Сила благодаті Святого Духа

Божою благодаттю називається та таємнича духовна сила, енергія, яка, виходячи від Бога, надає життя, зміцнює й освячує всі розумно-моральні істоти? Це сила благодаті Святого Духа.

Божою благодаттю називається та таємнича духовна сила, енергія, яка, виходячи від Бога, надає життя, зміцнює й освячує всі розумно-моральні істоти.

Сучасній людині немає потреби доводити необхідність звичайної фізичної енергії. Якщо припиниться, наприклад, подача нафти, і все зупиниться – усі види транспорту, фабрики та виробництва, різні способи комунікації і пересування. Міста та села залишаться без електроенергії, не буде води, продукти почнуть гнити в холодильниках – словом, наступить загальна криза.

А що сталося б з нами, якщо, припустимо, несподівано сонце перестало б світити? – Земля занурилася б у непроглядний морок і почала замерзати, припинився б процес фотосинтезу, усе живе почало б помирати від холоду та голоду, і незабаром наша прекрасна планета, багата життям, перетворилася б на гігантське кладовище!

Благодать Божа – джерело духовно-моральних сил

Що сонце для світу, то благодать Божа для людей і всіх духовно-розумних істот. Благодать – це та божественна сила, яка дає нам можливість духовно рости й вдосконалюватися.

Благодать – це та божественна сила, що дає нам можливість духовно рости й вдосконалюватися.

Дійсно, благодать Божа просвітлює розум людський, допомагає їй побачити істину та полюбити її. Вона лікує душевну неміч, очищає совість і звільняє людину від поневолення пристрастями.

Почуття смутку та злоби вона перетворює на почуття радості та миру. Вона заспокоює метушливі думки, допомагає людині побачити мету свого земного існування.

Вона виявляє перед свідомістю людини всю нікчемність і суєтність земних благ і велику цінність небесного життя.

Людей легковажних і поривчастих вона робить статечними та мудрими, боязких – мужніми, скупих – щедрими, злих – миролюбними.

Вона надихає людину любити Бога та інших людей (навіть своїх ворогів) і вливає в неї сили та прагнення жити для добра.

Словом, благодать Божа простягається на всі сторони внутрішнього життя людини і є джерелом потужних духовно-моральних сил.

Вказівки на дієвість благодаті в Біблії

Наскільки благодать Божа дієва у відродженні людей, можна дізнатися з біблійної і церковної історії.

До пришестя Спасителя, хоча Заповіді Божі були відомі людям завдяки голосу сумління та Священному Письму, люди були нездатні морально рости й удосконалюватися, тому що “народжене від плоті є плоть”¹.

Тому “благочестя” навіть серед кращих представників обраного народу Божого зводилося, головним чином, до скрупульозного виконання релігійних ритуалів.

Язичницький же світ, за свідченням ряду письменників дохристиянської епохи, буквально вироджувався морально, все більше занурюючись у поганство та гріхи.

Бачачи цей плачевний стан суспільства, старозавітні пророки з гіркотою уподібнювали його безводній пустелі, що нездатна виробляти нічого, окрім дрібних гірких трав.

Проте своїм духовним поглядом вони проникали в те світле майбутнє, коли Бог зглянеться над грішним людським родом і пошле йому Свою духовну силу, яка здатна відроджувати:

“Звеселиться пустеля і суха земля, – вигукував пророк Ісая. – Зрадіє країна ненаселена і розцвіте як нарцис; чудово буде цвісти і радіти… Тоді [за часів Месії] прозріють очі сліпих, і вуха глухих відкриються. Тоді кульгавий скакатиме, як олень, і язик німого буде співати; бо проб’ються води у пустелі, і у – степу потоки. І перетвориться примара вод на озеро, і спрагла земля – на джерела вод” ².

Проте моральне відродження людей – прийняття ними благодаті Духа Святого – чекало на спокутування їхніх гріхів, як пояснює євангеліст Іоанн Богослов: “Бо ще не було на них Духа Святого, оскільки Іісус ще не був прославлений”³.

Дух Утішитель

Але ось милостивий Господь, Син Божий, Який втілився, приніс на хресті велику спокутну жертву за гріхи роду людського, і тоді, на п’ятдесятий день після Його славного воскресіння, зійшов на учнів Христових довгоочікуваний Дух Утішитель.

Ця дивна подія виявила себе в шумі бурхливого вітру та вогненних язиків, які, спустившись на голови апостолів, наповнили їх силою згори ⁴.

Тоді виконалося те, що обіцяв Бог через пророка Іоїля, сказавши: “Виллю від Духа Мого на всяку плоть, і будуть пророкувати сини ваші та дочки ваші. Старцям вашим будуть снитися сни, і юнаки ваші будуть бачити видіння”⁵.

Дух Святий, зійшовши на учнів Христових, відразу виявив Свою божественну силу в тих значних внутрішніх змінах, які Він спричинив і в них, і в тих, хто за їхнім словом навернулися в Християнство⁶.

Духовні зміни в людях, що були викликані благодаттю Святого Духа

Апостоли, як ми знаємо, були людьми простого походження – некнижними, які зовсім не володіли словом, і були боязкими. Коли ж Дух Святий збагатив їхні духовні сили, вони настільки наповнилися мудрістю та даром надихаючого слова, що почали успішно навертати до віри тисячі, десятки тисяч людей – не лише простого, але і знатного походження, а також людей учених.

Апостол Павло (хоча здобув різнобічну освіту та прекрасно володів словом) успіх своєї проповіді приписував не своєму красномовству, а саме дії Духа Святого, Який запалює віру в людях: “І слово моє, і проповідь моя були не в переконливих словах людської мудрости, а в явленні духу і сили”⁷.

Наскільки потужними були духовні зміни в людях, що були викликані благодаттю Святого Духа, можна прослідкувати за життям першохристиянської громади в Єрусалимі.

“Усі ж віруючі, – свідчить апостол Лука, – перебували разом і мали все спільне. І продавали майно та всяку власність, і ділили між усіма, зважаючи на потребу кожного. І щодня однодушно перебували в храмі, і переломляли по домівках хліб, приймали їжу в радості та простоті серця, хвалячи Бога й перебували в любові всього народу… У людей, що увірували, було одне серце й одна душа; і ніхто нічого з майна свого не називав своїм, а все у них було спільне… Не було між ними жодного вбогого” ⁸.

Дивовижно, що це натхненне горіння любові до Бога та людей перших християн не змогли загасити ні гоніння, ні тюремні ув’язнення, ні навіть страти.

… натхненне горіння любові до Бога та людей перших християн не змогли загасити ні гоніння, ні тюремні ув’язнення, ні навіть страти.

Замість того щоб впасти духом або озлобитися, віруючі юдеї раділи, що страждають за Христа ⁹.

Відмітна дія благодаті Святого Духа

Окрім світлих почуттів віри й радості, іншою відмітною дією благодаті Духа Святого є рішучість і мужність, якими Він наділяє віруючих у Господа¹⁰.

Так апостол Петро, який під час арешту Спасителя злякався служниці, що звинувачувала його, і з клятвою зрікся Христа. Але після отримання Духа Святого він став настільки мужнім, що на зборах синедріону в обличчя викрив юдейських начальників у вбивстві Месії та сміливо оголосив їм, що, незважаючи на жодні погрози, він всюди поширюватиме християнську віру ¹¹.

А коли через багато років апостола Петра засудили до розп’яття на хресті в римському Колізеї, його налякала не перспектива тяжкої смерті на очах тріумфуючого натовпу, а те, що він негідний померти так, як помер Спаситель. Тому він попросив, щоб його розіп’яли вниз головою, що й було виконано.

У тому ж римському Колізеї упродовж декількох століть загинула величезна кількість християнських мучеників. За свідченням сучасників багато хто з них приймав смерть із радістю та хвалебними гімнами на вустах.

От сила благодаті Божої, що підносить людину над її звичайною неміччю!

Єпископ Олександр (Мілеант)

(Не пропустіть нові публікації в російськомовній частині сайту N.E.W.O.D.)