Як замінити печаль на радість?
Тоді проясниться гріховна темрява, полегшиться серце від тяжкості гріховної, засяє світло й відрада на серці та заміниться печаль на радість.
Ієросхимонах Агафодор (Буданов) — шанований подвижник на Афоні, подвизався у Свято-Пантелеїмоновому монастирі, учень великих старців Ієроніма (Солом’янцова) та Макарія (Сушкіна), а згодом антипросоп і духівник обителі.
Пропонуємо частину рукописів отця Агафодора, які містять докладний опис духовного досвіду автора.
______________________________________________________________________________________________
Марнослів’я завдає людині багато бід. Із ним він впадає непомітно в осуд, сміх, жарти, розсіяність, холодність сердечну до невдоволення навколишніми порядками, до знищення свого духовного настрою.
Вона отримує загальну апатію, тяжкість совісті за недотримання заповідей Господніх: «Не засуджуйте, не будете осуджені» 1Лк. 6:37, «Яким судом судити будете, таким же осудять і вас, і якою мірою будете міряти, такою відміряють вам» 2Мф. 7: 1-5, «за всяке пусте слово дасте відповідь Богові» 3Мф. 12: 36-37.
Тому марнослів’я як духовне, так і розумове є гріховним.
… марнослів’я як духовне, так і розумове є гріховним.
Якщо хто звик марнословити розумом, то такому боротися буває ще важче з уявним ніж зі словесним; бо може пустословити й віч-на-віч і при всякому разі.
Нашому ж єству властиво полонятися розумом, тому невеликої праці варто змусити нас пустословити розумом, малюючи картини навіть не з дійсного життя.
Треба намагатися перебивати з самого початку такі ворожі думки Богоугодними: докорами собі, уявляти смертну годину, проходження митарствами, Страшний суд, осуд грішних, розпач тих, хто відходять у вічну муку, на віддалення від Бога, від світла у вічну пітьму й тартар.
Треба намагатися перебивати з самого початку такі ворожі думки Богоугодними: докорами собі, уявляти смертну годину, проходження митарствами, Страшний суд, осуд грішних, розпач тих, хто відходять у вічну муку, на віддалення від Бога, від світла у вічну пітьму й тартар.
Такими та подібними думками треба збуджувати себе від засинання духовного й доводити своє серце до скрухи, плачу, покаяння, до пам’яті про Бога, до невпинної розумно-сердечної молитви.
Тоді проясниться гріховна темрява, полегшиться серце від тяжкості гріховної, засяє світло й відрада на серці та заміниться смуток на радість.
Святі отці для полегшення боротьби проти марнослів’я та дії пристрастей примушували себе до постійного заняття рукоділлям і навіть навантажували себе тілесною працею, переносячи з одного місця на інше каміння та пісок.
Коли їх запитували: “що вони роблять”, відповідали: «Томлю того, хто мене мучить». Отже, утруднення тіла допомагає проганяти пристрасні помисли.
(Ми поза політикою! Запрошуємо відвідати наші англомовну і російськомовну частини сайту N.E.W.O.D. Можливо, ви знайдете для себе корисне і цікаве)
