Духовні настанови старця мирянам

Писатиму Вам не свої настанови. Якщо всі заповіді полягають у двох – у любові до Бога та до ближніх, а любов досягається виконанням даних в Євангелії заповідей, то і потрібно досягти знання, що веде найкоротшим і найлегшим шляхом до виконання цих заповідей.

Важливість виконання Євангельських заповідей

Для світської людини можна обмежитися тілесним виконанням, для тих, хто шукає більшого, необхідно, крім цього, внутрішня праця. Сам Господь у двох словах вказав, у чому воно полягає й що особливо необхідно у важкі часи¹(див.: Мк. 13: 33): пильнуйте та моліться. Не сказано в які години, а завжди.

Пильнувати – значить стежити за собою, за своїми думками, словами, почуттями; стежити, і все, що суперечить Євангелію, відганяти молитвою Іісусовою, цим виконується друге слово. Якщо буде виконання цього, то воно замінить все, хоча не скасовуються для полегшення й інші вправи.

Молитва Іісусова може замінити всі молитви

Невпинне змушування себе до молитви Іісусової – найкращий доказ того, що людина хоче бути з Господом, хоче виконати Його заповідь.

Навіть під час богослужіння митар вимовляв лише п’ять слів і вийшов виправданим. Святі отці кажуть, що всі молитви можна замінити на одну Іісусову. Правильним виконання цієї молитви буде тоді, коли вона поєднуватиметься нерозривно з покаянням, буде висловлюванням серцевого розчарування про свою негідність, гріховність, свідомість постійного порушення заповідей євангельських. Таким виразом серцевої скрухи була і молитва митаря. Майте це на увазі.

Не голос повторення молитви Іісусової дає результат, а молитва як вилив скорботного серця. Тоді вона скоро призведе до розчулення, зігрівання серця, а від цього легкість від творення молитви та інше. Посильне виконання заповідей євангельських – ззовні та всередині – пильнування та скорботна молитва Іісусова – ось зброя непереможна, доступна, я скажу, єдино доступна для нашого часу. Це діяння тримає людину завжди в духовній напрузі, воно не пов’язане ні з книгами, ні з житловими умовами, ні зі здоров’ям навіть. Усюди, завжди (хіба тільки коли заглибитися в якесь заняття, що потребує надзвичайної уваги) воно доступне. Бажаю Вам зрозуміти це та привчитися.

Встановіть собі невелике, доступне за обставинами Вашими та силами правило, а решту часу вдень і вночі завжди, наскільки можна, виконуйте правило Господа Іісуса Христа: пильнуйте та моліться, бо цим сподобитеся уникнути всіх прийдешніх лих, матеріальних і душевних.

Пам`ять смерті спасає від гріха

Думай частіше про смерть і живи так, як ніби ти через тиждень помреш, тоді помалу станеш на правильний шлях і в їжі, і в молитві, і в ставленні до інших людей.

Мир душі

Не відступай від Господа, доки Він не простить тебе та доки не подасть миру душі твоїй. Ознака прощення Господом – мир у душі. Зберігай мир у собі, та будь у мирі з ближніми.

Краще зіпсувати справу, але зберегти мир із ближнім, не забувай цього.

Намагайся жити з усіма так, щоб від тебе люди йшли втішені та за тебе дякували Господу. Гріх проти ближнього дуже важко лягає на совість. Та й Господь прощає такі гріхи лише тоді, коли ми примиримося з ближнім. На мою думку, до людей треба ставитися так, як лікар до хворих. Ми всі хворі на всі хвороби, тільки в одних випирає одна, в інших інша хвороба.

Там, тобто в лікарні, не лають, що хтось захворів на легені, серце, живот, не кажуть: “Ах ти, негідниця сліпа, бач, очима захворіла!” Так і вам один одного не треба лаяти за душевні хвороби, а терпіти та шкодувати один одного. “Один одного тяготи носіть, і так виконайте закон Христа”, — каже Апостол.

Знайти вогник у людині

Люди по своїй суті, у своїй глибині кращі, ніж у своєму прояві в житті. Усі ми завалені мотлохом, а все ж таки з-під нього мерехтить вогник істинного “я”.

Ворогування – причина знищення всієї духовної праці

Я тому довго зупинився на ворожнечі, що вона робить марною всю працю. Ні молитов, ні покаяння, ні милостині не приймає Господь від людини, яка має ворожнечу до ближніх. Жодна правда земна не може виправдати ворожнечу. Говорю “земна”, бо небесна правда дає мир і внутрішній, і зовнішній. Якщо помре той, кого ви вважаєте своїм недругом, ви страждатимете, оскільки рано чи пізно ви відчуєте свою провину. Зазвичай це робиться під час молитви.

Якщо ви помрете у ворожнечі (не буде цього), то знайте, що всі ваші добрі справи і вся надія на спасіння загинуть. Ви підете в руки тих, що сіють ворожнечу. Царство Боже є царством любові та миру. Не може в нього увійти ворожнеча.

Якщо ми хочемо, щоб хтось подолав себе і змінив своє ставлення до нас, то й самі повинні раніше нього повністю вигнати зі свого серця неприязнь до нього. Тоді Господь повідомить дасть звістку його серцю.

Не засуджуй

Ніколи не кажіть поганого чи іронічно ні про кого… Ваші слова можуть бути передані навіть не через злість чи ворожість, а просто через неуважність чи в вигляді жарту — і ось, ви придбали ворога собі.

Шлях до спасіння через покаяння у своїх гріхах, а не в осуді ближніх. Якщо ж людина засуджує ближніх, то, значить, вона не відчуває своїх гріхів і не має покаяння.

І навпаки, ознакою усвідомлення своїх гріхів і покаяння в них є незасудження ближніх. Роби свою справу, яку тобі доручено. Не входь у чужі справи; по можливості, завжди мовчи. Ніколи не перенось нічого іншим; як камінь у морі, нехай тонуть у тобі всі слова, які почуєш. Усіх жалій, всіх прощай і в душі, і на ділі, якщо випадок буде.

Заплющ очі на чужі гріхи, а якщо не можна не бачити, то молись за тих, хто грішать, як за себе, щоб Господь пробачив їм, тоді отримаєш милість від Господа.

Необхідність образ

Необхідно також, щоб хтось і ображав нас, але не без жодної підстави, а так, щоб розкривався, хоча б і перебільшено, якийсь недолік. Кажу не з теорії, а на собі неодноразово випробовував благотворність цього й абсолютно переконано кажу, що наші кривдники — наші найкращі вчителі.

Спасительний шлях скорбот

Залишився для нашого часу тільки один єдиний шлях: терпіння скорбот. Не буде жодних власних подвигів у тих, хто шукає Царства Божого. Спасатися ж будуть лише терпінням скорбот та хвороб.

Чому не буде подвигів? Тому що не буде в людях смирення, а без смирення подвиги завдадуть більше шкоди, ніж користі, навіть можуть занапастити людину, оскільки вони мимоволі викликають високу думку про себе в тих, хто трудиться, та породжують оману (прєлєсть). Тільки під керівництвом дуже досвідчених духовно людей могли б бути допущені ті чи інші подвиги, але їх тепер немає, не знайти. Керівником тепер є Сам Господь та частково книги, хто має їх і може розуміти.

Як же керує Господь? Попускає гоніння, образи, хвороби, тривалу старість із тягарем та недугами. Необхідні для спасіння людини скорботи можуть сприйматися людиною важче чи легше залежно від влаштування людини.

Якщо людина прийме на віру слово Боже про необхідність і неминучість скорбот для спасіння, якщо вона усвідомить свої незлічені гріхи словом, ділом, помислом, вважатиме себе цілком гідною не тільки посланих скорбот, але й набагато більших, упокориться перед Богом і людьми — то скорботи стануть легшими.

Якщо ж людина нарікатиме на скорботи та хвороби, шукатиме винуватця цим скорботам серед людей, бісів, обставин, стане всіма засобами намагатися уникнути їх, то ворог допоможе їй у тому, покаже їй уявних винуватців (начальство, порядки, сусіди та інше, та інше), порушить у ній ворожнечу та ненависть до них, бажання мстити, ображати й інше, й інше.

Люди та обставини — лише знаряддя Божі, які часто не розуміють того, що роблять.

Розумна та віруюча людина використовує скорботи задля великого успіху в духовному житті, а немудра, та, що нарікає, втрачає випадок для придбання, шкодить собі, засмучує й тіло, й душу.

Успіх духовного життя вимірюється не духовними втіхами, які можуть бути від лукавого, а глибиною смирення. Не справи, а смирення схиляють Господа на милість.

Не бійся

Не бійся нічого. Впроваджуй у собі думку, що в усьому світі не відбувається жодного руху без відома та волі Божої.

Господь веде, влаштовує обставини таким чином, щоб людині було найлегше спастися.

Іноді людина перебуває в таких обставинах, що в цьому місті не може спастися. І тоді Господь влаштовує так, що цій людині чи цій сім’ї виникає потреба переселитися в інше місце. Там зустрічаються віруючі люди, які стають друзями та сприяють зміцненню віри. Там, можливо, поблизу знайдеться й церква чи якась духовно віруюча людина, яка допомагає цій сім’ї спастися.

Не може людина, наприклад, подолати обжерливість, чи пияцтво, чи блудодіяння – Господь посилає хворобу. Пишається людина, марнославиться – Господь принизить її перед усіма так, що вона стає в очах людей останньою людиною.

Якщо людина-християнин прив’язаний до земного і всі свої сили, всі свої бажання, всі мрії спрямовує до того, як би правдою чи неправдою, крадіжкою, обманом – будь-якими засобами – набути земного благополуччя, то Господь візьме та забирає і все те, що він має.

Так до наших праць у нашій власній боротьбі з гріхом посилає Господь нам ще й мимовільні скорботи, як допомогу в цій боротьбі. Надто засмучуватися зовнішніми труднощами – ознака маловірності; занадто засмучуватися внутрішніми – ознака гордості.

Шукай Царства Божого і правди його — і, за словом непорушним Самого Господа, словом твердішим, ніж небо і земля, додасться і все необхідне в матеріальному житті. Хоч і випробовує Господь рабів Своїх, але й стежить за всім, за духовними та за тілесними потребами і все подає в потрібний час тим, хто довірився Господу, а не своїй спритності, силі, вмінню та іншому.

Хто шукає як догодити Богові, той не буде залишений Богом, тільки б ми не залишили Його.

Старець схіїгумен Нікон (Воробйов)

(Російськомовна частина сайту N.E.W.O.D.)