День пам’яті мученика Ореста
10/23 листопада Православна Церква вшановує пам’ять святого мученика Ореста.
Коли Римською імперією правив нечестивий цар Діоклетіан, у місті Тіані в Каппадокії (в східній частині Малої Азії) жив християнин на ім’я Орест. Він був лікарем і навчав народ віри в Істинного Бога.
У ті часи Діоклетіан дав владу своєму сановнику Максиміну знищувати християн по всій імперії. Серед перших на суд до Максиміна привели Ореста. Він мужньо й відкрито сповідував свою віру в Розп’ятого і Воскреслого Господа нашого Іісуса Христа, безбоязно назвав себе християнином і відмовився від жертвоприношення несправжнім богам.
Тоді гонитель спробував спокусити Ореста славою та почестями. Святий відповів, що не бажає тимчасової слави та готовий терпіти за Іісуса Христа будь-які муки й навіть смерть.
Потім Максимін за поклоніння богам обіцяв Оресту владу, якою наділений сам, але й цим йому не вдалося спокусити воїна Христового.
За наказом Максиміна Ореста привели в язичницький храм. Мучитель востаннє запитав його, чи виконає він царський наказ. Однак Орест був непохитним в своїй вірі.
Тоді Максимін наказав нещадно бити святого. 40 воїнів, змінюючи один одного, били святого мученика батогами, палицями, воловими жилами так довго, що на його тілі не було цілого місця, а нутрощі його відкрилися. Потім йому розжареним залізом палили ребра, а на рани лили оцет із жовчю та сипали сіль.
Непохитний святий під час катувань молився Богу й у молитві попросив Господа: “Боже, створи зі мною знамення на благо, нехай бачать ті, хто ненавидить мене, і посоромляться”. І Господь почув вірного раба Свого.
Після молитви мученик подув на ідолів, і вони одразу впали й розсипалися. Весь народ дуже злякався та вибіг із храму. Коли і святий вийшов назовні, храм повністю зруйнувався.
Зачерствілий серцем Максимін наказав ув’язнити Ореста та морити його голодом і спрагою. Святого тримали в темниці сім днів. Увесь цей час він молився й нічого не їв і не пив.
Коли Ореста вивели з місця ув’язнення, мучитель сказав йому, що після жорстоких катувань умертвить його, а тіло його втопить, якщо той не поклониться богам.
На ці безумні слова святий відповів, що готовий терпіти муки й померти за Христа. На восьмий день тортури продовжили. За наказом Максиміна Оресту вбили в п’яти дванадцять довгих цвяхів. Потім мученика прив’язали до дикого коня, який тягнув святого по гострому камінню та тернами. Ореста відтягнули на 24 поприща (приблизно 33 версти) від Тіани й в тяжких стражданнях мученик відійшов до Господа.
Максимін наказав втопити його тіло в річці, але явився якийсь світлий муж, взяв тіло святого й поховав на горі неподалік від міста. Це сталося у в 304 році.
Через багато століть, у 1685 році, будучи чернецем Києво-Печерської Лаври, майбутній святитель Димитрій Ростовський, укладач Житій святих, розповів про чудесне видіння. Коли він переписував із стародавнього рукопису житіє святого Ореста і, стомлений, заснув, йому в сонному видінні з’явився сам мученик і повідомив, що Димитрій не всі страждання його описав. Мученик Орест показав святителю велику рану на грудях із лівого боку і сказав, що йому її залізом пропалили. Потім святий показав Димитрію руки з перерізаними жилами біля ліктів і ноги, розсічені косою на згинах колін.
Коли святитель думав, який саме Орест йому явився, мученик сказав, що він той Орест, житіє якого Димитрій сьогодні написав. Після цього почали дзвонити до Утрені, й видіння закінчилося.
Молитвами святого мученика Ореста, Господи, помилуй нас. Амінь.
(Ми поза політикою! Запрошуємо відвідати наші англомовну і російськомовну частини сайту N.E.W.O.D. Можливо, ви знайдете для себе корисне і цікаве)
