Які ознаки справжнього прощення гріхів?

Прощення ж гріхів, істинне та справжнє, має чотири ознаки, що неоднакові за ступенем важливості.

Чотири ознаки прощення гріхів

Перша ознака полягає в тому, що людина всім серцем відчуває ненависть до гріха, коли пр нього згадує, можливо, через страх впасти в нього, який в ній ще зберігається, і не насолоджується ним і не схиляється до нього.
Друга, більш важлива, ніж ця, полягає в тому, що людина згадує свої гріхи безпристрасно, тобто без насолоди чи смутку та ненависті.
А третя, важливіша, ніж попередня, полягає в тому, що людина, коли згадує свої гріхи, радіє та славить Бога за безліч чеснот, які придбала завдяки Божественній благодаті та покаянню, приводом для якого послужили його гріхи.
Четверта ж і найважливіша з усіх ознак полягає в тому, що людина цілком вигнала зі свого серця пристрасні гріховні думки та повністю про них забула, так що не піддається навіть нападу з їхнього боку.

Свідчення святих про ознаки прощення гріхів

Про першу ознаку свідчить святитель Василій Великий. Бо коли цього святого запитали, як душа може переконатися в тому, що Бог відпустив їй гріхи, він відповів, що вона може відчувати впевненість у цьому, «якщо той, хто кається, побачить себе в стані того, хто сказав: «Неправду зненавидів і омерзих»¹.

Те саме відповів, коли його запитали про це, й авва Ісаак, сказавши, що людина тоді дізнається, що отримала прощення своїх гріхів, «коли відчує у своїй душі, що повністю зненавиділа їх усім серцем»².

Про другу ознаку свідчить Микита Іраклійський Серрський (або Серроній). Адже, коментуючи вислів Григорія Богослова з його слова на Великдень, говорить: «Хоча ти, як Фома, не був з іншими учнями… переконайся, бачачи рани від цвяхів»³, він пише: «Якщо ж не вони, то спогади про старі гріхи, що запам’яталися просто як факт, без будь-якої пристрасті, нехай засвідчать тобі їхнє прощення (бо це означає, що воскресло в тобі слово чесноти).

Безпристрасний спогад є уявленням колишнього без насолоди та смутку, що не має слідів від ран завдяки тому, що з’явився після безпристрасності, не відчувши якого, й іншому не повірив би, як Фома.

Згадка ж про гріхи є виразка, самі ж гріхи — цвяхи, що пронизують тих, хто впадає в них. Отже, коли зможеш згадати про них безпристрасно, тоді вір, що воскресило в тобі таке слово»⁴.

Третю ознаку знаходимо в «Лавсаїку», в житії юнака Макарія⁵. Бо коли його запитали одного разу, чи сумує він, коли згадує мимовільне вбивство, яке скоїв, коли був юнаком, він відповів, що не засмучується, але навіть радіє, не через самий по собі гріх вбивства, а тому що він став для нього причиною покаяння та здобуття безлічі чеснот, і що він прославляє та завдячує Божій благості, оскільки вона й те, що є за природою злом, часто перетворює на причину благ, як перетворила на причину благ вбивство, вчинене Мойсеєм в Єгипті, бо, віддалившись через нього в пустелю, Мойсей сподобився стати боговидцем.

Тому й Апостол сказав: “Тим, хто любить Бога, всі йде на благо”⁶. А блаженний Августин, тлумачачи ці слова, сказав, що тим, хто любить Бога, часто сприяють чеснотам і самі пороки й гріхи: «Записані ж у Книзі життя, яким все, навіть гріхи, стають благом, не можуть загинути. Бо коли вони впадуть, то не розіб’ються».

Про четверту ознаку свідчить нам святий Феодор Едеський. Адже він говорить у 11-му розділі: «Спогади про те, що ми здійснили під дією пристрасті, мучать душу. Коли ж пристрасні помисли зовсім згладяться в серці, так що не нападатимуть на нього, це буде ознакою прощення колишніх гріхів»⁷.

Плоди покаяння

Майже те саме каже й святий Максим: “Лжепророками є й помисли, що применшують гріхи та навіюють те, що вони прощені. Ці помисли — хижі вовки в овечій шкурі, про які ми можемо дізнатися з плодів. Плід покаяння є безпристрасність душі, а безпристрасність є досконале загладження гріха.

…поки наш розум турбують гріхи, ми ще не отримали їхнього прощення, оскільки й гідних плодів покаяння ще не принесли. Плід покаяння є безпристрасність душі, а безпристрасність є досконале загладження гріха.

Не маючи ж досконалої безпристрасності, але будучи тими, кого іноді турбують пристрасті, а іноді не турбують, не допускатимемо помислів, які говорять нам про прощення”⁸.

Чи встигну я покаятися?

Бачиш, брате, як важко здобути справжнє покаяння? Бачиш, якими працями, муками та кров’ю набувається справжнє прощення гріхів?

Чому ж ти кажеш: «Згрішу і посповідаюсь, покаюсь», наче справжнє покаяння — це легка справа? Тому відтепер і надалі будь обережний, заради Божої любові, і коли диявол спонукатиме тебе впасти в якийсь гріх, не допомагай йому в цьому, кажучи: «Сповідаюсь, покаюся», але постав проти нього в своїй душі непереможну фортецю, кажучи: «Хто знає, чи я покаюся як слід? Хто знає, може, цей гріх, який я збираюся вчинити, — останній, і Бог його не потерпить і мене не простить, але відсіче канат Свого терпіння та попустить, щоб я поринув у смерть?

Хто знає, чи дасть Бог і мені дар істинного покаяння, якого не дав іншим, подібним до мене, грішникам, які зараз горять у пеклі? Хто знає, може, і я через звичку не боятися Бога дійду поступово до ганебного життя та крайнього розпачу?»

«Серце розумного зрозуміє притчу», — каже Сірах⁹. І якщо ти людина розумна й премудра серцем, то не наражай, улюблений, справу свого спасіння на таку страшну небезпеку, як ця надія на безплідну сповідь і хибне покаяння, і, маючи можливість прив’язати надію свого спасіння до міцного каната, не прив’язуй її до гнилої нитки яка розірветься, а ти потонеш у морі нескінченного та вічного вогню.

Міцний канат – це утримання від гріховного діяння, боротьба заради викорінення з твого серця поганих нахилів за допомогою дієвого болю, набуття істинного покаяння та отримання прощення твоїх гріхів за допомогою вчинення чеснот та виконання Божих заповідей.

Адже, якщо людина не утримується від гріхів, то ковтає лукавство не прожувавши, чим показує, що є зовсім божевільною, тому що добровільно робить нескінченне зло, вважаючи, що перебуває в її владі те, що знаходиться лише в руці Бога, тобто можливість покаяння та допомога Божа для гідного покаяння, ніби Бог мало не друг тих, хто творить гріхи, у той час як Він є найбільшим, найстрашнішим і найсильнішим їхнім супротивником, Який може їх покарати, і ніби Він не має нескінченної ненависті до всякого зла.

Прп. Никодим Святогорець. Книга про сповідь

(Ви можете також відвідати російськомовну і англомовну частини сайту N.E.W.O.D.)