Вищість Православ’я
Православна Церква перевершує всі церкви не православні вірування:
- по-перше, своєю істиною, своїм Православ’ям, що дотримане та завойоване кров’ю апостолів, ієрархів, мучеників, преподобних і всіх святих;
- по-друге, тим, що найвірнішим чином приводить до спасіння (рівним, прямим і вірним шляхом), що вірним чином очищає, освячує, оновлює через ієрархію, Богослужіння, таїнства, пости;
- по-третє, що найкращим чином навчає догоджати Богу та рятувати душу свою, найкращим чином веде до покаяння, виправлення, молитви, вдячності, славослов’я.
Де є такі молитви, славослов’я, подяки та прохання, таке дивовижне Богослужіння, як в Православній Церкві? – Ніде.
«Я перебуватиму з вами повсякденно аж до кінця віку»1(Мф. 28:20), – говорить Христос.
Сам Господь завжди притаманний Своїй Церкві – для чого ж тоді існує намісник – папа? І чи може грішна людина бути намісником Господа? – Не може. Намісник Царя, намісник Патріарха в будь-якому місті може бути й буває, а намісником, заступником Господа, Безначального Царя та Глави Церкви, ніхто не може бути. Правильно.
Згубні вигадки Католицької церкви
Найшкідливіша справа в християнстві – є верховенство людини в Церкві, наприклад, папи та його уявна непогрішність.
Саме в догматі її непогрішності й полягає найбільша погрішність, бо папа є грішна людина, і біда, якщо він вважатиме себе, що він непогрішний.
Скільки похибок найбільших, згубних для душ людських вигадала католицька, папська церква – в догматах, в обрядах. У канонічних правилах, в богослужінні, в злісних відносинах католиків до православних, у хулах і наклепах на Православну Церкву, в картаннях. Звернених до Православної Церкви та до православних християн!
І в усьому цьому винен непогрішний, нібито, папа, його та єзуїтів доктрина, їхній дух брехні двоєдушності й усіляких неправильних засобів «ad majorem Dei gloriam» (для великої слави Божої)».
Необхідність приналежності до Церкви Христової
Необхідно належати до Церкви Христової, якою Глава є Всемогутній Цар, Переможець пекла Іісус Христос.
Царство Його є церква, яка воює з началами та владою і світодержателями темряви віку цього. З духами злоби піднебесними, які складають майстерно організоване царство й борються вкрай дослідно, розумно та сильно з усіма людьми, добре вивчивши всі їхні пристрасті та нахили.
Одна Людина тут в полі не воїн; та й велике суспільство, але неправославне і без Глави – Христа – нічого не може зробити з такими ворогами. Хитрими, тонкими, постійно здоровими, які чудово вивчили науку своєї війни. Християнину православному потрібна сильна підтримка згори від Бога і від святих воїнів Христових. Які перемогли ворогів спасіння силою благодаті Христової, і від Церкви земної Православної. Від пастирів і вчителів, потім – спільної молитви й таїнств.
Ось така-то помічниця людині-християнину в боротьбі з невидимими та видимими ворогами є саме Церква Христова, до якої, Божою милістю, ми й належимо.
Помилки інших конфесій
- Католики вигадали нову главу, принизивши Єдиного справжнього главу Церкви – Христа;
- лютерани відпали й без Глави залишилися;
- англікани – теж: Церкви немає в них, союз із Главою розірвано, допомоги всесильної немає, а Веліар воює усією силою, підступністю та всіх тримає в своїй звабі та смерті. Тих, хто гине безліч у безбожництві та розпусті.
При будь-якому богослужінні церковному – домашньому, приватному та громадському – духовному погляду православного християнина представляється думка, ідея про єдине духовне тіло, яким є Церква Христова, стовп і підвалина правди, Главою якого є Сам Христос Бог.
Тіло Христа
Ця Церква Христова, або духовне Тіло Христа складається з трьох колін – небесного, земного і могильного, тому свята Церква земна (або коліно земне) щодня благає до свого Глави про прощення гріхів покійних у віру та покаяння та про запровадження їх у Царстві Небесному.
І в посередники свого клопотання закликає членів Церкви Небесної та Саму Начальницю повчання церковного – Матір Божу, та молитвами їх Господь покриє гріхи їх і не позбавить Царства Небесного.
Нам, що живуть на землі членами Церкви Божої, – досить радісно й втішно завжди вірити, знати та сповідувати, що духовна Мати наша свята Церква невпинно таємно день і ніч молиться і за нас. Що ми знаходимося завжди під покровом благодатним Самого Господа, Богоматері, святих Ангелів, Предтечі й усіх святих.
У католиків..
.. глава Церкви – папа, людина грішна (хоча і проголошений неправильно непогрішним) і, як такий, допустив безліч помилок у Церкві Христовій, і самими справами позначився таким, і саме поняття про Церкву Божу спотворив і скував духовну свободу та совість християн католиків, піддавши в той же час неправедній хулі та неприязні католиків святу Православну Церкву, стовп і підвалину правди.
У протестантів – німців і англійців – зовсім перекручене поняття про Церкву, бо немає в них благодаті законного священства, немає таїнств, немає коліна небесного – Церкви Небесної. Не визнають святих; немає і коліна могильного – померлих не визнають і не моляться за них, вважаючи це непотрібним.
Хвала Христу Богу нашому
Слава Церкви Православній! Слава Христу Богу – Найсвятішій Главі, єдиній Главі Церкви Божої на землі! Слава Богу в Трійці, що ми не впали в хулу на Бога, не визнали та не визнаємо вовіки главою Церкви Святої грішну людину!
Дякую Господеві, який слухав і продовжує слухати молитви мої перед всеспасительною та страшною Жертвою (Тіла та Крові Христових) про заблукалих у вірі великих суспільств, християнськими іменованих, але в суті відступницьких: католицького, лютеранського, англіканського та інших.
Чин навернення від різних вір і сповідань та приєднання до Православної Церкви на що вказує? Необхідність – залишення помилкових вір і сповідань, заперечення помилок, сповідання Справжньої Віри та покаяння в усіх колишніх гріхах, обіцянка Богу зберігати та твердо сповідувати віру непорочну, берегтися гріхів і жити в чеснотах.
Святий праведний Іоанн Кронштадський. Думки про Церкву
