Пам’ять священномученика Горазда Богемського

22 серпня/4 вересня Православна Церква вшановує пам’ять священномученика Горазда Богемського та Мораво-Сілезького, єпископа.

Святий Горазд (Павлік Матей) народився в 1879 році в селі Груба Врбка (Південна Моравія, Австро-Угорська імперія) в католицькій сім’ї освіченого селянина Яна Павліка та його дружини Анни.

Він із радістю відвідував храм у сусідньому Кужелові, успішно навчався, багато читав, користувався любов’ю вчителів та товаришів по навчанню.

Після закінчення початкової школи Матей здобував освіту в римо-католицькій гімназії в Кромержижі.

У 7-му класі гімназії він самостійно почав вивчати старослов’янську мову.

У 1898 році Святий став студентом римо-католицького богословського факультету університету в Оломоуці.

У 1900 році під час навчання в університеті він відвідав Києво-Печерську Лавру.

У 1902 році Матей завершив навчання, його посвятили у священника та призначили на парафію спочатку в Карловічах, а потім у Брумовіце.

У 1906 – 1920 роках він служив священником у психіатричній лікарні в Кромержижі.

Коли Австро-Угорщина напала на Сербію, Святий, на відміну від більшості римо-католицьких священнослужителів, засудив військову агресію та почав видавати журнал «Право народу», статті якого закликали до реформації римо-католицької церкви.

У 1918 році Матей тяжко захворів і майже втратив зір. Після тривалого перебування в лікарні він вийшов на пенсію в ще досить молодому віці.

У той час відбувся розпад Австро-Угорської імперії та утворення Чехословацької республіки. Близько 500 тис. чехів та словаків вийшли з римо-католицької церкви, оскільки вважали римо-католицизм релігією австрійських завойовників.

У січні 1920 року було проголошене утворення «Чехословацької церкви», що вважала себе спадкоємицею гуситської та кирило-мефодіївської традицій.

Отець Матей не погодився повністю з цим рухом, що був позбавлений ієрархії та зв’язку з Вселенською Церквою. Він вирішив просвітлювати народ у православному дусі.

Восени 1920 року він офіційно вийшов із римо-католицької церкви та приєднався до Чехословацької національної церкви з наміром захищати в ній православний напрямок.

Влітку 1921 року угодника Божого призначили в церковні адміністратори областей Моравія та Сілезія й почав видавати журнал «За правдоу», в якому захищав православні принципи від нападу радикалів.

Його стараннями І Собор Чехословацької церкви прийняв православні моральність та віровчення.

Невдовзі відбувся ІІ Собор, на якому було затверджено, що віровчення Церкви має бути православним і визнані постанови семи Вселенських Соборів. Також встановили назву Церкви – Чехословацька Церква Православна.

Восени 1921 року Святий прийняв чернечий постриг із іменем Горазд і поступово його звели в сан єпископа.

Призначений єпископом Моравським і Сілезьким угодник Божий боровся за утвердження Православ’я в Чехословацькій церкві, оскільки радикалів, що увійшли до неї, влаштовувало руйнування римо-католицизму, але не влаштовувало зміцнення Православ’я.

Коли в 1922 році Святий вирушив у місіонерську поїздку в чеські колонії в Америці, радикали посилили боротьбу проти догматів Православної Церкви та видали єретичний «Чехословацький катехізис». Вони не визнавали Іісуса Христа Сином Божим, вважали Святого Духа лише Божим натхненням у людині, заперечували православне вчення про Божу Матір.

Єпископ Горазд намагався захистити від єресі вірян Чехословацької Церкви Православної, але сили були нерівними.

У березні 1923 року на засіданні єпархіальної ради Моравсько-Сілезької єпархії він відмовився від місця єпархіального архієрея та подальшої діяльності в Чехословацькій Церкві Православній. Єпархіальна рада не прийняла відставки Святого, а представники православної орієнтації попросили Святителя й надалі керувати єпархією.

Єпископ Горазд послухався їхнього прохання, щоб православні не залишилися без пастиря.

У 1924 році угодник Божий вийшов із «Чехословацької Церкви Православної» і вивів за собою її православну частину.

Того ж року Чехословацька церква остаточно ухилилася в протестантизм і визнала за офіційне вчення єресь «Чехословацького катехізису».

Святитель Горазд приступив до організації Чеської Православної Церкви як єпархії Сербської Православної Церкви. Головним його помічником у цій справі став протоієрей Всеволод Коломацький.

Святий прагнув, щоб кожна парафія мала власний храм і церковний будинок.

Зусиллями єпископа Горазда в 1928 – 1942 роках були збудовані й освячені 14 храмів. При цьому владика не лише керував будівництвом, а й працював разом із парафіянами.

Запеклими противниками Православ’я в Чехословаччині були президент Т. Г. Масарік, політичні партії, Чехословацька церква, римо-католики.

Єпископ Горазд займався релігійно-просвітницькою діяльністю, по декілька місяців проводив у різних парафіях та відвідував православні сім’ї.

Разом із цим він не залишав літературної праці та зокрема склав «Збірник молитов і літургійних піснепівів Православної Церкви». Святий їздив парафіями й сам навчав людей церковного співу.

У 1927 році вийшли друком Служебник для священників під назвою «Божественна Літургія св. Іоанна Златоустого і св. Василія Великого» та «Біблейська історія для учнів 1-4 класів общинних шкіл». Святому належить видатна праця «Життя свв. Кирила та Мефодія та їхній зв’язок із Римом та Царгородом», яку видали під псевдонімом П. Мали.

Восени 1925 року владику Горазда обрали духовним керівником «Чеської релігійної православної общини», і Чехословацька держава визнала законною на території республіки Сербську церковну юрисдикцію.

У лютому наступного року діловодство вилучили в послідовників Константинополя та передали єпископу Горазду. Проте лише восени 1929 року Сербська Церква та уряд ЧСР ухвалили існування керівництва православної Церкви на рівні єпархії в правовому полі.

За 4 роки єпископ Горазд вирішив юридичні питання та закріпив юридичну структуру Православ’я в ЧСР на рівні двох єпархій – Чеської (Моравсько-Сілезької) та Підкарпатської (Мукачевсько-Пряшевської).

У 1935 році Святитель був учасником освячення Празького Кирило-Мефодіївського кафедрального собору.

У 1938 році частину Чехословаччини окупувала Німеччина. Святитель Горазд закликав вірян до виконання своїх християнських і патріотичних обов’язків.

У 1939 році німці створили зі Словаччини «самостійну» республіку, а в Чехії та Морафії – так званий протекторат.

Єпископ Горазд продовжував займатися місіонерською, науково-літературною та патріотичною діяльністю, почав писати «Житія святих». З його благословення почалося будівництво храму Святої Трійці в селі Челеховіце-на-Гані.

Восени 1941 року через неможливість спілкування з сербським керівництвом єпископ Горазд з 20-ма парафіями був тимчасово прийнятий до Руської Зарубіжної Церкви.

У кінці травня 1942 року в Празі сталося вбивство ката чеського народу обер-групенфюрер СС Р. Гейдріха. Парашутисти, що звершили напад, сховалися в крипті кафедрального Кирило-Мефодіївського храму. Через 12 днів після вбивства німці взяли штурмом храм і заарештували священників Вацлава Чікла та Володимира Петржека та декількох мирян.

Щоб Церква не постраждала від кривавих гонінь, єпископ Горазд взяв на себе відповідальність за все, що відбулося в зв’язку з переховуванням десантників.

25 червня Святителя заарештували. Його виснажували допитами, катували, часто залишали без їжі. Не дивлячись на страждання, єпископ Горазд і священники Вацлав і Володимир залишалися спокійними.

Зрештою усіх трьох і мирянина Яна Соневенда засудили до страти. 4 вересня 1942 року засуджених розстріляли в Празі.

Тіла владики Горазда, ієрея Володимира Петржека та Яна Зонневенда спалили. Тіло протоієрея Вацлава віддали для наукових досліджень.

Невдовзі влада Третього рейху повністю заборонила діяльність Чеської Православної Церкви.

Шанування угодника Божого почалося одразу після його кончини. 5 вересня 1987 року святителя Горазда прославили в сонмі святих.

У Празькому кафедральному соборі святих Кирила та Мефодія зберігаються ризи Священномученика. У рідному селі єпископа Горазда освятили на честь нього храм.

Слава Богу вовіки. Амінь.

(Ще більше статей – на російськомовній частині сайту N.E.W.O.D.)