям – вдосталь їли, пили і… доглядали себе, постійно чистили свою шерсть.

Отже, що вийшло: дівчатка – “пустельниці”, хлопчики – “красені” живуть у раю. Але живуть вони тільки для себе. Ні клопоту, ні турбот, вони один одному не цікаві. Нащадків – нуль. Але хочеться насолод, і мишки стали… так, так – гомосексуалістами!

Що й зараз жодних асоціацій? Нічого не нагадує?

Але й це ще не все. Пересичені всіма радощами життя, ситі до відрижки мишки стали канібалами. Напевно, просто від нудьги їм захотілося нових, гострих відчуттів.

Цілковита деградація… На 1780 день досліду помер останній мешканець «мишачого раю». Мишачий соціум самознищився. Рай перетворився на пекло.

Тепер розкрию секрет – експеримент назвали «Всесвіт-25», бо він повторювався 25 разів, і щоразу все відбувалося за одним і тим самим сценарієм. Сите, безпроблемне, “райське” життя поступово перетворювалося на пекло й смерть.

Та, скажете ви, люди не мишки. Так, згоден, МИ – гірше…
То як бути? Відмовитися від прогресу, нехтувати зручностями?

Ну що ви, не варто. Просто потрібно завжди залишатися ЛЮДИНОЮ й ставити духовне вище за тілесне. Потрібно вміти жертвувати собою, співчувати, допомагати, пам’ятати про честь та обов’язок. І все буде добре.

Рай, не ситість, Рай – це спокійна душа, а щоб їй бути спокійною їй треба рватися та хворіти і кров’ю капати. Парадокс… Про що й мова… Але ж ми люди.