Як пробудити ближнього та спрямувати до Божественної любові?

Коли ми зустрічаємо людей, які не люблять Бога, ми засмучуємося. Але своїм смутком ми не можемо пробудити ближнього. Не міняємо ми нічого й доказами. Та й доводити щось, не правильно.

Існує один секрет, якщо усвідомити його, зможемо допомогти ближньому. Ця таємниця полягає в молитві та в нашій віддачі Богові, завдяки яким починає діяти Його благодать.

Ми своєю любов’ю, своєю жагою божественної любові, залучимо Божественну благодать, і поділимося нею з іншими, нашими ближніми, щоб пробудити їх і направити до Божественної любові.

Або краще буде сказати, Господь пошле свою любов, щоб пробудити їх. Те, чого ми не можемо зробити, зробить Його благодать. Нашою молитвою ми зробимо всіх гідними Божественної любові.

Те, чого ми не можемо зробити, зробить Його благодать. Нашою молитвою ми зробимо всіх гідними Божественної любові.

Ми повинні знати й наступне, а саме те, що душі, які страждають і пригнічені своїми пристрастями, більше за інших отримують Божественну любов і благодать.

Такі люди стають святими, а ми часто їх засуджуємо. Згадайте слова апостола Павла: “Де множиться у світі гріх, там надмірна благодать”.

Коли будете це пам’ятати, то відчуєте, що вони гідніші за вас і мене. Ми бачимо їх слабкими, проте коли вони відкриваються, то самі стають Божественною любов’ю.

Спочатку вони чинять інакше, але коли змінюються, то всі сили своєї душі віддають Христу й стають полум’ям любові Христової. Так діє Бог у душах, які називаємо ми “заблукавшими”.

Не хизуйтеся та поспішно не судіть з поверхових і зовнішніх речей. Якщо, наприклад, бачите ви оголену або непристойно одягнену жінку, не судіть поверхово, але завітайте в глиб її душі. Можливо, у неї дуже добра та хороша душа, проте роздирається внутрішніми протиріччями буття, висловлює їх у такий крайній спосіб.

Можливо вона має в собі динамічність, силу та намагається привернути до себе погляди інших людей. Через незнання, така людина змінює світ.

А уявіть, що вона зустріне Христа. Увірує та всю свою внутрішню силу, весь свій порив спрямує на Христа. Зробить усе, щоб отримати благодать Божу. Стане святою.

Це один із видів самовираження, коли ми вимагаємо від інших, щоб вони ставали кращими. Насправді ми хочемо ставати краще, і оскільки не можемо, вимагаємо цього від інших.

Все виправляється молитвою, а ми, замість того, щоб молитися, найчастіше засмучуємося, гніваємось, засуджуємо.

Все виправляється молитвою, а ми, замість того, щоб молитися, найчастіше засмучуємося, гніваємося, засуджуємо.

Своєю агонією та страхами, негативним внутрішнім станом, не бажавши та не усвідомивши це, робимо ми ближньому зло, навіть якщо любимо його так, як, наприклад, мама любить свою дитину.

Мати передає дитині всю свою стурбованість про її життя, її здоров’я та успіх, навіть якщо не говорить і не висловлює цього. Така любов, безумовно, може зашкодити.

Не так все з любов’ю Христовою, що поєднана з молитвою та святістю життя. Любов ця робить людину святою, утихомирює її, бо Бог є любов.

Справжня любов можлива лише у Христі.

Щоб принести користь ближньому, необхідно жити любов’ю Христовою, оскільки, інакше, ти не принесеш користі побратимові.