Сенс страждань: Хрест дарує Воскресіння

Але для того, щоб ми змогли стати учасниками тих подій, потрібна підготовка, ми повинні знати, що саме відбулось у ці дні.

Якщо ми приходимо не підготовленими на богослужіння, нічого не розуміємо, то самі себе обмежуємо.

Можливо, коли ми побачимо Розп`яття чи Плащаницю, щось таки відгукнеться у нашому серці, але істинна причастність можлива тільки тоді, коли ми правильно підготуємося.

А як правильно готуватися?

Якщо в ці дні ми будемо зосереджені й не відволікатимемося на тисячу речей, якщо відвідуватимемо усі богослужіння, якщо молитимемося, якщо читатимемо, якщо просимо в Бога в молитві, щоб ми теж щось відчули, тоді неодмінно Всемогутній Бог наш і Отець дасть нам те, про що ми просимо.

Для того, щоб у нас в душі залишилось відчуття страждань Христових, щоб ми не нарікали, коли зіштовхуємося з проблемами, щоб ми спустилися з небес на землю та зрозуміли, що такий наш шлях у цьому світі.

Якщо ми хочемо йти за Христом, ми пройдемо через дві жахливі речі: по-перше, відмову від світського успіху, по-друге, добровільне прийняття нами страждання.

Якщо ми хочемо йти за Христом, ми пройдемо через дві жахливі речі: по-перше, відмову від світського успіху, по-друге, добровільне прийняття нами страждання.

Ми повинні це зрозуміти. Ми не шукаємо мирського добробуту та визнання, тому не слід спокушатися, коли світ відштовхує нас, коли ми переживаємо біль, страждання, необхідністю жертви, – все це потрібно для того, щоби ми йшли за Христом, мали стосунки любові з Ним.

Не слід спокушатися, коли світ відштовхує нас, коли ми переживаємо біль, страждання, необхідністю жертви, – все це потрібно для того, щоби ми йшли за Христом, мали стосунки любові з Ним.

У події страстей Христових центральне місце займає сам Христос. Усе, що Христос претерпів за нас — оплювання, заушення, поругання, терновий вінець, жовч, — усе, що Церква так детально описує, потрібно не для того, щоби ми пожаліли Христа, а для того, щоб допомогти нам полюбити Його.

Щоб показати нам, як Христос полюбив нас і для того, щоб допомогти нашому серцю полюбити Його. Щоб, перебуваючи в любові до Нього, ми спаслись і вічно жили з Ним.

Отож, страсті Христові – причина не печалі, а спасіння. Так само й Хрест Господній, через який вбитий Христос, став Животворним, став знаменням життя, спасіння та радості, й тим самим перестав бути знаряддям вбивства та прокляттям, яким був до того.

…страсті Христові – причина не печалі, а спасіння. Так само й Хрест Господній, через який вбитий Христос, став Животворним, став знаменням життя, спасіння та радості, й тим самим перестав бути знаряддям вбивства та прокляттям, яким був до того.

Сам Бог називає його знаменням Сина Людського.

Коли ми дивимося на ікону Розп`яття, то бачимо, що Христос переповнений святої гідності. Очевидно, що Він пішов на страждання добровільно, що Він – Господарь того, що відбувається, а не жертва долі та людської злоби.

Христос – Цар Слави, який священнодіє у Таїнстві спасіння людини через страждання, а Хрест дарує Воскресіння.

Звичайно, якщо хтось подивиться на його страждання по-людськи, то відчуватиме жалість. Але Церква показує нам Боголюдину Христа, який спас людину.

Христос – не повністю жертва людської злоби. Він як Великий Архієрей приніс Богу Себе, став жертвоприношенням і відкрив нам ворота раю.

Церква, коли зображує Христа, Богородицю та святих, показує нам не тільки обставини й історію події, але разом із цим передає й те, що розуміється, тобто те, чого не видно, – саму суть.

Так, Христос на Хресті, Він страждає та помирає. Але Хрест був би кінцем повністю сумним і людським, якби потому б не слідувало Воскресіння. Тому в решті-решт Хрест відходить у бік, а головує Воскресіння. Кожної неділі Церква святкує не розп`яття, а Воскресіння. Саме воно – основа та центр Церкви.

Кожної неділі Церква святкує не розп`яття, а Воскресіння. Саме воно – основа та центр Церкви.

Спираючись на Воскресіння, Церква живе все своє життя. Воскресіння – день Воскресіння; саме він визначає все недільне святкове коло й усе інше в Церкві.

Воскресіння Господа повторюється як свято в Церкві кожної неділі. Не Різдво, не Хрещення, не Розп`яття, але Воскресіння – основа Церкви. Якщо Христос не воскрес, тоді, як говорить апостол Павло, марна віра наша, марні труди наші, тому що людина залишалася б у полоні смерті ¹(див.: 1 Кор 15, 17)..

Отож, Воскресіння звільнило нас від смерті, але чим насправді є воно для нас?

Ми говоримо: «се бо крестом прииде радость всему миру», «воскресение Христово видевше, поклонимся святому Господу Иисусу, Единому безгрешному». Що значить для нас Воскресіння Господнє, і що змінює воно у повсякденному житті?

Воскресіння Христове означає царство Боже, означає інше життя “так и нам ходить в обновленной жизни” ²(Рим 6, 4); як ми співаємо у каноні Воскресіння, нове життя засяяло від гробу.

Ми, як чада Церкви, повинні жити цим реальним життям у Христі. Ми не можемо жити так, ніби ми раби смерті та тління. Наше життя не може бути життям, яке погрузло в тухлості пекла.

Звичайно, ми обов’язково відчуваємо багато перепон у житті, багато печалі й боротьби. Неможливо оминути цієї чаші страждань, щоб ми не робили. Головне полягає в тому, яку користь ми з цього винесемо, як вип’ємо її – сварячись чи зі славослов`ям.

…ми обов’язково відчуваємо багато перепон у житті, багато печалі й боротьби. Неможливо оминути цієї чаші страждань, щоб ми не робили. Головне полягає в тому, яку користь ми з цього винесемо, як вип’ємо її – сварячись чи зі славослов`ям.

Христос відкрив ворота пекла, зламав замки, ланцюги й усе, що нас зв`язує, і звільнив нас від гріха. Рабство – все те, що тримає нас у полоні в цьому світі.

Ми не зневажаємо цей світ, ми користуємося світом як ті, що не користуються, як каже апостол Павло ⁴(див.: 1 Кор 7, 31). Тобто ми використовуємо цей світ, але не користуємося світом. Використовуємо всі радощі, всі благословення, які дає нам Бог через цей світ, усе добре й те, що нас радує. Але ми не є рабами світу цього – Христос звільнив нас від рабства. І тільки коли ми звільнимося від кайданів світу цього, ми зможемо дійсно ввійти в радість Божу.

…тільки коли ми звільнимося від кайданів світу цього, ми зможемо дійсно ввійти в радість Божу.

Дійсно, трагедія для християнства замість радості Воскресіння Христового жити під п’ятою зневіри від звичайних негараздів людського існування. Бог дає нам такий дар, а ми його не беремо, залишаємося нещасними та дріб`язковими людьми.

Бог пропонує нам волю Воскресіння, а ми не беремо її, не користуємося нею, хоча в ньому ми знайдемо сенс свого життя та відчуємо себе до кінця радісними та вільними.

Христос сказав: і радості вашої ніхто не відніме від вас ⁵(Інн. 16, 22) — тобто вашу радість ніхто не зможе забрати у вас; це не та радість, яку дає світ, а радість Христова.

Якщо не відчуєш болі, то не відірвешся від світу цього, щоби вдихнути кисень присутності Христа. Христос дає тобі радість воскресіння, щоб ти вдихав кисень волі, а ти зробив з нього вуглекислий газ.

Якщо не відчуєш болі, то не відірвешся від світу цього, щоби вдихнути кисень присутності Христа. Христос дає тобі радість воскресіння, щоб ти вдихав кисень волі, а ти зробив з нього вуглекислий газ.

Христос зробив тебе сином царя, а ти пішов, став рабом і пасеш свиней, тому що, хоч ти й запрошений на вечерю Христа, не захотів прийняти його запрошення. Ось що видно в Церкві. Ми запрошені жити в палаці Христа, як справжні царевичі. А гріх робить нас рабами, дрібниці роблять нас нещасними, і ми не розбиваємо кайдани, щоб вирватися назовні й сказати, щи ми не хочемо цього рабства. Ми не хочемо жити по волі Божій, яка зробить наше життя радісним у цьому світі.

Воскресіння Христа надає сенс усьому нашому життю. Тільки завдяки сенсу Воскресіння можна зрозуміти та витримати те, що відбувається навколо нас, протистояти всьому цьому й терпіти, передусім, самого себе, потім наших братів, які засмучують нас своїми слабкостями так само, як і ми засмучуємо їх. Однак один покликаний підтримувати іншого: Носіть тягарі один одного, і таким чином виконаєте закон Христа⁶(Гал. 6, 2).