Притчі для дітей

ПОБАЧИТИ БОГА

Одного разу один король захотів побачити Бога. Він у житті все бачив, але залишилося тільки це.
Дізнавшись про це, один пастух прийшов до короля і сказав, що завтра вранці він прийде до нього та покаже йому Бога.

Пастух виконав обіцянку, і рано вранці з’явився біля палацу. Він підійшов до короля.

− Ну що ж, де Він? − запитав король.

І пастух сказав:

− Дивись одну хвилину на сонце.
Король почав дивитися на сонце, але довго не зміг, і почав обурюватися, думаючи, що пастух хотів його засліпити.

 Тоді пастух відповів:

 − Це сонце. Це одне із творінь Бога. Як ти хочеш побачити   Творця сонця, якщо ти навіть не можеш дивитися на Його   творіння?

  Король зрозумів, що він має рацію, і припинив обурюватися.

  Але король поставив ще одне запитання:

 − Але скажи мені, що було до Бога? Щоб дізнатися відповідь,   − продовжив пастух, − ти маєш порахувати від  цифри десять назад. Король порахував:

− Десять, дев’ять, вісім, сім, шість, п’ять, чотири, три, два і один.

Пастух знову попросив короля, порахувати з цифри десяти назад.

Король, злий, почав вигукувати:

− Немає більше цифр! Немає!

− Ви маєте рацію, − сказав пастух. − Так само як і цифра один, це Бог. Він перший, з Нього все почалося, і до Нього нічого не було.

Король залишився задоволений відповіддю, але одразу ж в нього виникло ще одне запитання:

− А чим займається Бог?

Пастух відповів:

− Щоб дізнатися про це, ви повинні мені дати свій одяг.

Король виконав прохання.

− Тепер злізьте з трону, і станьте, де я стою. А я сяду на трон.

Король зліз, і на трон сів пастух.

І запитує король:

− Ну, і що?

І каже пастух:

− Бог займається тим, королю, що звеличує скромного, і принижує зарозумілого.

ПОРЯДНІСТЬ

Онук повернувся додому з магазину та радісно розповів своєму дідусеві:
− Я заплатив продавчині за 10 зошитів, а вона помилково дала мені 15. Правда, чудово?

Дід насупився:
− Це означає, що ти взяв те, за що не заплатив?
Онук здивувався:
− Подумаєш! Невелика для неї втрата.
Дідусь суворо подивився:
− Підемо, повернемо зайве.

Коли вони повернулися до магазину, хлопчик сказав продавчині, що вона нещодавно помилилася, й попросив забрати зайві зошити назад.

Жінка спочатку здивувалася, а потім тепло подякувала та похвалила хлопчика, сказавши, що він чудова й дуже порядна людина, вона побажала йому здоров’я та успіхів.

Вийшовши з магазину, онук просто сяяв від задоволення.

Дідусь запитав:

− Ну, як, мій дорогий? Задоволений? Ти відчув, що порядність − це цілий статок? Його необхідно здобувати, а не розтринькувати заради кількох зошитів.

ОБРАЗА

Один чоловік почав ппривселюдно ображати мудреця:

− Ти безбожник! Ти п’яниця! Мало не злодій!

У відповідь на це мудрець лише посміхнувся.

Юнак, який спостерігав цю сцену, виряджений у розкішний одяг, запитав мудреця:

− Як же ти можеш терпіти подібні образи? Невже тобі не прикро?
Мудрець знову посміхнувся.

Він сказав:

− Ходімо зі мною.

Юнак пішов за ним у запилену комору. Мудрець запалив скіпку і почав ритися в скрині, в якій знайшов абсолютно нікчемний дірявий халат. Кинув його юнакові й сказав:

− Одягай, це тобі личить.

Юнак зловив халат, оглянув його й обурився:

− Навіщо мені ці брудні обноски? Я, начебто, пристойно вдягнений, а от ти, напевно, з’їхав з глузду! − І  кинув халат назад.

− Ось бачиш, − сказав мудрець, − ти не захотів приміряти лахміття. Так само і я не став приміряти ті брудні слова, які мені жбурнув той чоловік.

Не варто ображатися на образи − це те саме, що й приміряти лахміття, яке нам жбурляють.

РАХУНОК

Івану було 10 років. Йому хотілося бути дорослим, вищим і мати в кишені трішки своїх грошей.

Мама помітила це бажання і сказала:

— Іванку, я платитиму тобі 10 копійок щоразу, коли ти принесеш для печі дрова. Тільки записуй…

 Іванко завзято приступив до роботи.

Минуло декілька днів, і Іванко вирішив написати мамі рахунок за всіма правилами бухгалтерії.

І ось, що у нього вийшло:

1. Ходив по дрова 3 рази – 30 копійок.

2. Ходив за вугіллям 3 рази – 30 коп.

3. Робив різні інші справи – 30 коп.

4. За те, що був добрим хлопчиком – 10 коп.

РАЗОМ 1 гривня.

Іван поклав на стіл матері цей рахунок і чекав дня розрахунку.

На другий день Іван знайшов на своєму столику гривню і лист із рахунком, який написала мама:

1. За десятирічний догляд – нічого.

2. За їжу та пиття – нічого.

3. За купівлю та ремонт одягу — нічого.

4. За доброту мами – нічого.

РАЗОМ – НІЧОГО.

Іван поклав гривню в кишеню й вибіг надвір. Від радості він обійняв дерево, на яке часто залазив. Гривня… Перші зароблені гроші!

Потім захотілося прочитати йому те, що написала мама. 

Він читав, червонів, в очах з’явилися сльози.

Іванко прибіг до матері, обійняв її й сказав: «Пробач, мамо. Візьми твою гривню. Я поганий хлопчик…»

 ПРО ЦІННІСТЬ ДУШІ

На палубі великого пароплава стояв чоловік і розважався тим, що підкидав і ловив якийсь блискучий предмет.

Пасажири, дивлячись на його забаву, запитали: «Що це у вас?»

«Це − дорогоцінний діамант, − відповів чоловік, − він становить усе моє майно, яке я продав, щоб придбати цей діамант, ця дорогоцінність являє собою працю всього мого життя».

«Якщо це так, − зауважив один із пасажирів, − то я на вашому місці не поводився б із ним так легковажно».

«О, підкидання для мене становить велике задоволення», − відповів чоловік і знову кинув дорогоцінний камінь у повітря.

Чи то пароплав зробив поворот, чи щось інше трапилося, але чоловік не встиг підхопити діамант і він упав у море. Робота всього життя − насилу зібране майно − все це в одну секунду назавжди загинуло.

Ми думаємо, що жодна людина не може бути такою легковажною, але все-таки бувають такі люди.

Цей дорогоцінний алмаз − твоя душа, з якою ти поводишся легковажно.

Якщо ти занапастиш душу − втратиш усе. Якщо ти втратиш будь-що інше, то його можна замінити, принаймні в більшості випадків.

Але втрата душі незамінна. Душу втратив − усе втратив.

(Ми поза політикою! Запрошуємо відвідати наші англомовну і російськомовну частини сайту N.E.W.O.D. Можливо, ви знайдете там багато цікавого)