Світлий понеділок

Згідно з біблійним переказом, першого дня після воскресіння Господь Іісус Христос з’явився своїм учням і протягом 40 днів розповідав їм про Царство Небесне, після чого вознісся небо.

Світлий понеділок – християнське свято на згадку про перший день після воскресіння Христа. Згідно з Євангелієм, Христос воскрес і невпізнаним з’явився двом своїм учням, які йшли дорогою у селище Еммаус, неподалік Єрусалиму.

Св. Кирило Александрійський про це пише так: “Коли двоє учнів йшли до села, яке називалося Емаус, вони розмовляли про Христа, вважаючи, що Він вже неживий, і оплакували Його, як мертвого. Коли вони розмовляли, Іісус підійшов до них і пішов з ними, не впізнаний ними, бо їхні очі були стримані, щоб вони не впізнали Його”. Ці два учні належали до числа сімидесяти, і що супутником Клеопи був Симон – не Петро чи той, що був у Кані, але Симон із сімидесяти” (Кирило Александрійський, Коментарі до Луки, Проповідь 24).

Блаженний Августин говорить:

“Він знайшов їх у відчаї щодо визволення, яке було у Христі, вони припускали, що Він страждав і помер як людина, не уявляючи, що Він вічно живе як Син Божий. Тож Він відкрив їм Писання і показав їм, що було потрібно, щоб Христос страждав і щоб було виконано все, що було написано про Нього в законі Мойсея, пророках і псалмах – у всьму Старому Заповіті. Все, що в цих Писаннях – говорить про Христа, але тільки для того, хто має вуха. Він відкрив їм розум, щоб зрозуміли Писання. Тож давайте помолимось, щоб Він відкрив його і нам2 (Аврелій Августин, Проповідь 2.1 на 1-ше Послання Іоанна).

У Ємаусі Господь разом із учнями розділив вечерю:

“І Він увійшов і залишився з ними. І коли Він лежав з ними, то, взявши хліб, благословив, переломив і подав їм. Тоді розплющились у них очі, і вони впізнали Його.

І ніхто не повинен сумніватися – те, що Він впізнається у ламанні хліба – це таїнство, яке об’єднує нас у Його визнанні, – пише Аврелій Августин (Лист 149).

Але Він став невидимий для них. І вони сказали один одному: “Чи не горіло в нас серце наше, коли Він говорив нам на дорозі й коли говорив нам Писання?»

“Отже, доброю є любов, що, маючи крила палаючого вогню, лине крізь груди та серця святих і спалює все матеріальне та земне, але випробовує все, що є чистим, і своїм вогнем покращує все, чого доторкнулася. Цей вогонь послав Господь Іісус на землю (Лк. 12:49). Віра сяяла яскраво, відданість була розпалена, любов просвічувалась, а справедливість – сяяла. Цим вогнем Він запалив серця своїх апостолів, як свідчить Клеопа, кажучи: “Чи не палало наше серце в нас у грудях, коли Він промовляв до нас у дорозі та вияснював нам Писання?” Тому вогняні крила – це полум’я божественного Писання. (Свт. Амвросій Медіоланський, Ісаак, або Душа 8.77).

І, вставши в той же час, повернулися до Єрусалиму і знайшли разом одинадцять Апостолів та тих, що були з ними, які казали, що Господь істинно воскрес. І з’явився Симону, і вони розповідали про те, що сталося на дорозі, і як Він був пізнаний ними в переломленні хліба, коли вони говорили про це, Сам Іісус став серед них і сказав їм: Мир вам! (Лк., 113 зач., 24: 12–35).

Вечірню в перший день Великодня настоятель звершує, одягнувшись у весь священницький одяг. Після вечірнього входу з Євангелієм, читається ним Євангеліє про явлення Воскреслого Іісуса Христа апостолам увечері першого дня Свого Воскресіння із мертвих (Інн. 20:19-25).