День пам’яті священномученика Григорія та 37 дів

30 вересня/13 жовтня Православна Церква вшановує пам’ять священномученика Григорія, єпископа Великої Вірменії, та з ним тридцяти семи дів.

Святий Григорій, просвітитель Великої Вірменії, походив від відомих батьків-язичників. Батько його, на ім’я Анак, із племені Парфян, був родичем Перського царя Артабана та брата його – Вірменського царя Курсара. Він вбив останнього, виконуючи волю перського царя Артасира, що відібрав владу в Артабана.

У Курсара залишився малолітній син Тиридат, якого Артасир, помилував і відіслав у Римську країну.
У дорослому віці, Григорій жив у Кесарії Каппадокійській, там він увірував у Господа нашого Іісуса Христа, одружився та народив двох синів.

Коли дружина Григорія померла, він пішов до Тиридата, який, служив у римському війську й отримав там поважну посаду. Тиридат став його вірним слугою, спокутуючи гріх свого батька. Тиридат полюбив Григорія, але, дізнавшись, що він – християнин, розгнівався та почав ганьбити його.

На той час римський цар за перемогу в єдиноборстві над Готським князем зробив Тиридата царем Вірменії. Приносячи жертви ідолам, Тиридат наполягав, щоб і Григорій разом із ним приніс жертву. Однак Григорій відмовився, і Тиридат наказав жорстоко катувати святого.

Григорія повісили вниз головою, вклали в його зуби шматок дерева та прив’язали до його шиї великий кусок кам’яної солі. Так він висів сім днів, на восьмий день його нещадно били палками, а потім протягом інших семи днів, коли він продовжував висіти вниз головою, морили димом від гною, який запалили під ним.

Потім Григорію стиснули дошками ноги, а в п’яти та підошви набили залізних цвяхів і наказали при цьому ходити. І святий ходив та співав Псалми. Тоді кати насипали солі з сіркою в ніздрі мученика та налили туди оцту, а голову його зав’язали в мішок, що був наповнений сажею та попелом. Так святого тримали шість днів. Пізніше ребра мученика стругали залізними кігтями, а потім тягнули його по землі, що була вкрита гострими залізними цвяхами. Після того Григорія кинули в темницю, де Христос зцілив його.

Згодом мученика облили розтопленим оловом, але він, терплячи це, продовжував сповідувати Христа. Тоді хтось із натовпу сказав Тиридату, що Григорій – син Анака, який вбив його батька.

Розгорівшись ненавистю, цар наказав кинути Григорія в глибокий рів, який наповнили зміями та скорпіонами, де Григорій пробув чотирнадцять років, залишаючись неушкодженим та годуючись шматками хліба, які щодня кидала йому милосердна вдова.

У той час Римський імператор Диоклетіан захотів одружитися з дівою Рипсимією, яка подвизалася в дівочому монастирі. Рипсимія ж разом із сестрами монастиря та ігуменею Гаіанією втекла до Вірменії.

Довідавшись про це, Діоклетіан написав Тиридату, щоб той знайшов дівицю та відіслав її до нього або сам одружився з нею. Дізнавшись, де перебуває Рипсимія, Тиридат послав їй прикраси, шоб у них її привели до нього.

Проте діва не прийняла прикрас і відмовилася йти до царя. Гаіанія ж сказала посланцям, що всі дівиці заручені з Небесним Нареченим і неможливо, щоб якась із них взяла земний шлюб.

Після цих слів вдарив грім і почувся Голос з Небес, що говорив дівам бути сміливими та не боятися. Посланці, злякавшись, повернулися до царя та розповіли йому про те, що сталося.

Тоді Тиридат послав воїнський загін умертвити дів, а Рипсимію привести силоміць. Рипсимія ж попросила воїнів не вбивати дів і сама пішла до царя.

Цар хотів звершити над нею насилля, але не міг перемогти діву, яку зміцнювала сила Божа. Нічого не досягнувши, він послав за Гаіанією, щоб вона вмовила Рипсимію покоритися йому.

Однак ігуменя повчала дівицю протилежного, за що їй вибили зуби. З настанням ночі Рипсимія втекла за місто, але вранці її схопили та жорстоко вбили. Діві вирізали язик, обпалили тіло, розпороли черево гострим каменем, викололи очі, після чого розсікли її на частини.

Інших тридцять три діви вбили мечами, а ігуменю і двох дів, які були біля неї, жорстоко катували. Їм просвердлили ноги, з живих здерли шкіру, вирізали язики, розсікли черево, а потім відрубали голови.

Після цього злодіяння Тиридат, втративши людську подобу та ставши схожим на вепра, почав біснуватися. Підпали біснуванню і його однодумці.

Але Бог не хоче смерті грішника. І ось, царській сестрі з’явився уві сні славний муж та повідомив, що Тиридат не зцілиться, якщо не буде виведений із рову Григорій.

Тоді Григорія вивели з рову і попросили, щоб він випросив у Бога зцілення царя, воєначальників та війська. Святий Григорій зібрав тіла мучениць і, повелівши спорудити церкву, поклав у ній тіла святих дів. Потім він сказав Тиридату молитися мученицям, і цар, послухавшись його, зцілився разом зі своїми прибічниками.

Невдовзі вся Вірменія навернулася до Христа, а Григорій став у ній єпископом. Спорудивши багато храмів та все як слід упорядкувавши, він віддалився в пустелю, де закінчив своє земне життя.

Тиридат почав жити доброчесно та стримано, через що уподібнювався до монахів. Так Вірменія, увірувавши в Христа, процвітала чеснотами та прославляла Пресвяту Трійцю, Якій слава вовіки. Амінь.