День пам’яті апостола Матфея

16/29 листопада Православна Церква вшановує пам’ять святого апостола та Євангеліста Матфея.

Апостол Матфей (Левій) був митарем і мешкав у Капернаумі (місто в Галілеї на північно-західному березі Генісаретського озера). Іудеї зневажали його, як і всіх інших митарів – збирачів податей. Вони прирівнювали митарів до грішників та язичників і навіть не розмовляли з ними.

Одного разу, коли Матфей сидів біля митниці на березі озера, повз митницю в супроводі натовпу проходив Іісус Христос. Господь побачив Матфея і сказав йому йти слідом за Ним. Почувши голос Іісуса Христа: “Іди за Мною” ¹(Мф. 9,9) митар без роздумів послухався Христа і став його учнем.

У своєму домі Матфей приготував трапезу, на яку запросив Господа. Там зібралося багато друзів Матфея – також митарів. Книжники та фарисеї почали запитувати учнів Христових, як же їхній Учитель їсть і п’є з митарями та грішниками.

Христос почув це і відповів, що лікар потрібний не здоровим, а хворим, і що Він прийшов призвати не праведних, а грішних до покаяння.

Згодом Матфей став одним із 12-ти Апостолів і повсюди супроводжував Господа.

Після Вознесіння Іісуса Христа Матфей разом із іншими апостолами удостоївся благодаті Святого Духа й проповідував Слово Боже в Єрусалимі. Перед відходом на проповідь у далекі країни  єрусалимські християни, що навернулися до Христа з іудеїв, попросили його записати для них діяння та вчення Господа Іісуса Христа. І приблизно в 41 р. після Р. Хр. зі згоди інших апостолів, які були тоді в Єрусалимі, апостол Матфей написав Євангеліє. У низці книг Нового Заповіту Євангеліє від Матфея стоїть першим.

Згодом Матфей вирушив із проповіддю Євангелія в інші країни; він пройшов Македонію, Сирію, Персію, Парфію, Мідію та Ефіопію. Потім апостол прибув до чорношкірого народу людожерів, де в місті Мірмени навернув небагатьох людей до Христа, спорудив церкву та поставив єпископом свого супутника Платона.

Після цього апостол піднявся на гору неподалік від того міста й молив Бога за той нечестивий народ. Там Матфею з’явився Сам Господь в образі юнака. Він подав Апостолу в руки посох і сказав увіткнути його в землю біля спорудженої церкви. Господь Іісус Христос сказав, що цей посох стане деревом, плоди якого будуть великими та солодкими, а з-під кореня заб’є джерело води; від плодів і води людожери стануть лагідними та добрими.

Коли Матфей ішов у Мірмени, то на шляху зустрів біснуватих і сина князя того міста Фульвіана. Апостол зцілив їх силою Христовою, і вони пішли за ним.

У місті Матфей біля церкви увіткнув в землю посох, і він одразу став великим деревом, на гілках якого з’явилися плоди, а з-під кореня забило джерело води. Всі жителі міста зійшлися подивитися на те диво й пили воду та їли плоди. Святий Матфей у той час проповідував їм Слово Боже.

Кожен же, хто приймав Святе Хрещення у чудотворному джерелі, ставав білошкірим та очищався душею.

Князь Фульвіан розлютився за це на Апостола і наказав чотирьом воїнам схопити його. Однак, коли ті наблизилися до церкви, їх оповила темрява, і вони ледве повернулися назад.

Тоді князь послав ще більше озброєних воїнів до Матфея. Проте й ті не досягли успіху. Оскільки, коли вони підійшли до церкви, святого осяяло Небесне світло, від чого вони дуже злякалися та втекли.

Після цього Фульвіан сам зі своїми слугами пішов до Матфея, але осліп і почав просити святого дарувати йому зцілення. Матфей змилувався, помолився Богу, і князь прозрів. Але це чудо не напоумило Фульвіана, і Апостола полонили.

Його розтягнули на землі та прибили цвяхами. Після цього на Матфея поклали багато хмизу, полили смолою та сіркою й підпалили. Однак вогонь раптом згас, а Матфей залишився неушкодженим.

Проте катування Святого продовжили: його поклали на велику купу дров та хмизу, зверху облили смолою й запалили вогнище. Довкола поставили дванадцять золотих ідолів, і Фульвіан почав просити в них допомоги, щоб знищити Апостола.

По молитві Матфея вогненне полум’я розплавило ідолів, а потім у вигляді змія попрямувало до Фульвіана. Той же смиренно почав молити Апостола про порятунок.

Матфей заборонив полум’ю, і воно згасло. Князь хотів звільнити святого, однак той вже відійшов до Господа.

Тоді Фульвіан, щоб випробувати силу Божу, наказав покласти тіло Матфея в залізний гроб, залити його зверху оловом та кинути в море. При цьому він сказав, що вони будуть поклонятися Богу, Якого проповідував Матфей, якщо цей Бог врятує його і від потоплення.

Коли тіло Апостола кинули таким чином в море, він з’явився Платону й сказав забрати з берега його мощі. Вранці гроб з тілом Матфея дійсно знайшли на вказаному Апостолом місці. Прийшов на берег і Фулвіан зі своєю свитою. Винесену хвилею труну з честю перенесли в храм, який побудував Аостол. 

Після цих подій Фульвіан розкаявся у своїх злодіяннях, попросив у апостола Матфея прощення, всім серцем увірував у Бога. Єпископ Платон хрестив його з ім’ям Матфей, яке дав йому за велінням Божим.  Невдовзі він покинув владу, а після кончини Платона став єпископом, продовживши його справу.
Слава Богу вовіки. Амінь.

(Ми поза політикою! Запрошуємо відвідати наші англомовну і російськомовну частини сайту N.E.W.O.D. Можливо, ви знайдете для себе корисне і цікаве)