День пам’яті преподобного Марка

5/18 квітня Православна Церква вшановує пам’ять преподобного Марка Афінського (Фрачеського).

Про життя преподобного Марка розповів авва Серапіон, який відвідав святого незадовго до його кончини.

Якось Серапіон під час свого перебування у внутрішній єгипетській пустелі прийшов до старця Іоанна. Втомлений з дороги, він задрімав і побачив у видінні двох незнайомих пустельників, що також прибули до отця Іоанна. Ті пустельники розповіли Серапіону про 130-річного отця Марка, який подвизається на Фракійській горі в Ефіопії і якому нещодавно явилися святі та пообіцяли прийняти його до себе.

Коли Серапіон прокинувся, то нікого, крім старця, не побачив. Він розказав старцю про своє видіння, і той визнав його божественним. Тоді подвижник вирішив розшукати Святого.

За 5 діб він дістався до Олександрії, де розпитав у одного купця про місце знаходження Фракійської гори, а потім із деяким запасом води та фініків вирушив у дорогу. Шлях Серапіона пролягав через пустелю й за словами купця мав бути 30 днів.

Через 20 днів у подвижника закінчилися запаси води та їжі. Він знесилився, і втомлений ліг на землю. Тоді йому знову з’явилися пустельники, яких він бачив у видінні, і сказали йти з ними.

Один із пустельників вказав Серапіону на корінь якоїсь пустельної рослини. Подвижник підкріпився ним і відчув себе бадьорим. Потім пустельники показали йому стежину, якою потрібно було йти до Марка, а самі віддалилися.

На Фракійській горі, що знаходилася біля моря, крім пилу та каміння, нічого не було. Серапіон піднімався по ній протягом семи днів, а на сьому ніч побачив Ангела, який сповістив Марку про його прихід.

Після видіння мандрівник наблизився до печери Святого, що перебував у молитві. Преподобний завершив молитву, покликав його до себе, назвавши його ім’я, та обійняв. Марк пообіцяв Серапіону винагороду від Господа за його труд і роповів йому про своє життя.

Преподобний народився в Афінах і займався вивченням філософських наук. Коли померли його батьки, він сказав собі, що так само помре, і вирішив зректися світу раніше, ніж буде взятий із нього.

Угодник Божий поплив морем на дошці й з Божого промислу пристав до Фракійської гори. 95 років він прожив у пустелі, при цьому не бачив ні людей, ні тварин.

Протягом 30 років Святий тяжко страждав від голоду та спраги, холоду та спеки, а найбільше – від диявольських спокус. Йому доводилося їсти пил і пити морську воду. Багато разів нечисті духи били Преподобного та стягували з гори, однак щоразу він піднімався назад на гору.

Після 30-річних випробувань Господь явив Марку особливе Своє милосердя. Ангели почали приносити йому пиття та їжу. Тіло пустельника змінилося, обросло волоссям, і він перестав страждати від холоду та спеки. На вигляд Марк став схожим на звіра. Господь удостоїв Святого побачити Царство Небесне.

Під час розмови пустельник запитав у Серапіона, чи дотримується світ Закону Христового і чи тривають гоніння на християн. Коли ж той сказав, що гоніння припинилися і немає ідолопоклонства, Марк поцікавився, чи є святі, які звершують чудеса. При цьому він сказав цитату з Євангелія про те, що той, хто має віру, як зерно гірчиці, може й гори переставляти.

У той час, як Преподобний промовив ці євангельські слова, гора зрушила з місця та наблизилася до моря. Святий помітив це й наказав горі повернутися назад, бо не до неї він звертався, а розмовляв із братом.

Вражений таким чудом Серапіон впав на землю. Марк підняв його та запитав, невже він не бачив таких чудес у своєму житті. Коли ж подвижник заперечив, Святий заплакав і сказав, що горе землі, оскільки християни тільки християнами називаються, а насправді ними не є.

Ввечері ангел Господній приготував для Марка та Серапіона трапезу, і Серапіон зрозумів, що ніколи в житті не їв такої смачної їжі та не пив такої води. Потім Преподобний сповістив гостю про наближення своєї кончини, попросив покласти своє тіло в печері, а вхід до неї завалити каменем.

Серапіон почав зі сльозами просити Марка взяти його з собою. Преподобний відповів подвижнику, що тому слід повернутися до свого місця, та передрік, що він повернеться незвичним шляхом.

Раптом печера наповнилася невимовним світлом, а гора – пахощами. Святий попросив Господа звільнити його душу від тіла та побажав спасіння всім богоугодним людям і самому Серапіону. Після цього з Неба почувся голос Божий, Який сказав Марку заснути в світлі радості та житті духовному. Невдовзі Серапіон побачив, як ангели підносять на Небеса покриту білосніжним вбранням душу святого.

Серапіон приготував тіло Преподобного до погребіння та пробув решту ночі в молитві. Коли настав день, він проспівав над тілом встановлені піснепіви, поцілував його, поклав у печері, а вхід у печеру закрив каменем.

Подвижник спустився з гори і сів відпочити. Йому знову з’явилися знайомі пустельники, і він за ними вирушив у дорогу. Вранці дивним чином Серапіон опинився неподалік від храму, що знаходився в обителі великого старця Іоанна. Він розповів старцю та його учням про все, що з ним сталося, і всі прославили Бога.
Кончина преподобного Марка настала близько 400 року.
Слава Богу вовіки. Амінь.

(Ви можете також відвідати російськомовну й англомовну частини сайту N.E.W.O.D.)