День пам’яті преподобного Антонія Великого

День пам’яті преподобного Антонія Великого

17/30 січня Православна Церква вшановує пам’ять преподобного Антонія Великого.

Святий Антоній народився в 251 р. в Єгипті у благородній християнській сім’ї. Отрок виховувався в благочесті й любив ходити до храму Божого.

Приблизно в 20-річному віці разом зі своєю малолітньою сестрою Антоній втратив батьків. Невдовзі після цього Святий продав увесь спадок, доручив свою сестру дівам, які присвятили себе на служіння Христу, а сам почав подвизатися у відокремленій келії. Часто Антоній відвідував інших подвижників і почався їхніх чеснот.

У цей час диявол спокушав Преподобного спогадами про роздане багатство та мирські задоволення, навіював нечисті помисли та намагався розпалити в Святому хіть. Однак Антоній перемагав його постом та молитвою.

Тоді диявол явився Подвижнику в образі чорного отрока й сказав, що багатьох йому вдалося спокусити, але його перемогти він не зміг. Таким чином ворог роду людського хотів, щоб Антоній загордився. Проте Святий не піддався спокусі.

Згодом Антоній усамітнився в одній із гробниць, куди його друг приносив йому вряди-годи їжу. Там на Святого напали біси й сильно побили його.

Через кілька днів друг Антонія знайшов його непритомним на землі й приніс у своє поселення. Люди почали тужити за Святим і звершувати над ним заупокійну службу. Коли ж усі заснули, Антоній опритомнів і попросив того ж друга віднести його назад до гробниці, де далі подвизався в безмовності.

Невдовзі біси знову з’явилися Святому в вигляді різних гадів та звірів. Вони страшно волали, заподіювали Преподобному рани та намагалися залякати його. Однак Антоній сказав їм, що якщо вони б мали якусь силу, то достатньо було б одного з них, щоб перемогти його, але оскільки Господь позбавив їх сили, то вони і намагаються залякати його своєю численністю.

Коли Святий так боровся з бісами, то побачив, що склепіння гробниці розкрилося й зверху вниз сходить світлий промінь. З появою світла всі біси зникли, а тілесний біль стих.

Тоді Антоній запитав у Господа, чому Він одразу не прийшов зцілити його. Господь відповів Святому, що був і з ним і хотів побачити його мужність; тепер же завжди буде допомагати йому й прославить його у всьому світі. На той час Антонію було 35 років.

Після цього Святий вирушив подвизатися в пустелю, чого не робили раніше монахи. Він знайшов загороджене місце, де було трохи води, й поселився там. З собою Святий приніс запас хлібів на шість місяців.

Перебуваючи там, Антоній ні з ким не спілкувався і нікого до себе не приймав. Двічі на рік до Преподобного приходив його друг і приносив хліб, проте і з ним Святий не розмовляв.

Водночас Антонію доводилося й далі вести боротьбу з бісами, що хотіли прогнати його з обраного місця подвигів. У такій боротьбі Святий прожив двадцять років.

Згодом до житла Преподобного зібралося багато людей, які хотіли мати його своїм наставником, і силоміць увірвалися до нього. Побачивши Святого, всі здивувалися, що після стількох років суворого посту та боротьби з нечистими духами обличчя Антонія не змінилося і він був здоровий тілом.

З часом біля святого Антонія зібралося безліч учнів і утворилося багато монастирів. Святий подвижник, будучи оселею Святого Духа, мудро повчав братію.

Святий Антоній

Коли ж цар Максимін (305 – 313 рр.) розпочав гоніння на християн, Антоній теж прагнув постраждати за Христа. Він відкрито сповідував свою віру, допомагав мученикам і супроводжував їх на суди, однак Господь беріг Свого раба для духовної користі народу.

Преподобний Антоній отримав від Бога дар прозорливості, звершення чудес і владу над нечистими духами, через що допомагав тим, хто потребував допомоги.

Коли до Святого почало приходити багато людей і порушилася його безмовність, він пішов у внутрішню пустелю. Там він поселився на високій горі, з-під якої текло джерело води, а поблизу росло декілька фінікових пальм.

Будучи привітним та людинолюбним, Антоній ніколи прихильно не розмовляв з єретиками. Він говорив, що дружба та розмови з ними шкодять душі.

Якось аріани поширили чутку, що Антоній тримається їхньої єресі. Тоді Святий покинув місце своїх подвигів, пішов у Олександрію й там привселюдно прокляв єретиків.

Коли Господь відкрив Антонію про  наближення його кончини, тоді Подвижник спустився з гори, промовив до братії слово повчання та попрощався з усіма.

Потім він піднявся на гору й через декілька місяців захворів. У цей час він заповідав двом своїм учням, які подвизалися з ним протягом останніх 15-ти років, не повідомляти решті братії про його кончину, а поховати його тіло самим і нікому не відкривати місця його погребіння.

Таким чином і після смерті Святий хотів уникнути людської шани. Після цього Антоній мирно відійшов до Господа 17 січня 256 р. на 105-му році свого життя.
Слава Богу вовіки. Амінь.

(Ми поза політикою. Запрошуємо відвідати наші російськомовну і англомовну частини сайту N.E.W.O.D. Можливо, ви знайдете там багато цікавого)

Wayfarer

Wayfarer

0 0 голосів
Рейтинг статті
Підписатися
Сповістити про
guest
1 Коментар
Старіші
Новіші Найпопулярніші
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
trackback
День пам'яті преподобного Симеона Дивногорця | N.E.W.O.D
16 днів тому

[…] від Святого Письма. Разом із тим йому доводилося вести боротьбу з нечистими духами, які лякали його примарами та спокушали нечистими […]

Wordpress Social Share Plugin powered by Ultimatelysocial
1
0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x
Wordpress Social Share Plugin powered by Ultimatelysocial
1
0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x