День пам’яті преподобного Лазаря Іконописця
17/30 листопада Православна Церква вшановує пам’ять преподобного Лазаря Іконописця.
Святий Лазар народився близько 810 р. та жив у Константинополі. У юному віці він став монахом, життя його було суворим, сповненим чернечих подвигів. Він віддавався посту та молитві й звершував численні справи милосердя. За доброчесність та подвижництво Лазар удостоївся священного сану.
У ті часи візантійським імператором був іконоборець Феофіл (829 – 842 рр.), який переслідував шанувальників святих ікон. За царювання Феофіла довелося перетерпіти муки й преподобному Лазарю.
Святий оволодів іконописним мистецтвом і, не зважаючи на гоніння іконоборців, писав чесні образи во славу Господа Іісуса Христа, Пресвятої Богородиці та угодників Божих.
Тоді ж за царським наказом іконописців примушували чинити святотатство над святими іконами – плювати на них та попирати їх ногами.
Як іконописця схопили й преподобного Лазаря. Його почали схиляти до іконоборства. Але ні облесливі вмовляння, ні погрози не похитнули благочестя святого. Після немилосердних катувань його кинули у в’язницю. Проте й там Преподобний не залишив своєї справи.
Щоб позбавити Лазаря здатності писати ікони, його пальці припалювали розжареними залізними плитами. Святому загрожувала смерть.
Його життя було врятоване завдяки заступництву благочестивої цариці Феодори. Феофіл випустив Лазаря, що знаходився при смерті, з в’язниці.
Коли Преподобний опинився на свободі, то сховався в храмі Предтечі в Фовері, де, незважаючи на рани, що мучили його, написав образ Іоанна Хрестителя, який скоро прославився як чудотворний.
Цариця Феодора пізніше, після смерті свого чоловіка, через малолітство сина управляла імперією та відновила шанування ікон.
Після кончини нечестивого імператора Феофіла Лазар вже вільно писав ікони.
Коли відновилося іконошанування, преподобний Лазар створив мозаїчний образ Іісуса Христа, який поставили над палацовими брамами Халки. Існує версія, що ним було створено зображення Богородиці та двох ангелів у храмі Святої Софії.
Будучи впевненою у святості Лазаря, імператриця Феодора зверталася до нього з проханням помолитися про прощення Богом її чоловіка. Як свідчить передання, вона отримала відповідь: «Справедливий Бог, царице, і не забуде моєї любові та праць моїх заради нього, не віддасть перевагу його ненависті та його безумству». Святий показав свою великодушність й навіть молився за свого мучителя.
Коли царював імператор Михаїл ІІІ, син Феофіла та Феодори, угодник Божий у складі посольства вирушив до римського папи Венедикта ІІІ (856 – 858 рр.). На зворотному шляху він відійшов до Господа. Його земне життя завершилося у 867 році.
Мощі преподобного перенесли в Константинополь і поховали в храмі святого Євандра.
Слава Богу вовіки. Амінь.
(Ми поза політикою! Запрошуємо відвідати наші англомовну і російськомовну частини сайту N.E.W.O.D. Можливо, ви знайдете для себе корисне і цікаве)
