Головний урок для нас у святі Благовіщення
💐 Зі святом Благовіщення! 💐
Три слави Богородиці
У Богородиці три слави. Слава від Бога. Слава від святих. І слава від людей.
- Божа слава від того, що Діва Марія змогла обрадувати Бога. Вона змогла почути Господа. А почувши, прийняти Його Слово. І прийнявши, втілити його.
Бог промовляє до всіх і від усіх чекає відповіді, але тільки відповідають Йому та розуміють Його одиниці. А серед них лише декілька людей розуміють слова Божі так, як того хоче Господь. Йому такі люди дуже дорогі й Він їм надзвичайно радий.
- Слава від святих у тому, що весь собор святих схиляє голови від того, що Марія, як ніхто інший, просто і ясно пройшла подвиг спасіння та служіння.
Святі домагалися спасіння тіснотою, скорботою, хворобою, а Божа Мати пройшла свій шлях у мирі душевному й без надриву. Мало того, Вона, як ніхто інший зі святих, зуміла своїм життям здійснити правду Божу на Собі настільки, що минула митарства та живою була узята на небо.
- Слава від людей полягає в тому, що людський рід дякує Їй за те, що Вона показала найзручніший шлях на небо.
Секрет цього шляху полягає в тому, щоб замість свого розуму та своєї волі чинити згідно до волі й розуму Божих. Замість терзань і болю – зійти на небо за допомогою благодаті.
Вона дуже добре показала на собі, що найкраще прийняти волю Божу, не шукати свого, а дозволити Богові влаштувати твоє життя якнайкраще. Адже, насправді, так краще. Адже Бог розумніший та добріший за нас. Як сказала Діва Марія:
– Я – раба Господня. Нехай буде Мені за словом Твоїм.
Мовчання неба – наша реальність
Катастрофа: не чути та не розуміти Бога. А ось це для нас найважче. Тут нам спотикання.
По-перше, ми не хочемо чути Бога і ми не хочемо, щоб Бог чув нас. Ми не шукаємо свого місця в Бога, а шукаємо місця Богові в наших планах. Мовчання неба – наша реальність, яка нас найбільше влаштовує. Але що означає це мовчання неба?
Не чути Бога можна тільки в одному випадку – якщо наша душа перебуває в напівмертвому стані духовної непритомності.
Не чути Бога можна тільки в одному випадку – якщо наша душа перебуває в напівмертвому стані духовної непритомності.
Вона, немов тіло без пам’яті, без розуму та почуттів, не в змозі взагалі нічого сприймати. Непритомність душі, мертвена бездушність – наш звичайний стан і причина нашої трагедії. Але це ж катастрофа: не чути і не розуміти Бога! Порожнеча і мовчання неба – наша страшна добровільна доля.
Але це ж катастрофа: не чути і не розуміти Бога! Порожнеча і мовчання неба – наша страшна добровільна доля.
Ми часто не чуємо Бога, ні в церкві, ні вдома, ні під час поневірянь, взагалі ніде. Ми навіть вважаємо, що Боже мовчання – це норма.
Нас ця божественна безмовність ніскільки не пригнічує й не засмучує. Ми настільки звиклися з цим мовчанням, що не розуміємо найпростіших і найгучніших слів Божих і шукаємо їхніх трансляторів – спеціальних людей, яких наділяємо функцією медіумів, – старців. Вони нам усі говорять про те, що каже Бог. Самі ж ми глухі.
Чи чуєш ти взагалі Бога?
Простий приклад. Ось ти стоїш на службі і що чуєш: спів хору, шепіт народу, вигуки священства? Чи сприймаєш ти за усім цим голос Божий? Як ти чуєш цей голос? Як ти відповідаєш Богові? Чи чуєш ти взагалі Бога? Що ж сприймає душа замість Бога? Душа без Бога шукає заповнення з інших джерел.
Душа без Бога шукає заповнення з інших джерел.
Ми можемо заповнювати серце телебаченням, вином, плітками та нескінченним базіканням. Що завгодно годиться для того, щоб заглушити тишу, в якій чутне слово Боже.
Ознака душі, що живе без Бога, проста та знайома: повсякчасна втома, розслаблення, смуток, тужливість, страх, біль у душі, безрадісність, пошук уваги до себе, балакучість.
Ознака душі, що живе без Бога, проста та знайома: повсякчасна втома, розслаблення, смуток, тужливість, страх, біль у душі, безрадісність, пошук уваги до себе, балакучість.
Душу безбожну можна впізнати по тому, чим вона пожвавлюється, наприклад, за осудом, яке є насолодою споглядання зла в іншій людині. Душа безбожна пожвавлюється гріхом і радіє ваді. Душа безбожна радіє будь-якому сурогату, що замінює благодать Святого Духа: вину, розпусті, грошам, майну, владі та ласощам.
Головне у святі Благовіщення
Свято Благовіщення нагадує нам про стан душі, що живе з Богом. Головне у святі Благовіщення – все те, що для нас є дуже дивним, важким і часто недосяжним: вміння чути та відповідати Богові.
Головне у святі Благовіщення – все те, що для нас є дуже дивним, важким і часто недосяжним: вміння чути та відповідати Богові.
Про це свято сказано, що воно є початком нашого спасіння. Не тому, що в день ікс Бог вирішив відправити у відрядження на Землю Свого Сина. Бог завжди був готовий до цього. А тому, що на Землі з’явилося декілька десятків людей, які доросли до того, щоб розуміти Бога. Що подорослішали до любові до Бога. Що відновили в собі образ Адама настільки, що виявилися готові, як і прабатько, працювати Богові.
Феномен Діви Марії
Феномен Діви Марії полягав у тому, що Вона жадала чути слово Боже, пізнала його в той момент, коли Архангел приніс Їй його, зберігала слово Боже скрізь і завжди, і ні на що ніколи не його розмінювала.
Чути Бога, розуміти Бога і прийняти Боже слово – найголовніше в житті людини. Це умова її блаженства на небі і щастя на землі. Не чути Бога – джерело усього земного горя і зла.
Чути Бога, розуміти Бога й прийняти Боже слово – найголовніше в житті людини. Це умова її блаженства на небі та щастя на землі. Не чути Бога – джерело усього земного горя та зла.
Ми бачимо, як Марія, яка все життя присвятила слуханню слова Божого, настільки Ним оберігалася та була улюблена, що була узята живою на небо без того, що ми вважаємо важливим: без грошей, без бізнесу, без дітей, без будинку, без кредитної картки, без медичного полісу, без пенсії та, можливо навіть, без відмінного здоров’я. Де вже бути здоровим, коли «душу пройде меч» тобі?
Як чути слово та дотримуватися його?
Про те, що слухання Бога – є найважливіший урок Благовіщення і місії Богородиці, каже й Сам Христос. Коли до Нього приступили учні, одна жінка від народу вигукнула:
– Блаженна утроба, що носила Тебе, і груди, що годували Тебе! – і почула у відповідь:
– Блаженні ті, що слухають слово Боже та виконують його.
Тобто Господь поставив заслугу вигодовування й виховання Його незрівнянно нижче за заслугу слухання та виконання слова Божого.
Господь поставив заслугу вигодовування й виховання Його незрівнянно нижче за заслугу слухання та виконання слова Божого.
Як же його чути та виконувати?
Господь Іісус сказав: «Дух Святий навчить вас усього». Це не означає, що Дух Святий, як новостарець, казатиме нам, брати кредит чи ні, виходити заміж за військового чи за семінариста, чи поступати синові в інститут або не клеїти дурня, а йти працювати руками. Ні.
Дух Святий сповіщає нам про правильний вибір благодаттю.
Дух Святий сповіщає нам про правильний вибір благодаттю.
Правильне рішення завжди приносить мир на серце, безтурботність, безстрашність, беззлобність, простодушність, доброзичливість, легкість, тонкість і світло.
Відсутність благословення Божого породжує в нас тривогу, страх, дратівливість, марнославство, біль, тугу, смуток і морок. Усе просто.
Більше того, Божа Мати відкрила, що найправильніші рішеннями є ті, які не ми створюємо, а готує Бог. Вона в момент Благовіщення усе піклування про життя вручила Богові, усе життя залишалася вірна своєму рішенню та не заважала Богові влаштовувати Її життя. Звернемо увагу на Її чудові слова:
– Я – раба Господня. Нехай буде Мені за словом твоїм!
Як це важливо – не лише чути слово Господнє, але й, прийнявши його, дати йому можливість діяти в собі!
…це важливо – не лише чути слово Господнє, але й, прийнявши його, дати йому можливість діяти в собі!
Не заважати Богові піклуватися про нас
Досвідчені люди знають, якщо не заважати Богові, то Він неодмінно зробить нас щасливими та блаженними.
Як би нам не шкодили люди, якщо ми будемо великодушними та благородними в Бозі, то Бог воздасть нам за несправедливість людей у рази більше, якщо ми не озлобимося та не втратимо миру в душі.
Як би не спотворювали та не псували ми самі своє життя, Господь невпинно прагне виправити наші помилки та налагодити життя на краще. Краща справа – не заважати Богові піклуватися про нас.
Краща справа – не заважати Богові піклуватися про нас.
Божа Мати й не заважала Йому, а допомагала, як могла дотримувалася слів: «Нехай буде Мені за словом Твоїм».
А ми не віримо Богові, а віримо собі, друзям і грошам. Але більше грошам. Ми, не вірячи Богові, боїмося Його і Його промислу про нас. Ми не довіряємо Богові, не наближаємося до Нього й страждаємо, страждаємо та страждаємо без Нього. Страждаємо з Ним і страждаємо без Нього. Ми боїмося втратити себе в Бозі, і в результаті втрачаємо себе в безодні смутку, гріха та смерті.
«Бо хто хоче душу свою зберегти, той погубить її» – сказав Христос.
Господь змінив формат спілкування з людиною
Благовіщення – початок спасіння людей, суть якого в житті з Богом. До Христа народ поділявся на профанів і посвячених.
Первосвященники повністю монополізували спілкування з Богом. Вони транслювали сурогат цього спілкування для профанів, опошляли його до побутових норм гігієни, медитації та духовного податку.
Господь змінив формат спілкування з людиною. Священники з медіумів стали тільки доброзичливими професіоналами й учителями особистої взаємодії з Богом, знавцями правил духовного життя та джерелом церковного спасительного досвіду.
Це не означає можливість модної тепер вільності парафіян. І вчитель слугує учням, але учні слухаються та коряться учителеві заради свого блага. При цьому вся відповідальність за спасіння самого себе перейшла від колективної, національної та профспілкової відповідальності до особистої.
Тепер високе, почесне, важке право бути з Богом стало належати особисто людині, що перебуває в тілі Божому, – у Церкві.
Тепер високе, почесне, важке право бути з Богом стало належати особисто людині, що перебуває в тілі Божому, – у Церкві.
А запорукою такого божественного права стало вміння жити в Бозі, й, у першу чергу, чути Бога, розуміти Бога та наслідувати Його слово.
Без цього слухання та розуміння життя людини – безглузде кружляння, що веде через тугу, страх і біль до смерті. Страх, душевний біль і смуток – показник того, що людина живе поза Богом, поза розумінням Його задуму про себе.
Страх, душевний біль і смуток – показник того, що людина живе поза Богом, поза розумінням Його задуму про себе.
Порожнеча і мовчання неба – ознака прийдешньої смерті душі та залишення Богом, що сталася від власного бажання жити без Бога.
Який же ще приклад кращий, ніж життя Божої Матері, може переконати нас жити під рукою Божою і за словом Його? Що ж може бути кращим і благодатнішим за Її приклад? Що може бути світлішим і радіснішим, ніж життя в Бозі Богородиці? А як Вона красива на іконах! Хіба краса – це не свідчення? Краса – це видима правда. Краса – це сяйво духу, що зсередини ушляхетнює тіло.
Безперервна молитва, благодушне терпіння важких випробувань, сердечна теплота до ближніх, що постійно проявлялися в Ній від дитинства до успіння, поставили Її вище за усіх святих людей, вище навіть Сил небесних.
Господи, допоможи і нам зігріти серце теплотою нашого ставлення до ближніх і почати духовне життя через цю теплоту так, як її почала Діва Марія з милості до людей! Адже це нескладно та приємно, і цілком очікувано Богом, бо й нам дароване все те, що було в Божої Матері.
Ми мало чим обділені в порівнянні з Божою Матір`ю
Божа Мати прийняла в себе Святого Духа. Вона носила під серцем Царя Всесвіту, всього видимого та невидимого світу. А ми мало чим обділені в порівнянні з Нею.
І ми з Причастям приймаємо в себе усього Христа, разом із Його Кров’ю й Тілом. Хто з богословів може виміряти, що більше і що менше? Ніхто не може виміряти глибину нескінченності Бога, що вселяється в людей, і порівняти її з глибиною Бога, що вселився в Діву Марію. Нескінченність не може бути більшою або меншою за себе. У Бога все однаково благодатне й глибоке.
Тому ми нічим не можемо виправдати свій стан не-святості, несхожості з Богородицею. Мало подоби з причастя до Бога. Згадаємо, що й ми відчули на собі зішесття того ж самого Святого Духа, що сталося під час нашого хрещення, точно так, як і Він прийшов до Марії. І ми, як Свята Діва, давали обітниці Богові жити за словом Його. Нас відрізняє від Божої Матері тільки наша болюча і трагічна прихильність до гріха.
Нас відрізняє від Божої Матері тільки наша болюча й трагічна прихильність до гріха.
Нас відділяє від Господа глибинне відособлення від Нього, що йде від отрути слів сатани, що отруїв Адама бажанням бути рівним Богові. Це бажання бути маленьким, шкідливим, безглуздим, безсилим, порожнім, болючим і пихатим богом люди розмінюють на можливість бути разом із справжнім Богом, насолоджуватися благодаттю й силою, що дарована нам Небесним Отцем.
І ось, що ще важливе в цьому Євангельському оповіданні.
Бог спас Божу Мати над Її міркування, над Її розрахунок, над те, що Вона могла собі навигадувати. Він спас Її позараціонально, призвавши Її до Себе голосом, що прозвучав у глибинах Її духу. Молитимемося й ми Богові, щоб і нас Він спас, як написав Софроній Сахаров:
– Господи, спаси нас, дурнів, як-небудь!
Священник Костянтин Камишанов
(Ви можете також відвідати російськомовну і англомовну частини сайту N.E.W.O.D.)
