Про нелюбов у сім’ї
Нелюбов – це коли не можна заважати. Розмовляти, сміятися чи лізти з обіймами. Не можна розповідати про свої переживання – це дурниці, а не переживання.
Не можна щось просити – треба розуміти, що зараз важке становище. І взагалі, навіщо тобі це?
Не можна розраховувати на допомогу, дорослі люди повинні самостійно впоратися. Навіть, якщо їм п’ять років. Це вже поважний вік. А якщо тридцять п’ять – то взагалі старість. І нема чого так вбиратися в такому поважному віці.
Нелюбов – коли не лають особливо, але й не хвалять. Не помічають. Коли незручно їсти в присутності близької людини, бо він може сказати, що ти багато їси. А приготовлену тобою їжу людина з’їсть і нічого не скаже. І не помітить зусиль, коли приберешся та квіточки у вазу поставиш.
Нелюбов – коли нічого не можна. Коли дратуєш, заважаєш, лізеш, несеш нісенітницю, виносиш мозок; сиди сумирно в куточку й чекай, коли тебе поведуть гуляти. І не скигли, не ний, не реви – сумирно сиди й чекай.
Коли не заступаються, а кажуть: “Сам винен!” – це не любов.
Коли нічого не дарують – нелюбов.
Коли шкода грошей на тебе – це нелюбов. Це не ненависть. Це іноді ще гірше, бо ненавидять за щось із заздрощів, наприклад. І можна піти чи здачі дати.
А не люблять – просто так. Хоча й кажуть: «Та люблю я тебе, тільки відчепися, знову ти за своє!».
Оце і є – нелюбов. І від неї вмирають. Особливо старі, діти та собаки. І дорослі люди, які беззахисні та чутливі.
Нелюбов робить людину боязкою, незграбною, затиснутою та негарною; вона боїться все зіпсувати, нашкодити, роздратувати…
Тут нічого не вдієш; … треба хоча б ясно зрозуміти: це нелюбов. Не любов.
(Ви можете також відвідати російськомовну і англомовну частини сайту N.E.W.O.D.)
