День пам’яті преподобного Симеона Стовпника

1/14 вересня Православна Церква вшановує пам’ять преподобного Симеона Стовпника.

Преподобний Симеон народився в поселенні Сісан у краї Каппадокійському в Малій Азії. Батьки його були християнами й омили сина банею Хрещення.

Коли отроку виповнилося тринадцять років, він почав пасти стада овець свого батька. Якось взимку випало багато снігу, і вівці декілька днів не виганялися на пасовище.

Вільний від справ отрок у неділю разом із батьками пішов у церкву. Там він почув Євангельське читання, в якому називались блаженними убогі, ті, хто плачуть, лагідні та чисті серцем.

Симеон запитав у старця, який стояв поруч, що означають ці слова, і отримав від старця спасительне повчання.

Вийшовши з церкви, Симеон у відлюдному місці розпростерся хрестоподібно на землі й молив Господа вказати йому путь спасіння. Під час молитви він заснув і побачив уві сні видіння.

Йому снилося, що він копає рів для якоїсь будівлі та раптом чує голос, який наказує йому копати глибше. Голос велів копати глибше тричі, а потім сказав Симеону, що він вже може споруджувати будинок, але йому потрібно трудитися заповзято, бо без праці він ні в чому не матиме успіху.

Після цього видіння Симеон пішов в один із монастирів, шо розташовувався в його рідній країні, де у вісімнадцятирічному віці прийняв чернечий постриг і невдовзі перевершив усіх монахів суворістю свого життя.

Якось блаженний Симеон пішов до колодязя, щоб почерпнути води. Взявши мотузку від відра, він міцно обвив себе нею по голому тілу, починаючи від стегон і до шиї, через що мотузка врізалася в шкіру. Невдовзі його тіло загноїлося від ран, в яких кишіли черви.

Братія почали жалітися ігумену, що від Симеона йде сморід і що неможливо стояти поруч із ним. Покликавши Симеона, ігумен наказав силою стягнути з нього одяг. Тоді всі побачили, що його волосяниця в крові, а в тіло врізалася до самих кісток мотузка, яку ледве вдалося зняти.

Ігумен почав переконувати Симеона, щоб він не спричиняв собі таких мук. Але, коли рани подвижника загоїлися, помітили, що він знову виснажує своє тіло. Тоді ігумен вигнав Симеона з монастиря, аби й інші не почали наслідувати його.

Залишивши монастир, Симеон знайшов безводний колодязь, в якому жили змії, спустився в нього та почав там молитися Богу.

Згодом ігумен побачив вночі видіння, нібито безліч народу оточила монастир і погрожувала його спалити, якщо не покажуть Симеона, який так догідний Богу й Ангелам, і через якого Бог звершить багато чудес.

Ігумен сповістив про страшне видіння братії. Всі почали шукати Симеона. Знайшовши його, монахи силою дістали його з колодязя й привели в монастир. Однак Симеон потай покинув обитель і почав блукав по горах і пустелі.

Дух Божий привів подвижника на гору, що розташовувалася поруч із поселенням Таланісса, де Симеон поселився у висіченій в скелі невеликій келії. Там святий жив три роки, після чого зійшов на саму вершину гори.

Слава про подвижника поширилася всюди. До нього почали приходити люди. Всі намагалися доторкнутися до святого, коли приймали від нього благословення. Тоді Симеон придумав небувалий спосіб позбавитися від суєти людської: він побудував стовп і стояв на ньому. Там він жив у пості та молитвах. І був Симеон першим стовпником.

Диявол, який не терпів подвигів преподобного, прийняв вигляд світлого Ангела, з’явився поруч зі стовпом на вогняній колісниці й сказав Симеону, що прийшов взяти його на Небо.

Святий, не розпізнав спокусу, підняв праву ногу, щоб ступити нею на колісницю, і водночас осінив себе хресним знаменням. Від цього диявол із колісницею зник, як пил, який розвіяв вітер.

Симеон розкаявся і покарав свою праву ногу тим, що стояв на ній одній увесь рік. Нога святого загнила, на ній з’явилося багато червів, і гній разом із червами стікав по стовпу на землю.

Стоячи на стовпі, як свіча на підсвічнику, преподобний Симеон навернув багатьох на шлях істини і звершив багато чудес.

Подвиги святого важко описати: вони перевершують сили людські. Якось частина стовпа преподобного розвалилася, і всі мали змогу бачити старця. Дехто захотів порахувати поклони, які робив преподобний, але, нарахувавши більше тисячі двохсот, вибився з сил і перестав рахувати. Їжу святий приймав один раз в тиждень і в невеликій кількості. Від довгого стояння і на другій його нозі відкрилася виразка, з якої витекло багато крові. Крім всього згаданого, мав преподобний і дар пророкування. Проте, не зважаючи на всі свої чесноти, подвиги та Божественні дари, він був лагідним та смиренним.

Преподобний Симеон відійшов до Господа в 460-му році. Він жив більше ста років, з яких більше вісімдесяти був на стовпі.

Його святе тіло люди урочисто перенесли в Антиохію й згодом поклали в церкві, яку побудували в його ім’я. Біля гробу святого й на місці його подвигів звершилося багато чудес і зцілень в славу Отця і Сина, і Святого Духа – Єдиного в Трійці Бога. Амінь.

(Ми поза політикою, запрошуємо відвідати наші англомовну і російськомовну частини сайту N.E.W.O.D. Можливо, ви знайдете там багато цікавого)