Зброя апостолів
«Руками Апостолів чинилися в народі багато знамень і чудес» (Діян. 5:12)
Якщо подумати, що наша віра почалася з малого, що число учнів Господа було невеликим, що навіть із цих небагатьох учнів один зрадив Його і продав за тридцять срібняків, інший зрікся Його, а інші, злякавшись, зникли; але потім одинадцять учнів стали сімдесятьма, сімдесят – трьома тисячами, а три тисячі – п’ятьма тисячами, і цей струмок перетворився на величезну річку, що зрошує весь світ, виникає питання: які причини поширення християнства? Що сприяло тому, що наша віра поширилась так широко?
Для поширення будь-якої ідеї, системи чи вчення, як правило, потрібні:
- 1. Гроші;
- 2. Зброя (насильство);
- 3. Знання (наука).
Хто звертає увагу на малі держави? Увага всіх звернена до колосів, до гігантів; до тих, у кого є гроші, хто має в своєму розпорядженні найдосконалішу зброю, на кого працюють видатні вчені. Але чи було щось подібне в християнській вірі? Чи мала вона гроші, зброю, мудреців та вчених?
Земля не бачила та й не побачить людей бідніших за апостолів. Якщо вони мали трохи грошей, то вони віддали їх заради любові до Христа й залишилися жебраками. Грошей вони не мали.
Невже вони мали зброю? Їх роззброїв Сам Христос, заборонив носити зброю. Гарячому Петру, який витяг ножа й відсік вухо рабу Малху, Він каже: «Вклади меч у піхви»1(Інн. 18: 11); «Всі, хто взяв меч, загинуть мечем»2(Мф.26:52).
Ці слова Христа та приклад апостолів є вічним закликом до роззброєння для всього світу.
Грошей у них не було, зброї не було; а може, у них була освіта, наукові знання?
Ні афінських ораторів, ні філософів Риму, ні інших грамотних людей не було серед них. Вони були дуже бідні, беззбройні, неписьменні — це були рибалки з Галілеї.
Як тоді поширилася наша християнська віра? Що допомогло цьому?
Причини її поширення годі було шукати в зовнішніх чинниках, матеріального чи економічного характеру. Наш пошук має бути спрямований у сферу моральності та духовності, в самі глибини людського серця. Саме там, і лише там, лежить відповідь.
Що ж це таке?
Апостоли мали три великі зброї.
Яким була перша?
Про це говорить сьогодні Апостол:
- це були «слова (вічного) життя»3(Діян. 5:20) ; вони тримали у руках слова Христа.
О, ці слова! Чи є ваги, щоб їх зважити? Слова Христа, які містяться у святому та священному Євангелії, не мають аналогів ні в минулому, ні в майбутньому. «Небо й земля минають, але слова Господа не минуть»4(див. Мф.24:35).
У них немає красномовства Демосфена та філософії Сократа й Платона, у них немає гри уяви та літературних вишукувань, але є бездонна глибина та безмежна широта, цілий океан смислів.
Слова Христа призначені всім; вони – хліб для голодних, прохолодна вода для спраглих, солодкий мед для дітей, молоко для хворих, поживна їжа для зрілих, втіха для страждаючих і скорботних, списи та мечі проти мироправителів темряви цього віку – всезброя апостола Павла5(Ефес. 6:11-13) … Цими словами апостоли підкорили серця, й так розповсюдилося Євангеліє.
- Однак справа була не тільки в словах, а й у справах. Вчення апостолів було чудове, але ще більше вражало їхнє особисте життя.
Вони жили в повній відповідності до того, чого навчали. Їхнє життя сяяло чеснотами: живою надією, непохитною вірою й, головне, діяльною любов’ю, яка жертвувала всім заради інших, йдучи стопами розіп’ятого Викупителя.
Спостерігаючи за їхнім преображенням, за тим, як вони підносилися до небес, знаходячи ангельську чистоту, люди вигукували: «Віра, що має таку силу, щоб перетворити вугілля на діамант, дикого вовка — на лагідне ягня, грішного розбійника — на святого, а занепалу людину — на херувима чи серафима — “Іжє Херувими тайно образующє“— така віра не може бути іншою, крім божественної, і Той, Хто її заснував, не просто людина, а сам Бог. «Хто Бог великий як Бог наш? Ти єси Бог творяй чудеса»6(Пс.76,14-15).
Отже, одним із засобів, за допомогою якого поширилася наша віра, є слова вічного життя, іншим – благодатне життя апостолів, а третім – те, про що сьогодні знову говорить апостол: «Руками ж апостолів чинилося в народі багато знамень і чудес» (Діян. 5:12). Тобто апостоли творили й чудеса.
- Поширення Євангелія пояснюється не лише їхнім словом та святим життям; вони також були озброєні чудотворною силою. Вони чинили «знамення та чудеса».
Що таке «знамення»? Це надприродні благодіяння: коли люди, які роками страждали від хвороб, яких не міг вилікувати жоден лікар, жодні ліки, жоден знахар, зцілювалися в одну мить.
Щоб їх зцілити, достатньо було лише того, щоб їх осяяла тінь Петра. І навіть хустки та одяг, що торкалися до тіл апостолів, мали чудодійну силу7(див. Дії 5:15; 19:12).
А що таке «чудеса»? Це дивовижні події, в які невіруючий не вірить, а ми віримо.
У житті апостолів народ бачив, наприклад, в амфітеатрах, як леви ставали ягнятами, підходили та облизували ноги святих; бачив, як вогонь не спалював їхнього тіла; бачив, як ангели відкривали в’язниці та виводили їх на волю.
В’язниці не могли стримати їх, річки та моря не могли їх потопити, й навіть гори розступалися на їхньому шляху. «У ті дні руками апостолів відбувалося багато знамень та чудес серед народу».
Так, наприклад, документ, щоб бути дійсним, повинен мати під текстом печатку: так само й те, що проповідували апостоли, було не лише гарними словами, а й мало печатку. І печаткою, що підтверджувала Божественне походження їхньої проповіді, були чудеса, які вони чинили.
…печаткою, що підтверджувала Божественне походження їхньої проповіді, були чудеса, які вони чинили.
Вчення апостолів підтверджувалося «наступними знаменнями»8(Мк.16:20). О, що б ми побачили, якби ми жили «во дні они»!
Хтось скаже: «Це відбувалося «во врємя оно», а сьогодні чому не відбуваються дива?..
Щоб відбулося диво, дорогі мої, потрібна віра. Якщо сьогодні не творяться чудеса, то не тому, що Христос втратив Свою силу, а тому, що ослабла наша віра; скоріше це маловірство — не хочу сказати, зневіра.
Щоб відбулося чудо, потрібна віра. Якщо сьогодні не творяться чудеса, то не тому, що Христос втратив Свою силу, а тому, що ослабла наша віра.
Однак там, де є віра, чудеса творяться й сьогодні.
Послухайте про одне з них.
За 25 кілометрів від Афін, неподалік Марафону, в одній бідній сім’ї жила дівчинка, учениця другого класу початкової школи.
Коли вона збирала квіти, щоб віднести їхній бабусі, її вкусила гадюка. Дівчинку доставили непритомною до кращої лікарні Афін. Однак лікарі сказали: «Врятувати її вже неможливо; ми зробили все, що могли…».
Дитина була непритомна, в комі. Але мати не втрачала віри. Вона стала навколішки в кутку й зі сльозами на очах молила Христа зцілити її.
А вранці, коли всі вже втратили надію, дівчинка розплющила очі та сказала: «Мамочко, я здорова!». І навіть невіруючі лікарі були вражені. Її фотографію було опубліковано в газетах.
Батьки, спирайтеся у вашому домі на віру в Господа нашого Іісуса Христа. І радійте, і вихваляйте Бога, що ви народилися там, де є можливість пізнати Православну віру.
Брати й сестри, наслідуйте приклад апостолів!
Митрополит Августин (Кантіотіс)
Запис проповіді, виголошеної в храмі на честь святого Димитрія у Козані 21 квітня 1963 року.
