День пам’яті преподобномученика Анастасія Персіянина

22 січня/4 лютого Православна Церква вшановує пам’ять преподобномученика Анастасія Персіянина.

Святий Анастасій народився в поселенні Раснуні в області Рази, що в Персії. Його назвали Магундатом.

Батько Святого був волхвом і навчив його в ранній юності чаклунства. У зрілому віці Магундат вступив на військову службу.

У той час у Персії знаходилося викрадене перським царем Хозроєм (шахиншах Хосров ІІ Парвіз, що правив у 591–628 рр.) з Єрусалима Чесне Древо Хреста Господнього, від якого звершувалися предивні чудеса.

Магундат зацікавився Хрестом Господнім і почав розпитувати про нього людей. Через розповіді християн він увірував в Істинного Бога.

Коли перське військо прибуло в християнське місто Халкидон (р-н Кадикьой сучасного Стамбула) з воєнною метою, проти нього виступив візантійський імператор Іраклій І (610–641). Тоді перси повернулися на батьківщину, а Магундат, що був у війську, залишився в грецьких володіннях, щоб жити разом з християнами.

Він вирушив до Ієраполя (античне місто в південно-західній частині Малої Азії) та поселився в благочестивого чоловіка, за ремеслом золотаря.

Магундат вивчав ювелірну справу та старанно працював. Разом зі своїм учителем він відвідував Богослужіння і свій розум спрямовував до Христа, Якого полюбив усім серцем.

Згодом Магундат вирушив у Єрусалим, де зупинився в християнина, що також був золотарем.

Коли той християнин дізнався про ревне бажання Магундата прийняти Святе Хрещення, то відвів його до пресвітера Іллі, який служив у храмі Воскресіння Христового.

Пресвітер з благословення патріарха Модеста охрестив Святого та назвав його Анастасієм.

Після хрещення Анастасій поселився в одній з єрусалимських обителей і почав охоче виконувати чернечі послухи.

Він вивчив грецьку мову, почав розуміти Псалтир та священні книги. Невдовзі старець, якому доручили Анастасія, постриг його в чернецтво.

Коли Преподобний читав про життя мучеників, то наче сам страждав разом із ними. Він почав молити Христа Бога і його зробити гідним мученицького вінця.

Тим часом ворог роду людського, що бачив доброчесне життя Святого, почав спокушати його думками про батьківщину, багатство, славу та чаклунство.

Анастасій сповідував усі свої помисли духовному отцю й під його керівництвом твердо стояв у вірі та боровся проти бісів.

Через сім років подвижництва Святий мав дивне видіння. Він побачив себе на високій горі, де якийсь світлий муж подав йому золоту чашу та сказав пити.

Коли Анастасій випив, то відчув невимовну радість і зрозумів, що це знамення жаданої ним мученицької кончини, до якої кличе його Господь.

Він сповістив своєму духовному отцю, що скоро відійде з цього життя, та зі сльозами просив його молитов.

Потім Святий з бажанням постраждати за Христа покинув монастир і через деякий час прийшов у Кесарію Палестинську (древнє місто, що розташовувалося на середземноморському узбережжі сучасного Ізраїлю), яка на той час була під владою персів.

Там перські воїни прийняли його за шпигуна, схопили та привели до свого начальника. Начальник, допитавши Анастасія, ув’язнив його в темниці.

Коли в Кесарію прибув перський правитель Марзаван, Святого привели на суд до нього.

Анастасій не став перед правителем на коліна, тобто не віддав йому звичної для персів шани.

На запитання Марзавана про ім’я та батьківщину Мученик перш за все назвав себе християнином, а потім розповів про своє походження та звання.

Тоді правитель почав відвертати Святого від віри в Христа, але Анастасій залишався непохитним. Після того Марзаван наказав закувати ноги та шию Святого в залізні ланцюги та відвести його на роботу до каменотесів.

Преподобномученик носив на собі важкі камені й терпів знущання та насмішки від знайомих персів.

Згодом угодник Божий вдруге постав перед Марзаваном і за твердість віри його нещадно побили.

Тим часом про його страждання за Христа стало відомо в монастирі, де він подвизався. Духовний отець Анастасія, що був настоятелем обителі, послав до нього двох монахів, щоб вони підбадьорювали його мужньо звершити свій подвиг.

Через деякий час Святого відіслали в Персію на суд до царя. У місті Віфсалії, неподалік від царської резиденції в Дастагерде (за 90 км на північний схід від сучасного Багдада), він перебував у темниці з багатьма іншими в’язнями, серед яких були й християни.

За царським наказом до Анастасія прийшов суддя, який почав схиляти його до язичницької віри та обіцяв дари та почесті.

Однак, як і раніше, Преподобномученик залишався непохитним, через що його знову почали катувати.

Спочатку Святого побили палками. Потім його гомілки помістили між двома важкими колодами, на верхню з яких стрибали сильні чоловіки, щоб потрощити йому ноги.

Після тривалого катування Анастасія вкотре ув’язнили. Разом із начальником в’язниці, що був таємним християнином, Святого навідало багато людей, які вірили в Христа. Християни цілували його кайдани та просили молитися за них Богу.

Пізніше Преподобномученика знову катували, а потім засудили до страти. Святого привели на берег річки разом із іншими в’язнями та задушили мотузкою після задушення на його очах близько сімдесяти чоловік.

Після того мертвому Анастасію відсікли голову, щоб показати її царю. Тіло Мученика кинули на поживу псам поряд із іншими тілами. Проте пси пожирали рештки інших страчених, а тіло Святого не чіпали.

Мощі Анастасія забрали християни й згодом перенесли в монастир, де він подвизався. Кончина Христового страждальця настала 22 січня 628 року.
Слава Богу вовіки. Амінь.