День пам’яті священномученика Автонома

12/25 вересня Православна Церква вшановує пам’ять священномученика Автонома.

Священномученик Автоном був єпископом в Італії за царювання Диоклетіана. Коли почалося жорстоке гоніння на християн, Автоном переселився у Віфінію, що була областю Малої Азії. Там він зупинився в поселенні Сореос. Його гостинно прийняв деякий чоловік Корнилій. У його домі якого Автоном прожив досить тривалий час і, проповідуючи Христа, навернув багатьох еллінів до християнської віри.

З часом новонавернених християн стало так багато, що всі вже не поміщалися в будинку Корнилія. Тоді святий Автоном побудував вірянам церкву в ім’я святого Архістратига Михаїла. Сам він, посвятивши Корнилія в диякона і доручивши йому словесне стадо Христове, пішов в Лікаонію та Ісаврію, малоазійські області, бажаючи й там бути проповідником благочестя.

Потрудившись в цих країнах у справі проповідування Слова Божого тривалий час, святий Автоном знову повернувся до Корнилія, посвятив його в сан пресвітера та разом із ним слугував спасінню людей.

Коли нечестивий цар Диоклетіан прибув в Нікомидію з метою вбити там усіх послідовників віри Христової, тоді ідолопоклонники почали розшукувати й святого Автонома – як найвідомішого з християн.

Проте святитель, бажаючи ще більше народу привести від темряви бісівської до світла пізнання Істинного Бога, не віддав себе в руки мучителів, а відплив у Кдавдіополь, що знаходився на березі Евксинського моря (тепер Чорне море). Там він сіяв зерна Слова Божого, які невдовзі, з благодаті Божої, принесли багато духовних плодів.

Настановивши вірян на шлях спасіння, святий Автоном знову повернувся в Сореос. Святитель побачив, що число вірян там ще більше примножилося. Тоді святий Автоном поставив Корнилія єпископом, а сам пішов у Асійську країну, римська провінція в Малій Азії, де почав викорінювати терени безбожжя та розповсюджувати святу віру в Єдиного Бога.

У тій місцевості, з благодаті Божої, він багатьох навернув від вічної погибелі й створив у людських серцях храми Духа Святого.

Невдовзі святий Автоном знову відвідав Корнилія та доручену йому паству і, побачивши, що там всі навчаються Закону Божого та досягають успіхів у чеснотах, дякував Богу.

Поруч із містом Сореос знаходилося поселення Лімна, жителі якого були затьмарені мороком ідолопоклонства. Пішовши до них, святий Автоном багатьох навернув до Христа.

Якось місцеві жителі, що залишилися в пітьмі безвір’я, звершували свято одному зі своїх мерзенних ідолів та веселилися у своєму ідольському храмі. Християни, зібравшись, прийшли до них, скинули жертовники, ідолів розбили та зруйнували храм.

Цим вони показали невірним, що боги їхні нікчемні, тому що не можуть противитися, коли їх руйнують, і не кричать, коли їх розбивають.

Язичники вирішили помститися за це вбивством пастиря християн – святого Автонома. Зібравшись у великій кількості, вони прийшли в Сореос під час звершення Божественної Літургії в церкві Архістратига Михаїла, розігнали вірян, що там знаходилися, а святителя жорстоко вбили у вівтарі, через що весь вівтар обагрився його святою кров’ю.

Закидавши тіло Автонома камінням, яким його вбивали, та відсвяткувавши свою помсту християнам, язичники розійшлися.

Дияконисса Марія з благоговінням погребла тіло святителя. Загинув мученицьки Автоном близько 313 року.

Через багато років після поховання святого, коли Констянтин Великий вступив на престол, цар послав вельможу на ім’я Севиріан в Олександрію. Подорожуючи сушею по берегу моря, проходив він повз те місце, де лежало тіло священномученика Автонома.

Раптом коні зупинилися й не могли йти далі, наче якась невидима рука стримувала їх. Разом із Севиріаном їхав благочестивий і прозорливий муж, який сказав Севиріану, що йому слід на цьому місці спорудити церкву тому мученику, тіло якого тут поховане. Він йому сказав, якщо той пообіцяє зробити це, то його коні підуть далі. Севиріан дав таку обіцянку і згодом побудував над тілом мученика прекрасну церкву.

Пройшло багато років, і церква почала руйнуватися, тому її розібрали. Місце, де лежали під спудом мощі священномученика Автонома, шістдесят років було у запустінні – аж до смерті Візантійського царя Зинона, який царював у 474 – 491 роках.

Якось один царський охоронець на ім’я Іоанн полював у тій місцевості, й там, де були поховані мощі святого, вбив зайця. Вночі йому з’явився святий Автоном і наказав спорудити церкву на місці, де він вполював напередодні зайця. Іоанн невдовзі виконав повеління та збудував церкву в ім’я священномученика Автонома. Мощі святого він знайшов повністю цілими й нетлінними, а від них почало звершуватися багато чудес.
Молитвами святого священномученика Автонома, Господи, спаси душі наші. Амінь.

(Ми поза політикою, запрошуємо відвідати наші англомовну і російськомовну частини сайту N.E.W.O.D. Можливо, ви знайдете там багато цікавого)