День пам’яті преподобного Киріака
29 вересня/12 жовтня Православна Церква вшановує пам’ять преподобного Киріака.
Святий Киріак народився близько 448 року в Коринфі у священницькій сім’ї. Коринфський єпископ Петро поставив його чтецем соборної церкви. День і ніч вивчав преподобний Святе Письмо та дивувався премудрості Божій.
У 18-річному віці юнак потай покинув рідний дім і прибув у Єрусалим. Після поклоніння святиням він поселився в монастирі, що заснував Євсторгій, де й провів зиму.
Потім угодник Божий пішов у лавру Євфимія Великого, там він прийняв чернечий постриг.
Преподобний Євфимій послав Кіріака до Герасима Іорданського, наступника Феоктиста. Прийнятий Герасимом у монастир, Киріак почав виконувати різні послухи. Він рубав дрова, носив воду, готував їжу. Вдень святий старанно трудився, а вночі молився. Спав він зовсім мало. Їжу Киріак приймав через два дні й вживав лише хліб і воду.
За таке стримання святий Герасим полюбив Кіріака. Він брав його з собою у Святу Чотиридесятницю в глиб пустелі, де Кіріак щонеділі причащався Тіла та Крові Христових з рук Герасима.
Коли помер святий Євфимій, Киріак разом із Герасимом прибув на його погребіння. Про кончину преподобного Герасим дізнався через чудесне видіння, оскільки бачив, як Ангели Божі піднімали на Небо його душу.
Після 9-річного подвижництва Киріака в Палестині його духовний наставник Герасим відійшов до Господа. Тоді преподобний прийшов в лавру Євфимія та поселився в окремій келії.
Другом святого став монах Фома, досконалий в чернечому житті. Обоє подвижники були сповнені благодаті Святого Духа.
Згодом Фома пішов у Олександрію, де його звели в єпископа.
Коли Киріак залишився без друга, то дав обітницю мовчання й жив у затворі. Всього в лаврі Євфимія Великого він прожив 10 років. Там святого висвятили у диякона.
Сталося так, що між монастирями Євфимія та Феокттста виник розбрат. Це засмутило Киріака, і він перейшов у Сукійську обитель, яку заснував преподобний Харитон. Там 4 роки святий проходив різні послухи і лише після цього почав звершувати дияконське служіння.
Через три роки преподобного звели в сан ієрея, а пізніше поставили канонархом. У Сукійській обителі угодник Божий подвизався понад 30 років.
На 70-му році життя Киріак разом із учнем подвизався в пустелі, а саме в тій її частині, що називалася Натуф. Рослини, які росли у цій місцевості, були дуже гіркими, і подвижники не мали їжі. Але преподобний помолився Господу й сказав своєму учню набрати гіркого зілля та зварити його. Господь по молитві Свого угодника зробив смак зілля солодким.
Вкінці 4-го року пустельництва монахів один благочестивий чоловік привіз їм мішок із хлібами, і пустельники почали їсти хліб.
Якось учень без благословення наставника зварив гірке зілля та покуштував його. Від сильної гіркоти він втратив здатність говорити. Киріак зрозумів, що сталося, помолився за свого учня, причастив його Святих Христових Тайн, і той одужав.
Святий сказав, що Господь не завжди буде звершувати чудо, а лише під час їхньої крайньої потреби. Коли подвижники з’їли хліб, зілля знову стало солодким.
Одного разу до преподобного прийшов чоловік із Фекуї, він привів свого біснуватого сина. Чоловік просив святого зглянутися над ним і прогнати злого духа. Угодник Божий помолився, помазав хворого олією, осінив хресним знаменням і таким чином прогнав біса.
Чутка про чудо поширилася тією країною, і до преподобного почали приходити люди.
Киріак бажав уникнути людської слави й переселився у внутрішню пустелю під назвою Рува, де жив 5 років. Проте і там він не зміг сховатися від людей, бо до нього почали приносити хворих і приводити біснуватих. Угодник зцілював усіх хресним знаменням і молитвою.
У пошуках спокою преподобний поселився у місцевості Сусакім, де не було жодного пустельника, і жив він там 7 років.
Коли в тих краях почалися голод і мор, насельники Сукійської Лаври благали святого прийти у їхній монастир. Вони вірили, що присутність преподобного в обителі відверне від них біду. Так і сталося. З цього часу Киріак почав подвизатися в Харитоновій печері поблизу монастиря.
У ті часи поширювалася єресь Оригена. Преподобний багато потрудився над її викоріненням і передрік швидку кончину проповідників оригенового вчення, Нона та Леонтія.
На 99-му році свого життя угодник Божий повернувся в Сусакім і прожив там 8 років. Святому Киріаку прислуговував великий лев, який охороняв його овочі від диких кіз, а самого преподобного від варварів та розбійників. Монахів, які приходили до святого, лев не чіпав.
У місці, де жив Киріак, не було води. Він збирав дощову воду в заглибину, яку зробив у камені. Якось була посуха, і вода в камені висохла. Тоді святий помолився Господу, щоб подав йому трохи води для потреб його убогого тіла. Одразу після цього над Сусакімом з’явилася хмарина, і дощ наповнив водою всі заглибини між камінням.
Коли Киріаку було 107 років, отці Сукійської Лаври умолили його поселитися в печері святого Харитона. Тож останні два роки свого життя угодник Божий подвизався біля Сукійської Лаври. Проте він не залишався бездіяльним, а постійно або молився, або працював.
Перед смертю святий Киріак занедужав. Він покликав до себе братію, звернувся до неї зі словом повчання, усіх благословив, помолився й віддав Господу душу. Відійшов до Господа старець у 109-річному віці 29 вересня 556 року.
Слава Богу вовіки. Амінь.
