Пам’яті святителя Кирила Олександрійського

9/22 червня Православна Церква вшановує пам’ять святителя Кирила,
архієпископа Олександрійського.

Святий Кирил народився в Олександрії, виховувався в благочесті й здобув гарну освіту. За своє доброчесне життя в молодому віці Кирил удостоївся сану архідиякона, а після смерті свого дядька, Олександрійського Патріарха Феофіла, зайняв патріарший престол.

Дядько Святого був саме тим Патріархом Феофілом, який несправедливо ненавидів святителя Іоанна Златоустого та очолював собор, що скликали проти нього.

Коли святий Кирил прийняв на себе управління Олександрійською Церквою, то перш за все вигнав з Олександрії послідовників єресі Новаціана.

Ті єретики називали себе чистими, говорили про праведність свого життя, носили білий одяг, вважали другий шлюб перелюбом і вчили, що не можна приймати в церковне спілкування людей, які звершили після Хрещення смертний гріх.

Потім Святитель озброївся проти невидимих ворогів роду людського. Він замислив очистити від бісів місце, що називалося Мануфін. Воно знаходилося поблизу єгипетського міста Конопа. Там розташовувався язичницький храм, в якому перебувало багато нечистих духів.

Щоб прогнати демонів із того місця, Святитель почав ревно просити в Господа допомоги. Тоді йому з’явився Ангел Господній, який повелів перенести в Мануфін мощі святих Кіра та Іоанна.

Коли це зробили, біси покинули своє житло, а у влаштованій на честь мучеників церкві від чесних мощей почали подаватися чудесні зцілення хворим.

У ті часи в Олександрії жило багато іудеїв. Вони заподіювали зло християнам та влаштовували кровопролиття.

Патріарх Кирил намагався вмовити їхніх старійшин втихомирити свій народ, однак злоба ворогів Христових тільки зростала.

Якось іудеї посеред ночі почали кричати, що горить Олександрівська церква. На їхній крик, щоб загасити пожежу, почали вибігати християни. Тоді іудеї напали на них і вбили велику кількість християн.

Дізнавшись про те, Святитель дуже засмутився. Він почав шукати правосуддя у епарха міста, що був християнином.

Однак епарх ворогував проти Кирила й став на бік іудеїв. Тоді Патріарх із безліччю християн спалив синагогу та прогнав іудеїв із міста.

Зрештою, святому Кирилу довелося просити допомоги в імператора Феодосія Молодшого, який через певний час позбавив епарха сану та заборонив іудеям жити в Олександрії.

Під час патріаршества Кирила престол Константинопольської Церкви зайняв Несторій, який почав поширювати свою єресь. Він стверджував, що від Діви Марії народився не Бог, а проста людина – Іісус Христос, в Якому Бог Слово перебував, як у храмі. Через це Несторій вчив народ називати Матір Божу не Богородицею, а Христородицею.

Святитель Кирил намагався вмовляннями відвернути Несторія від його єресі, однак той тільки ще більше в ній стверджувався.

Зрештою, єресь настільки поширилася, що довелося для того, щоб її побороти, скликати ІІІ Вселенський Собор.

Собор відбувся в 431 році в місті Ефесі. На ньому Святі отці засудили єресь Несторія, самого єретика позбавили сану та відлучили від Церкви Христової.

За наказом імператора Несторій був засланий в оазу Лівійської пустелі, що називалася Оасім. Там він помер у важких муках, оскільки весь його богохульний язик з’їли черви.

Під час проведення Вселенського Собору святий Кирил, який за гідністю своєї кафедри разом зі святителями Єрусалимським та Ефеським головував на Соборі, не уникнув підступності прихильників Несторія. Його звинуватили в єресі Аполлінарія та обмовили перед царем.

Разом із Ефеським архієреєм Мемноном Кирилу довелося перетерпіти темничне ув’язнення. Однак імператор невдовзі переконався в невинності святителів і повернув їм право головування на Вселенському Соборі.

Як людина, Патріарх Кирил не був позбавлений і гріха. Будучи племінником вищезгаданого Патріарха Феофіла, він через необізнаність гнівався на святителя Іоанна Златоустого навіть після його смерті й не бажав поминати його разом зі святими.

Родич Кирила святий Ісидор Пелусіот писав йому послання, в яких вмовляв його безпристрасно оцінити обставини засудження святого Іоанна.

Зрештою, вмовляння Ісидора вплинули на Кирила, і він усвідомив свій гріх. Крім того, Святитель мав і Божественне видіння, через яке повністю відкинув свій гнів і примирився зі святим Іоанном.

Якось святому Кирилу здалося, що він перебуває в прекрасному й сповненому радості місці. Там він увійшов у світлий храм, де побачив Пречисту Діву Богородицю, Яку оточували ангели, а також і Іоанна Златоустого разом із іншими святими.

Коли Кирил хотів припасти до ніг Божої Матері, то святитель Іоанн Златоустий став йому на перешкоді й із допомогою озброєних мужів хотів вигнати його з храму. Богородиця ж сказала Іоанну простити Кирила, бо він багато потрудився заради Її честі. Тоді Іоанн обійняв Кирила, й таким чином вони примирилися.

Святий Кирил займав патріарший престол протягом 32 років. Він був ревним поборником Православної віри й очистив Христову Церкву від тогочасних єресей.

За своє життя Святитель написав багато корисних для душі творів. У червні 444 року Патріарх Кирил відійшов до Господа.
Слава Богу вовіки. Амінь.

(Не пропустіть нові публікації в російськомовній частині сайту N.E.W.O.D.)